У х в а л а

іменем україни

21 травня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - відділ державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року та касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 на його користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 130 117 грн 07 коп. за період з 19 березня 2010 року по серпень 2013 року, посилаючись на те, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2011 року на його користь з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 березня 2010 року та до досягнення дитиною повноліття. Відповідач сплачує аліменти не в повному обсязі, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість по аліментам.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 6 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 67 923 грн 43 коп., посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для їх задоволення, доведеності та обґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки відповідач була обізнана про свій обов'язок сплачувати аліменти, при цьому допустила наявність заборгованості по їх сплаті та не вжила усіх заходів для її погашення.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено та оцінено обставини у справі, а матеріали справи та доводи касаційних скарг не свідчать про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, крім того наведенні у касаційних скаргах доводи стосуються переоцінки доказів, наданих сторонами, та не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржених судових рішень, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Колодійчук В.М., Висоцька В.С., Умнова О.В.