Справа № 454/3193/13 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/783/2838/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

за участю секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника відповідача Кіямова П.В.,

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємтва "Львіввугілля" на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов"язків внаслідок професійного захворювання, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року позивач звернувся в суд з позовом до Державного підприємства "Львіввугілля", в якому просив стягнути з відповідача на його користь 130000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в результаті трудової діяльності на підприємствах ДП "Львіввугілля" ОСОБА_3 отримав професійне захворювання, 09.01.1997 р. йому встановлено 3 групу інвалідності внаслідок професійного захворювання. Згідно з довідкою міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 06.04.2006 р. позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності по причині захворювання пожиттєво, а згідно з довідкою МСЕК від 27.03.2007 р. йому встановлено 60% втрати професійної працездатності. Внаслідок отримання професійного захворювання позивачу завдано великої моральної шкоди, яка полягала у значному фізичному болю та стражданнях, і розмір якої він оцінює в 130000 грн.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Львіввугілля" в користь ОСОБА_3 5000 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов"язків внаслідок професійного захворювання.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач ДП "Львіввугілля", який покликаючись на порушення судом норм матеріального права просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає про неврахування судом тієї обставини, що вперше втрату професійної працездатності та третю групу інвалідності позивачу встановлено висновком МСЕК від 09.01.1997 р., і відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 р. до даних правовідносин застосовується трирічний строк позовної давності, а оскільки станом на 09.01.2000 р. даний строк сплив, то згідно зі ст. 80 ЦК УРСР позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, судом не враховано положення ч. 2 п.1 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати, а так як станом на 09.01.1997 р. мінімальна заробітна плата становила 15 грн., то максимальний розмір моральної шкоди не повинен перевищувати 3000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров"я, у позивача виникло 28.03.1997 року, коли висновком МСЕК йому вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності. На той час спірні правовідносини були врегульовані ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про охорону праці» та «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків», затвердженими постановою КМУ № 472 від 23.06.1993 року, згідно статті 1 яких, власник підприємства, установи і організації ( надалі -підприємство ) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов»язків ( надалі ушкодження здоров»я ), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.Оскільки вимоги позивача випливали з порушення особистих немайнових прав, суд першої інстанції застосував положення ст.83 ЦК УРСР 1963 року, згідно яких позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції в тій частині, що спірні правовідносини були врегульовані «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків» і, що до даних правовідносин, у відповідності до ст.83 ЦК України,не підлягали застосуванню строки позовної давності, і, що відповідальність за заподіяну моральну шкоду повинна покладатися на відповідача.

Водночас, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в тій частині, що при визначенні розміру відшкодування слід було виходити з розміру мінімальної заробітної плати, яка була чинною на момент розгляду справи судом.

Так, у відповідності до ст.11 вищезазначених Правил, розмір моральної шкоди не міг перевищувати двохсот мінімальних розмірів незалежно від інших будь-яких виплат.

Станом на 28.03.1997 року мінімальна заробітна плата становила 15 гривень.

Таким чином, право на отримання позивачем від відповідача відшкодування моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров"я , наступило для позивача після 28.03.1997 року.

На час виникнення у позивача права на отримання морального відшкодування діяло спеціальне законодавство, яким було визначено підстави і розміри відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, і на той час грошова компенсація морального відшкодування не могла перевищувати 3000 грн (15 грн х 200). З врахуванням тієї обставини, що на час виникнення у позивача права на отримання морального відшкодування ступінь втрати позивачем професійної працездатності МСЕК було визначено 50 %, а максимальний розмір відшкодування не міг перевищувати 3000 гривень, колегія суддів вважає справедливим визначення розміру відшкодування в половинному розмірі від розміру відшкодування, визначеного судом першої інстанції, а саме - в розмірі 2500 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення розміру морального відшкодування заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру морального відшкодування підлягає зміні шляхом зменшення розміру відшкодування присудженого судом першої інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1, ч.2 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Львіввугілля» задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 грудня 2013 року змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов"язків внаслідок професійного захворювання з 5000 (п"яти) тисяч гривень до 2500 ( дві тисячі п"ятсот ) гривень.

В іншій частині рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Приколота Т.І.

Федоришин А.В.