Справа №2-16/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

04 січня 2007 р.

Кролевецький районний суд Сумської області

Сірої Г.І.

Калій Н.М. ОСОБА_1 Ю.І. Канівець Н.П. ОСОБА_2

в складі - судді

при секретарі

з участю сторін: позивача

представника позивача

відповідача

представника відповідача адвоката   Карнаша В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

встановив:

16.11.2006 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 серпня 2006 року, перебуваючи на Кролевецькому ринку, він дав свій мобільний телефон марки "SIEMENS ME 75" сину свого знайомого малолітньому ОСОБА_3. Близько 13 год. ОСОБА_3 повідомив, що у нього відібрали телефон і вказав на ОСОБА_2 як на особу, що це зробила. Він та батько дитини - ОСОБА_4 звернулися до ОСОБА_2 з цього приводу, який не заперечував, що телефон він дійсно відібрав, однак, повернути телефон він відмовився. Того ж дня він звернувся в Кролевецький РВ УМВС з заявою про викрадення його мобільного телефону. 13 жовтня 2006 року винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яку він отримав 13.11.2006 р. Відповідно до ст. 321 ЦК України його право власності на мобільний телефон відповідачем порушено. Згідно ст. 1166 ЦК України він зобов'язаний відшкодувати шкоду в повному обсязі. Вартість телефону складає 724 грн. і вказану суму він просить стягнути з відповідача.

Крім того, діями відповідача йому завдана моральна шкода. Він отримав душевну та психічну травму в зв'язку з втратою свого майна. Телефон він придбав в кредит 21.07.2006 p., він йому необхідний для зв'язку з замовниками, так як він працює водієм. В пам'яті телефону зберігались номери та адреси різних знайомих, друзів, ділових партнерів, тому внаслідок дій відповідача були порушені нормальні життєві зв'язки, втрачений зв'язок з партнерами, він частково втратив заробіток; він змушений докладати зусилля для відновлення зв'язків, сплачувати кредитне зобов'язання, не маючи при цьому телефону. Розмір моральної шкоди він визначає в 1650 грн., які і просить стягнути з відповідача. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що позивач є братом його бувшої дружини. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 між ним та сім'єю ОСОБА_1 склалися неприязнені стосунки. Неприязнені стосунки з колишньою дружиною мають місце з весни 2004 p., розірвання шлюбу було зареєстровано в грудні 2006 р. Після розлучення з ОСОБА_5 - він став проживати в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, в зв'язку з чим з боку родини ОСОБА_1 було неприязнене відношення і до неї. Щодо ОСОБА_6 чинилися неприязнені дії, що призводило до хвилювання, що могло негативно вплинути як на її стан здоров'я, так і на здоров'я їх дитини, так як на серпень 2006 р. ОСОБА_6 була вагітна. Від ОСОБА_6 йому стало відомо про те, що 12 і 13 серпня 2006 р. неповнолітній хлопець на камеру мобільного телефону знімав її. 13.08.2006 р. біля 13 год. ОСОБА_6 показала на хлопця, якого вона затримала і в руці у якого був мобільний телефон. Він спитав у нього навіщо він це робив на протязі двох днів, і, оскільки він нічого не відповів, запропонував пройти в контору ритнку до чергового працівника міліції. Після цього хлопець висмикнув руку з його руки, за яку він його утримував, і він втік, кинувши на асфальт телефон. Ці дії хлопця свідчили про те, що він вважав себе винним. Залишений телефон він підняв. Через деякий час на мопеді під'їхав ОСОБА_1, який, на його погляд, був у нетверезому стані, став висловлювати погрози на його адресу, вимагав віддати телефон, але ніяких документів, які б підтверджували право власності на телефон він не надав. Ще через деякий час підійшов незнайомий чоловік, який представився як батько дитини, вибачився за дії хлопця і попросив повернути телефон, що він і зробив. Вважає, що вказаного чоловіка до нього направив і міг направити лише ОСОБА_1 і таким чином телефон ОСОБА_1 він повернув. Він вважав, що конфлікт вичерпано. Ніяких документів на телефон чи щодо батьківства по відношенню до хлопця, він не просив і не перевіряв, так як був дуже схвильований, переживав за ОСОБА_6, намагався як найшвидше вичерпати конфлікт. Свої дії щодо хлопця вважає законними, так як той протиправно діяв відносно ОСОБА_6, на телефоні він бачив її зображення. Крім того, як пояснив відповідач, телефон, який був предметом конфлікту 13.08.2006 р., на його погляд, не був новим, а бувшим у користуванні і вартість його не 724 грн. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилається також на те, що ОСОБА_1 розпорядився належним йому телефоном, давши 11-річному хлопцю, який фактично викинув його, тому претензії має пред'явити до батьків дитини. ОСОБА_1, всупереч положенням ст. 319 ЦК України, використовував телефон, порушуючи права інших громадян.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_4, вивчивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встанвлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.10.2006 р. в порушенні кримінальної справи за ст. 186 ч.І КК України відносно ОСОБА_2 відмовлено в зв'язку з відсутністю в його діях наміру на крадіжку мобільного телефону 13 серпня 2006 р. (а.с.13) Перевірка проводилася за заявою ОСОБА_4 від 13.08.2006 р. (матеріал №477, а.с.2).

Як встановлено матеріалами перевірки, що знайшло підтвердження при розгляді справи в суді, 13 серпня 2006 року на ринку в м.Кролевець мав місце конфлікт, внаслідок якого телефон "Сіменс-МЕ75" вибув із володіння його власника ОСОБА_1, користування неповнолітнього ОСОБА_3, і опинився у ОСОБА_2 На думку суду, позивачем не спростовані обставини, на які посилається відповідач як на обставини, за яких телефон потрапив 13.08.2006 р. до нього, які знайшли підтвердження і при проведенні перевірки заяви ОСОБА_4 працівниками Кролевецького РВ УМВС, що підтверджується як постановою від 13.10.2006 p., так і показами ОСОБА_6, ОСОБА_8 При цьому слід врахувати той факт, що між сторонами склалися неприязнені стосунки, пов'язані з тим фактом, що ОСОБА_2 - бувший чоловік сестри позивача, а ОСОБА_6 - його фактична дружина, до того ж станом на 13.08.06 р. була вагітною.

Суд вважає, що у відповідача були певні підстави для дій, вчинених ним 13.08.2006 p., направлених на вияснення причин поведінки неповнолітнього ОСОБА_3, 1995 року народження, який того дня користувався телефоном, що належав ОСОБА_1

Беручи до уваги, що телефон ОСОБА_1  опинився у відповідача не з причин наявності у нього умислу на незаконне його заволодіння, а з причини вияснення мотивів поведінки ОСОБА_3., суд, враховуючи встановлені обставини по справі, вважає, що в даній конфліктній ситавції ОСОБА_2 мав діяти відповідно до положень ст. 337 ЦК України. В даному випадку суд вважає, що ОСОБА_2 відповідно до ст. 337 ч.З ЦК України мав право зберігати мобільний телефон у себе або здати його на зберігання міліції, або органові місцевого самоврядування, або передати його особі, яку вони вказали. Не суперечив би ч.І ст. 337 ЦК України факт передачі телефону адміністрації ринку; ч.І ст. 337 ЦК України зобов'язує особу, яка знайшла загублену річ,(а саме такою річчю слід визнати телефон з врахуванням встановлених обставин і, зокрема, пояснень самого відповідача), зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі.

Ч. 4 ст. 337 ЦК України передбачає, що особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату, знищення або пошкодження в межах вартості лише в разі свого умислу або грубої необережності.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ОСОБА_2 13.08.2006 р. з приводу повернення належного йому телефону, яким користувався того дня ОСОБА_3, однак телефон не був повернутий. Як пояснив сам відповідач, цей факт мав місце, однак ОСОБА_1 не надав ніяких документів в підтвердження своїх вимог в права власності на телефон, вчинивши сварку, що і стало причиною його відмови з його боку.

Сам же ОСОБА_2 підтвердив, що телефон він передав чоловіку, який представився як батько хлопця, користувача телефону, без перевірки факту рідства, права власності на телефон. Таким чином, ОСОБА_2 при цьому, розпоряджаючись телефоном, діяв всупереч як ч.І так і ч.2,3 ст. 337 ЦК України, оскільки в даній ситуації, маючи сумнів щодо власника телефону, він не повинен був передавати телефон незнайомій особі. Його твердження щодо того, що цей чоловік був направлений ОСОБА_1 і телефон, на його думку, був повернутий ОСОБА_1, суд не може приймати до уваги, оскільки ці твердження є, на думку суду, безпідставними і необгрунтованими. З врахуванням викладеного, відповідно до ч.4 ст. 337 ЦК України ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за втрату телефону, що належав ОСОБА_1, в межах її власності, оскільки він допустив грубу необережність, розпорядившись предметом спору.

При цьому суд вважає, що позивач надав необхідні докази як щодо власності на телефон "Сіменс-ЕМ75" так і щодо його вартості (а.с.10-11) в розмірі 724 грн., відповідачем не спростовані ці докази.

У суду не виникає сумніву щодо того, що саме телефоном "Сіменс-ЕМ75", придбаним ОСОБА_1 в кредит, 13.08.2006 р. безпідставно розпорядився ОСОБА_2 Заперечення відповідача проти позову з посиланням як на факт повернення телефону позивачу через незнайомого чоловіка так і на те, що у нього 13.08.2006 р. опинився випадково не телефон"Сіменс-ЕМ75", а інший, бувший у користуванні, а також на відповідальність батьків ОСОБА_3., грунтуються на припущеннях, ніякими іншими доказами не педтверджені, а тому відповідно до ст. 60 ЦПК України не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1  в частині відшкодування вартості телефону підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ОСОБА_1  в частині відшкодування моральної шкоди, то, на думку суду, вони є безпідставними.

Виходячи з положень ст. 23 ЦК України з врахуванням обставин, що мали місце 13.08.2006 р., за яких майно позивача опинилося у відповідача, суд вважає твердження позивача щодо заподіяння моральної шкоди відповідачем необгрунтованими. При цьому суд враховує також те, що ОСОБА_2, передаючи телефон незнайомому чоловіку діяв не з умислом заподіяння шкоди позивачу, а з грубої необережності. Суд бере до уваги і той факт, що саме позивач, передаючи телефон вартістю 724 грн. при його заробітній платі, яка є значно меншою, мав усвідомлювати небезпеку втрати телефону малолітньою дитиною. На думку суду, він сам в даній ситуації відносився до свого майна з неналежною відповідальністю щодо його збереження. Тому вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставиними і задоволенню не підлягають.

Виходячи з положень ст 88 ЦПК України щодо розподілу судових витрат між сторонами, на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані з сплатою судового збору та інформаційно-технічного забезпечення в частині вимог про відшкодування майнової шкоди -51 грн. та ЗО грн.

На користь відповідача підлягають стягненню витрати за надання правової допомоги пропорційно до розміру вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, що складає 208 грн. 50 коп, виходячи з понесених витрат в 300 грн.

Відповідно до ст. 337, 321, 23 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 88 ЦПК У країни,-

вирішив:

позови задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 724 грн. (сімсот двадцять чотири) майнової шкоди та 81 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 208 грн. 50 коп. судових витрат.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через райсуд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

СУДДЯ