Справа № 256\2086\14-ц
2\256\1286\2014
РІШЕННЯ
Іменем України
заочне
15 травня 2014 року м. Донецьк
Калінінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого-судді Домарєва О.В.
при секретарі Вашкулатової Н.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5; треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 «Про визнання недійсним договору дарування частки квартири» -
ВСТАНОВИВ:
25.03.2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просив визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 01.07.2013 року та посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за №1173, який здійснений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та суду пояснив, що 01.07.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 було посвідчено договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, реєстраційний №1173. 07.04.2011 року відкрите провадження по справі ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування та розпорядженні власністю. 30.09.2011 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, третя особа приватним нотаріус ОСОБА_10 про визнання не дійсним договору дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1. 17.01.2013 року відкрите провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_1, ОСОБА_11, приватний нотаріус ОСОБА_12 про визнання довіреності на право дарування 1/3 частки квартири недійсною, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування за законом. До вирішення даних цивільних справ нотаріальне посвідчення договору дарування від 01.07.2013 року є незаконним. З 1993 року спірна квартира належала на праві загальної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру №1835 від 06.04.1993 року. На підставі заочного рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 02.06.2010 року по справі №2-2195/10 та рішення Апеляційного суду Донецької області від 31.08.2010 року за ОСОБА_9 було визнано право власності на 1/3 частки спірної квартири. 11.11.2010 року ОСОБА_9 видала ОСОБА_11 довіреність на право дарування 1/3 частки спірної квартири, яка була посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_12 На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_11 17.11.2010 року подарував 1/3 частку квартири ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла. Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 27.03.2013 року була призначена відносно ОСОБА_9 посмертна судово-психіатрична експертиза, згідно висновків якої, було визнано померлу ОСОБА_9 під час укладення юридичної угоди - підписання довіреності 11.11.2010 року недієздатною. Заочним рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12.12.2013 року довіреність на право дарування 1/3 частки спірної квартири була визнання недійсною. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21.03.2014 року заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька залишено без змін.
Відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, просила розгляд справи відкласти, у зв'язку з знаходженням на лікарняному.
Судом не прийнято до уваги та не задоволено заяву відповідачки про відкладення з мотивів знаходження на лікарняному, оскільки статтею 169 ЦПК України не передбачено відкладання розгляду справи за клопотанням відповідача при повторній не явки у судове засідання, у зв'язку з чим повторна неявка відповідача, належним чином повідомленого, у судове засідання визнана без поважних причин та на підставі п. 4 ст. 169 ЦПК України, суд ухвалив: справу розглянути у її відсутності на підставі наявних у ній матеріалів. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи та на підставі п. 4 ст. 169 ЦПК України, а тому суд ухвалив: справу розглянути у відсутності відповідачів на підставі наявних у ній доказів. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.
Третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, надав листа з проханням справу слухати без його участі.
Судом встановлено, що з 1993 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № 1835 від 06 квітня 1993 року, виданого Фондом комунального майна Донецької міської ради згідно з розпорядженням від 06.04.1993р. № 1835.
Згідно заочного рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 02.06.2010р. по справі № 2-2196/10 та Ухвали Апеляційного суду Донецької області від 31.08.2010р. по справі № 12046 за ОСОБА_9 визнано право власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яке зареєстровано в КП "БТІ м. Донецька" в книзі 1/57дк-142, номер запису 124, реєстраційний номер 31625566.
11 листопада 2010 року ОСОБА_9 видала третій особі ОСОБА_11 довіреність на право дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, яка була посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрована в реєстрі за № 2033.
На підставі вище зазначеної довіреності ОСОБА_11 подарував 1/3 частку квартири за вище зазначеною адресою на користь відповідача ОСОБА_4 Договір дарування частини квартири від « 17» листопада 2010 року був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий № 7547.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла.
01.07.2013 року ОСОБА_4 подарував 1/3 частки квартири за вище зазначеною адресою на користь відповідачки ОСОБА_5 Договір дарування частини квартири від « 01» липня 2013 року був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий № 1173.
12.12.2013 року рішенням Калінінського районного суду м. Донецька було визнано недійсною довіреність на право дарування 1\3 частки квартири АДРЕСА_1 від 11 листопада 2010 року, посвідчену приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12, реєстровий №2033.
21.03.2014 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області заочне рішення Калінінського районного суду м. донецька від 12.12.2013 року залишено без змін.
Згідно ст. 3 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
На підставі ст.16 Цивільного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до правопорушення і інше.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
На підставі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачає наступне:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу ,іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності
3) Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків
6) Правочин, що вчиняється батьками(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року - відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Згідно з вимогами ч 1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У відповідності до ч 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин (частина 1 статті 318 ЦК України).
За ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналіз зазначених обставин та вимог закону приводить суд до висновку, що заявлена позивачем вимог обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 181, 182, 203, 215, 328, 334, 392 ЦКУкраїни, п. 5, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, ст.ст. 3,10, 11, 60, 61, 88, 137, 169, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5; треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 «Про визнання недійсним договору дарування частки квартири» - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування 1\3 частки квартири АДРЕСА_1, укладений 1.07.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за №1173, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові витрати - 243 грн. 60 коп. на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя О. В. Домарєв
15.05.2014