Справа № 262/1336/14-ц
Провадження № 2/262/621/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.05.2014 року м. Донецьк
Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Лебеденко С.В.
при секретарі Чернета В.І., Матроскіній Н.А.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він є людиною похилого віку та з 27.11.2007 року є вдівцем. 27 травня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір довічного утримання, який був посвідчений державним нотаріусом восьмої донецької державної нотаріальної контори Ленченко Т.О.. Згідно вказаного договору відповідач взяла на себе зобов'язання довічно утримувати його, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом та необхідною допомогою, у тому числі забезпечувати згідно з рецептами лікарів, належними лікувальними засобами, незалежно від їх вартості. Вартість матеріального забезпечення, визначена в договорі у розмірі 500 гривень. Натомість він передав відповідачу у власність житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами АДРЕСА_1. Відповідач не виконує взяті на себе обов'язки, як передбачені договором, укладеним між ними, не звертає на його потреби та стан здоров'я, не забезпечує харчуванням, медикаментами, необхідною допомогою і взагалі відмовляється доглядати його. Розірвати договір довічного утримання в добровільному порядку відповідач відмовляється. Просив розірвати договір довічного утримання.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши пояснення, що позивач є вітчимом її померлого чоловіка. Між ними склались добрі стосунки та вони уклали договір довічного утримання. До смерті її чоловіка, вони постійно приїжджали разом та привозили їжу. При цьому, будь-які чеки в неї не збереглись, оскільки між ними були родинні стосунки та вона вважала непотрібним їх зберігати. З лютого 2014 року вона припинила ходити до позивача, оскільки в нього вдома стали збиратися компанії, він став зловживати спиртними напоями та не бажає з нею спілкуватися.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
27 травня 2010 року між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори Ленченко Т.О., зареєстровано в реєстрі за № 1-685. (а.с. 29-31).
Згідно п. 7 даного договору ОСОБА_3 зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_1, забезпечуючи його харчуванням, одягом, доглядом і необхідною допомогою, у тому числі забезпечити, згідно з рецептами лікарів, належними лікувальними засобами, незалежно від їх вартості. П. 8 договору передбачає, що вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду і необхідної допомоги) визначена сторонами у сумі 500 гривень щомісячно. Ця сума підлягає індексації згідно з Законом України від 03.07.1991 року «Про індексацію грошових доходів населення».
В свою чергу, відповідно до умов договору довічного утримання, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 належний йому на праві приватної власності житловий будинок з житловою прибудовою та з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1. Водночас нотаріусом було вжито заходів по забороні відчуження об'єкту нерухомого майна.
31.05.2010 року ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності в КП БТІ м. Донецька, про що свідчить копія відповідного витягу. (а.с. 42).
Поняття договору довічного утримання (догляду) визначено статтею 744 ЦК України, а саме: за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину , інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або не належне виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача, що передбачене ст. 755 ЦК України.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є сусідами позивача, суду показали, що неодноразово бачили відповідачку, яка спочатку з померлим чоловіком, а потім сама, приїжджала до ОСОБА_1 та привозила йому їжу.
Свідок ОСОБА_8, яка є донькою відповідачки також показала суду, що її мати та вона доглядали за позивачем, привозили йому їжу. Але з лютого 2014 року позивач став зловживати спиртними напоями, внаслідок чого, вони перестали до нього приходити та він не хоче з ними спілкуватися.
Однак, суд не може покласти показання даних свідків в основу рішення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пунктом 8 договору довічного утримання передбачена грошова оцінка щомісячного матеріального забезпечення за згодою сторін, яка складає 500 грн.
З пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що жодної допомоги від відповідачки він отримував. Лише одного разу, приблизно восени 2010 року чоловік відповідачки привіз йому приблизно половину мішка вугілля.
Відповідачкою не надано суду письмових доказів надання нею щомісячної грошової допомоги у розмірі, встановленому договором.
Крім того, свідок ОСОБА_9, який також недалеко проживає від позивача, в судовому засіданні пояснив, що позивач скаржився на те, що невістка не виконує умови укладеного між ними договору. Крім того, позивач на протязі трьох років, брав у нього вугілля та дрова для опалення будинку. Також пояснив, що вони з позивачем бачаться майже щодня, однак відповідачку він в нього не бачив.
Надані ОСОБА_3 товарні чеки на придбання засобів для ремонту (а.с. 47-49), не можуть бути взяті судом до уваги, як доказ матеріального забезпечення, оскільки здійснення відповідачкою ремонту будинку позивача не передбачене умовами договору довічного утримання. Також виконання ремонту не підтверджено позивачем в судовому засіданні.
Крім того, судом було встановлено, що між сторонами склалися такі відносини, які виключають можливість нормального виконання ними зобов'язань за цим договором, про що свідчать пояснення обох сторін.
Зазначені вище обставини свідчать про неналежне виконання набувачем зобов'язань за договором довічного утримання, укладеного з ОСОБА_1, що є підставою, відповідно до ст. 755 ЦК України для його розірвання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 744, 755 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання - задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений 27 травня 2010 року державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-685.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В. Лебеденко