Провадження № 2/742/459/14

Єдиний унікальний № 742/1206/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,

секретаря - Хотінь Ж.О.,

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ТОВ «Прилуцький завод - «Білкозин», Служби у справах дітей Прилуцької міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до Прилуцького міськрайонного суду з позовом до ТОВ «Прилуцький завод - «Білкозин» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та відшкодування моральної шкоди.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, незважаючи на постановлене рішення апеляційного суду Чернігівської області від 10.12.2013 року, яким встановлено безпідставність заявлених вимог щодо виселення позивачів з житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1, попередньо примусово виселивши, продовжує об'єктивно створювати перешкоди у їх користуванні. Окрім того, з метою унеможливлення проживання в гуртожитку відповідачем було відключено від водопостачання та електроенергії займані позивачами приміщення. В добровільному порядку відповідач не надає можливості безперешкодно вселитись в спірні житлові приміщення гуртожитку, тим самим перешкоджає позивачам реалізовувати право на проживання та володіння ними.

Позивачі та їх представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали з підстав викладених в цивільному позові і наполягали на задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги, з підстав викладених в письмових запереченнях, категорично не визнав /а.с.68-70/.

Представник Служби у справах дітей Прилуцької міської ради, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав /а.с.119/.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, на виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, забезпечив сторонам змагальність процесу, створив їм відповідні умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків, попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте останні, відповідно до ч.2 ст.11 та ч.3 ст.27 ЦПК України, скористались на власний розсуд своїми правами щодо предмету спору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 10.12.2013 року, яке ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.02.2014 року, залишено без змін, встановлено, що фактично між ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» - попереднім власником гуртожитку та позивачами по справі - його мешканцями виникли правовідносини найму жилих приміщень у гуртожитку, тим самим підтвердивши правомірність їх користування ними /абз.3 а.с.67/.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою N 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою N 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З обставин, наведених у позовній заяві, які згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, судом встановлено, що позивачі з підстав визначених ст.132 ЖК України з гуртожитку не виселялись. Належних та допустимих доказів про зняття з реєстрації будівлі, як гуртожитку, представником відповідача по справі також не надано.

Згідно положень ст.15, п.4 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, наявний беззаперечний факт порушення відповідачем прав позивачів у користуванні спірним гуртожитком, у тому числі використовувати житлові приміщення для особистого проживання та проживання членів своїх родин, а відтак позовні вимоги позивачів в частині їх вселення до займаних ними житлових приміщень в гуртожитку, який розташований по АДРЕСА_1, та зобов'язання ТОВ «Прилуцький завод «Білкозин» не чинити останнім перешкод у його користуванні підлягає задоволення шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до п.22 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року N 208, передбачено, що адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов'язана зокрема утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту жилого фонду та забезпечувати надання мешканцям гуртожитку побутових послуг і виділення для цих цілей приміщень.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач відключив від гуртожитку водопостачання та електроенергію, відмовляючись їх відновити, мотивуючи відсутністю для цього законодавчих підстав /а.с.47/. В судовому засіданні представник ТОВ «Прилуцький завод «Білкозин» також підтвердив відімкнення в гуртожитку за вище вказаною адресою систем водопостачання та електроенергії, а відтак позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача їх відновити до житлових приміщень в гуртожитку, який розташований по АДРЕСА_1 підлягають також задоволенню /а.с.46,47/.

В судовому засіданні також встановлено, що саме з вини відповідача, навіть після постановлення судових рішень, якими встановлено факт існування правовідносин найму житлових приміщень у гуртожитку, позивачі достатньо тривалий час були обмежені у праві користуватись жилими приміщеннями, чим унеможливив реалізацію їх конституційного права на житло. Доводи представника відповідача щодо начебто добровільного виселення позивачів зі спірного житлового приміщення, з огляду на наявні в матеріалах справи чисельні звернення останніх до компетентних державних органів з приводу відновлення їх порушених прав, є абсолютно необґрунтованими. Безпідставні є посилання представника відповідача і щодо причин, які передували зачиненню вхідних дверей до спірного об'єкту, а саме проведення в ньому ремонтних робіт, оскільки вказані обставини не підтверджується жодним належним і допустимим доказом у справі.

Позивачі були змушені неодноразово звертатись до правоохоронних органів та суду за захистом своїх порушених прав, користуватись іншими жилими приміщеними, що безсумнівно зумовило зміну їх звичного образу життя, порушенні нормальних життєвих зв'язків та стосунків, беззаперечно спричинивши душевні страждання /а.с.48-54/. Окрім того, відповідач обмеживши позивачів в доступі до житлових приміщень гуртожитку, що було визнано його представником, фактично позбавив останніх і в доступі до належних їм речей, що залишились там перебувати. Вказані обставини в своїй сукупності, з урахуванням проживання в спірних житлових приміщеннях і неповнолітніх дітей позивачів, дають суду обґрунтовані підстави вважати про заподіяння відповідачем моральних страждань.

Відповідно до ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивачі ОСОБА_2, яка діє також в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_1,ОСОБА_5, ОСОБА_7 просили стягнути з відповідача на їх користь по 5 000 грн. кожному. Проте, суд вважає цю суму надмірно великою. З урахуванням тривалості порушеного права, ступеню моральних страждань, їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих зв'язках, а також виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає, що на відшкодування моральної шкоди на користь повнолітніх позивачів необхідно стягнути з підприємства - по 300 грн кожному.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Будь-яких доказів чи обґрунтувань в підтвердження факту заподіяння діями відповідача душевних страждань неповнолітній ОСОБА_6, в тому числі і визначення її розмірів, матеріали цивільної справи не містять, відповідних пояснень не було надано її представником і в судовому засіданні, а відтак, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині суд не вбачає.

Окрім того, суд вважає, що грошова компенсація в вище вказаному розмірі в сукупності з фактичним відновленням порушених прав позивачів буде становити їм справедливу сатисфакцію за завдану моральну шкоду.

Доводи представника відповідача щодо неможливості вселення позивачів в будинок за АДРЕСА_1, з огляду на реєстрацію останніх в будинку за АДРЕСА_2, є не переконливими, оскільки останнім беззаперечно визнано саме факт допущення помилки під час їх реєстрації, що не може бути перешкодою в реалізації конституційного права громадян на житло.

Інші посилання представника відповідача щодо не можливості задоволення позовних вимог позивачів не заслуговують на уваги та жодним чином не впливають щодо правомірності їх вселення до гуртожитку за вище вказаною адресою /а.с.68-70/.

Судом також встановлено, що позивачі при зверненні до суду сплатили судовий збір /а.с.1-14/, який відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на їх користь.

Керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст.1,9,64,132 ЖК України, ст.ст.3,10,11,61,88,212-213,215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ТОВ «Прилуцький завод - «Білкозин», Служби у справах дітей Прилуцької міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати ТОВ «Прилуцький завод - «Білкозин» не чинити ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 перешкод у користуванні займаними ними житловими приміщеннями в гуртожитку, який розташований в АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до займаних ними житлових приміщень в гуртожитку, який розташований в АДРЕСА_1.

Зобов'язати ТОВ «Прилуцький завод - «Білкозин» відновити постачання води та електроенергії до займаних ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 житлових приміщень в гуртожитку, який розташований в АДРЕСА_1.

Стягнути з ТОВ «Прилуцький завод - «Білкозин» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по 300 грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький завод «Білкозин» витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду: на користь ОСОБА_5 - 41 грн 69 к., ОСОБА_1 - 41 грн 69 к., ОСОБА_2 - 68 грн 76 к., ОСОБА_7 - 41 грн 69 к., ОСОБА_8 - 108 грн 28 к.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Прилуцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Прилуцького міськрайонного суду

Чернігівської області В.Г. Павлов