Справа № 256/1972/14-ц

2/256/1253/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька в складі:

Головуючого - судді Домарєва О.В.,

при секретарі Вашкулатової Н.О.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Малого приватного підприємства «Яспис» «Про стягнення компенсації та індексації по заробітній платі, заборгованості по листам непрацездатності та моральної шкоди», -

В С Т А Н О В И В :

20.03.2014 року позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши, який просив: стягнути компенсацію та індексацію - 41,87 грн. за несвоєчасну виплату заробітної плати, та 38,80 грн. компенсацію за несвоєчасну виплату по листам непрацездатності; заборгованість по листам непрацездатності - 9970,02 грн., витрати на юридичну допомогу -1000,00 грн. та моральну шкоду - 1000,00 грн.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та суду пояснив, що позивач працював у відповідача, але відповідач постійно затримував виплату заробітної плати, при цьому сплату лікарняних листків відповідач проводив у розмірі 60 %, не дивлячись на те, що ОСОБА_2 є пенсіонером та має страховий стаж понад 29 років. А лікарняні листки 052854 (з 05.06.2012 по 08.06.2012), №216372 (з 16.09.2013 по 09.10.2013) зовсім не були оплачені відповідачем. Звертав увагу суду на те, що індексація згідно законодавства сплачується також і на листи непрацездатності. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача компенсацію та індексацію по заробітній платі, заборгованість по листам непрацездатності 9970,02 грн., витрати на юридичну допомогу - 1000,00 грн. та моральну шкоду - 1000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та суду пояснив, що всі виплати відповідачу не підлягали індексації у зв'язку з тим, що поріг індексації у розмірі 101 відсотка не був перевищений. З метою економії коштів на банківському обслуговуванні відповідач здійснив виплату компенсації за порушення строків виплат належних відповідачу - 29,49 грн. після утримання податків. Що до виплат по лікарняним листам - тривалість страхового стажу була визначена відповідачем з трудової книжки, інших документів на підтвердження стажу позивач не надавав на підприємство, тому виплата проводилась у розмірі 60 відсотків. Допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 05.06.2012 по 08.06.2012 року по листку непрацездатності АВП №052854 була сплачена позивачу 25.07.2012 року. Виплата за період 16.09.2013 по 09.10.2013 р. не була виплачена, у зв'язку з неналежним оформленням дублікату лікарняного листка. З зв'язку з наведеним просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 13.12.2011 року по 10.10.2013 року позивач ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з Малим приватним підприємством «Яспис», що підтверджується копіями наказу №83к від 12.12.2011р „Про прийняття на роботу ОСОБА_2", копією наказу №39к від 10.10.2013р. „Про звільнення ОСОБА_2" та частковою копією дублікату Трудової книжки позивача серія НОМЕР_1, перша дата заповнення якої 08.11.2011 року.

В період часу з 03.05.2012 по 08.05.2012 року, 05.06.2012 по 08.06.2012 року, 18.02.2013 по 07.03.2013 року, 25.03.2013 по 12.04.2013 року, 11.07.2013 по 17.07.2013 року, 16.09.2013 по 09.10.2013 року ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, що підтверджується копіями лікарняних АВП№052555, АВП №052854, АВШ №233960, АВШ№889816, АГБ№486722 та дублікатом АГК№216589 до №216372.

Відповідно ч.5 ст.2. ЗУ „Про індексацію" індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 4 ЗУ „Про індексацію" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно ст. 3 ЗУ „Про індексацію" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції/індекс споживчих цін (у відсотках до попереднього місяцю) згідно повідомлень Державної служби статистики України у період з 13.12.2011 року по 10.10.2013 року, за час коли ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з МПП «Яспис», не перевищував поріг індексації, який встановлено у розмірі 101 сотка, згідно зі ч. 1 ст. 4 ЗУ „Про індексацію".

Відповідно до п. 3 Порядку проведення індексації (в редакції від 21.06.2012р) - до об'єктів "індексації не відносяться оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, допомога по тимчасовій непрацездатності як такі, що враховуються під час обчислення середнього заробітку; відповідно до п. З Порядку проведення індексації (в редакції від 13.02.2014)- до об'єктів індексації не відносяться виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Враховуючі викладені вимоги закону, суд приходить до висновків про те, що виплати з тимчасової непрацездатності взагалі не відносяться до об'єктів індексації та відповідно п. 3 Правил проведення індексації не підлягають індексації. Крім того, всі виплати, які були здійснені ОСОБА_2, та які відносяться до об'єктів індексації грошових доходів населення згідно зі ст. 2 ЗУ „Про індексацію", згідно з нормами чинного законодавства України, не повинні були індексуватися у зв'язку з тим, що у період знаходження у трудових відносинах поріг індексації/індекс споживчих цін, який встановлено у розмірі 101 відсотка, згідно зі ч. 1 ст. 4 ЗУ „Про індексацію" не був перевищений.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення індексації, компенсації заробітної плати судом визнаються не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги в частині компенсації заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 115 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний здійснювати виплату заробітної плати найманим працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом) з обов'язковим дотриманням таких вимог: по-перше, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, по-друге, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

В Відповідно до ч.2 ст.35 ЗУ „Про державне соціальне страхування" допомога по «тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним «випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом «страхованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до Одновлення працездатності. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням* здійснюється на підставі Постанови КМУ від 26 вересня 2001 р. N 1266 „Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням".

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати здійснюється відповідно до положень Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р №2050-111 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159.

Відповідно до ст. 3 ЗУ „Про компенсацію" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відповідно ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно наданих виписок з відомостей про нарахування доходів ОСОБА_2, випискою по рахунку приватного клієнта АТ «Про Кредит Банк», видатковим касовим ордером від 17.02.2012 року, відомістю на виплату грошей №4, МПП «Яспис» здійснював виплати: компенсації допомоги по тимчасовій непрацездатності, компенсації за невикористані відпустки та інші платежі у складі заробітної плати за відповідні періоди з зазначенням платежу, з порушенням строків їх виплат, що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, тому МПП «Яспис» сплатив належну ОСОБА_2 компенсацію за порушенням строків виплат належного відповідачу доходу, шляхом перерахування зазначених сум компенсації на банківський рахунок ОСОБА_2 в банк АТ „Про Кредит Банк" 10.10.2013 року у складі заробітної плати за жовтень суму компенсації після утримання податків у розмірі 29,49 гривень.

Таким чином, в цій частині в задоволенні позовних вимог також відмовляється судом з мотивів необгрунтованості та недоведеності позову..

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості по листам непрацездатності у розмірі 9970,02 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ст. 37. ЗУ „Про державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Відповідно до ч.2. ст. 7. ЗУ „Про державне соціальне страхування" страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Тривалість страхового (загального трудового) стажу визначається відповідно до записів в трудовій книжці Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України Міністерством соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 та Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 (далі - Інструкція ведення трудових книжок) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Якщо трудова книжка відсутня, або в ній відсутній запис про трудову діяльність працівника, то застрахованим необхідно підтвердити свій стаж довідками, витягами з наказів, відомостями про видачу заробітної плати та сплату страхових внесків до Фонду або іншими документами, дані вимоги передбачені пунктами 5.1.-5.5. Інструкції ведення трудових книжок.

Згідно наданою ОСОБА_2 довідки УПФУ в Калінінському районі м. Донецька №п/с 179625 позивач має трудовий стаж станом на 31.12.2007 року понад 29 років, тому виплата ОСОБА_2 допомоги по тимчасовій непрацездатності повинна була виплачуватися у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), як застрахованій особі, яка має страховий стаж понад вісім років.

При цьому судом встановлено, що ствердження позивача, щодо не сплати йому допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 05.06.2012 по 08.06.2012 року не відповідає дійсності та спростовується наявними у матеріалах справи: випискою з відомостей про нарахування доходів ОСОБА_2, протоколом №11 засідання комісії із соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 27.07.2012 р., випискою по рахунку приватного клієнта АТ «Про Кредит Банк» та іншими матеріалами справи, згідно яких виплата ОСОБА_2 допомоги по тимчасовий непрацездатності, згідно листка непрацездатності АВП №052854, розмір якою після утримання всіх податків склав 395,43 грн., був проведений 25.07.2012 року, шляхом перерахування на особистий рахунок позивача.

Що стосується вимоги в частині сплати допомоги по тимчасовій втрати працездатності за період з 16.09.2013 по 9.10.2013 р. судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 52 ЗУ „Про державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Згідно до ч. 3 ст. 50 ЗУ „Про державне соціальне страхування" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЗУ „Про державне соціальне страхування" рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування. Комісія (уповноважений) із соціального страхування розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

Згідно до п. 2.2. Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23 червня 2008 р. N 25 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за N 636/15327 (далі-Положення про комісію із соціального страхування), комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана:

- приймати рішення про призначення матеріального забезпеченні та надання соціальних послуг;

- приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до п. 3.1.1. Положення про комісію із соціального страхування комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо. Приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково). Перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Пунктом 4.3. Положення про комісію із соціального страхування рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства встановлений порядок оформлення протокола в день їх прийняття.

Відповідно до п 1.14. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 13.11.2001 N 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р за N 1005/6196 (далі-Порядок видачі ЛН) у разі втрати листка непрацездатності за рішенням ЛКК лікувально-профілактичного закладу, в якому його видано, видається новий листок непрацездатності з позначкою "дублікат" на підставі довідки з місця роботи про те. що за період тимчасової непрацездатності виплата допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не здійснювалась.

Згідно до п. 12. Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за N 1456/10055 (далі - Інструкція про порядок заповнення ЛН) у разі втрати ЛН оформлення дубліката ЛН здійснюється лікуючим лікарем при наявності довідки з місця роботи про те, що виплата за цим ЛН не здійснювалася. У верхньому правому кутку ЛН зазначається "дублікат", у графі "Звільнення від роботи" одним рядком записується весь період непрацездатності, що підтверджується підписом і печаткою лікуючого лікаря та голови лікарсько-консультативної комісії. У медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого робиться відповідний запис із зазначенням номера дубліката листа непрацездатності (далі- ЛН).

З наданого ОСОБА_2 дублікату листа непрацездатності АГК №216589 к ЛН №216372, виданого закладом охорони здоров'я „2" жовтня 2013 року за період непрацездатності з 16.09.2013 по 9.10.2013 р. вбачається порушення п. 1.14. Порядку видачі ЛН та п.12. Інструкції про порядок заповнення ЛН, а саме: довідка підприємства, яка є підставою для оформлення дублікату ЛН була оформлена на підприємстві та видана відповідачем „3" жовтня 2013 року, але дублікат лікарняного листка був виданий закладом охорони здоров'я раніше „2" жовтня 2013 року; крім того у дублікаті ЛН АГК №216589 к ЛН №216372 в графі "Звільнення від роботи" одним рядком не записано весь період непрацездатності позивача.

Згідно вимоги ч. 3 ст. 50 ЗУ „Про державне соціальне страхування" комісією по соціальному страхуванню було прийнято рішення про неможливість прийняти рішення про призначення або про відмову в надані Позивачу допомоги по тимчасової непрацездатності на підставі дублікату ЛН АГК №216589 к ЛН №216372.

Таким чином, підстав у суду для задоволення позовних вимог в частині сплати допомоги по тимчасовій втрати працездатності за період з 16.09.2013 по 9.10.2013 р. з мотивів допущених при оформлені дублікату ЛН АГК №216589 к ЛН №216372 порушень не має. При цьому, зазначені обставини, не позбавляють позивача права звернення до відповідача з вимогою проведення зазначених виплат,за умови усунення порушень п. 1.14. Порядку видачі ЛН та п.12. Інструкції про порядок заповнення ЛН.

А в цілому, позовні вимоги в частині сплати заборгованості з допомоги по тимчасовій втрати працездатності, суд визнає частково обґрунтованими та вважає необхідним покласти обов'язок на відповідача сплатити заборгованість ОСОБА_2 по листам непрацездатності №АВП№052555, АВП№052854, АВШ№889816, АГБ№486722, АВШ№233960 у розмірі 100%, з урахування виплачених сум, оскільки, встановити самостійно суму недоплаченої допомоги з наданих до суду матеріалів справи та доказів є неможливим, у тому числі за відсутністю відомостей, щодо відпрацьованої ОСОБА_2 кількості робочих днів (або годин) за відповідні періоди.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд також вважає зазначені вимоги частково обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст. 79 ч. 3 ЦПК України - до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно ст. 84 ч. 1 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

На підставі ст. 88 ч. 1 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засідання та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Зважаючи на те, що до компенсації витрат на правову допомогу не відносяться послуги по складанню позовної заяви, з відповідача на користь позивача судом стягується сума в рахунок компенсації витрат на юридичну допомого у розмірі 487,20 грн.

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд задовольняє позов частково.

Вирішуючи спір про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу несвоєчасною виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 - судам необхідно врахувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових суми, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, витрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок із відшкодування моральної немайнової шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем впродовж тривалого часу порушувалися права позивача на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідному розмірі, гарантовані КЗпП України, що призвело до моральних та психічних переживань позивача та є підставою для відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, приймає до уваги обставини справи, характер діяння відповідача, ступень моральних та психічних переживань позивача з приводу несвоєчасної виплати заробітної плати та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200 грн., задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

А в цілому позов задовольняється судом частково.

На підставі ст. 88 ч. 3 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ст. 4 ч. 1 п. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру сплачується судовий збір 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави мінімального судового збору у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115, 116, 237-1 КЗпП, ст.ст. 2, 3, 4 «Про індексацію», п. 3 Порядку проведення індексації, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», ст. 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 7, 35, 37, 50, 51, 52, ЗУ «Про державне соціальне страхування», ст. 3 ЗУ „Про компенсацію", п. 4 Порядку проведення компенсації, п 1.14. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, п. 12. Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», п. 5, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, ст.ст. 3,15, 60, 61, 79, 84, 88, 209, 213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Малого приватного підприємства «Яспис» «Про стягнення компенсації та індексації по заробітній платі, заборгованості по листам непрацездатності та моральної шкоди» - задовольнити частково.

Зобов’язати Мале приватне підприємство «Яспис» сплатити заборгованість ОСОБА_2 по листам непрацездатності №АВП№052555, АВП№052854, АВШ№889816, АГБ№486722, АВШ№233960 у розмірі 100%, з урахування виплачених сум.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Яспис» на користь ОСОБА_2 витрати за юридичну допомогу у розмірі 487,20 грн.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Яспис» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200,00 грн.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Яспис» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя О.В. Домарєв

14.05.2014