Справа № 2-а-439/08
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2008 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Корбута В.М.
при секретарі Божок Н.В.
за участю позивачки ОСОБА_1 .
та представника відповідача ОСОБА_2 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про поновлення строку звернення до суду та стягнення недоотриманих сум пенсій за 2005-2007 роки,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 . звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона являється постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС ІV категорії, є непрацюючим пенсіонером, яка постійно проживає на території, що віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і крім цього має статус дитини війни, а тому згідно з вимогами чинного законодавства України відповідач зобов'язаний виплачувати їй:
• у відповідності до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за 2007 рік, що становить 5097 грн.60 коп.;
• у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за 2005-2007 роки, що становить 1858 грн. 77 коп.
- у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, як часткову компенсацію за страждання у воєнні та повоєнні роки за 2007 рік, що становить 1453 грн. 50 коп.
Проте, відповідач сплачує позивачці щомісячну доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищив розмір пенсії, як дитині війни в значно менших розмірах, ніж передбачено вимогами вищевказаних Законів. Звернення позивачки до відповідача про проведення перерахунку та виплати їй недоотриманої суми до пенсії залишилось без задоволення. Тому вона змушена звернутись з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, посилаючись на вищенаведені обставини і просить суд поновити строк звернення до суду та стягнути з відповідача недоотримані суми пенсії за 2005-2007 роки. Позивачка відмовилась від вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у донарахуванні та виплати їй недоотриманні суми пенсії за 2005-2007 роки.
Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ у Рокитнянському районі з 09.08.1993 року, їй виплачується доплата до пенсії, додаткова пенсія та підвищення до пенсії в порядку та розмірах визначених постановами КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Відповідач вважає, що позивачкою пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, а тому наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України.
Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ., згідно особистих документів народилась 9 серпня 1942 року, а тому є дитиною війни по віку, крім цього являється постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС ІV категорії , що підтверджується посвідченням В-П №225749 від 12.04.2997 року, перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Рокитнянському районі Київської області як непрацююча пенсіонерка з 09.08.1993 року, є зареєстрованою особою і постійно проживає в АДРЕСА_1 яке згідно постанови КМ України від 23.07.1991 за №106 (додаток №1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що сторонами не оспорюється.
У відповідності до п.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на застосування наслідків пов'язаних із пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачених ч.1 ст.100 КАС України.
Судом встановлено, що п озивачка перебуваючи на обліку у відповідача з 09.08.1993 року, в період з 2005 року по 2007 рік постійно щомісячно отримувала доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищення до пенсії в порядку та розмірах визначених постановами КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Позивачка отримуючи щомісячно в 2005-2007 роках не в повному розмірі доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищення до пенсії, звернулась до суду з даним позовом тільки 13.08.2008 року. Враховуючи те, що позивачка не надала доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду, тому відсутні підстави для його поновлення.
В зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що позивачка в період з 01.01.2005 року по 31.07.2007 року недбало віднеслась до захисту своїх прав та інтересів тому, що не своєчасно звернулась до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача невиплачених сум пенсій за даний період.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.99 КАС України та те, що позивачка звернулась до суду з даним позовом 13.08.2008 року, суд задовольняє її вимоги за період з 01.08.1007 року по 31.12.2008 року по наступним підставам.
Відповідач нараховує та виплачує позивачці щомісячну доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищену пенсію не у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» , а керуюється вимогами постанов КМ України від 26.07.1996 року № 836 та від 03.01.2002 року №1, тому розмір цих виплат є значно меншим ніж передбачено Законами України.
Викладене підтверджується поясненнями позивачки, представника відповідача та оглянутими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати , а відтак позивачка , як непрацююча пенсіонерка, має право на таку доплату.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії , тому відповідно і позивачка має право на таку додаткову пенсію.
Відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» пенсії дітям війни підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, розмір доплати до пенсії, додаткової пенсії та розмір підвищення пенсії, які фактично нарахуваються та виплачуються відповідачем позивачці відповідно до вищевказаних постанов КМ України, суперечить вимогам ст.ст. 39, 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позиція відповідача щодо обставин даного спору ґрунтується виключно на положеннях постанов КМ України є хибною тому, що у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосування саме положення ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанови КМ України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Згідно ч.3 ст.9 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп визнано неконституційними положення п.п.13,30,71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими були зупиненні на 2007 рік дія статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і оскарженню не підлягає.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно матеріалів справи, вбачається, що за період з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року позивачці недоплачено у відповідності до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2234 гривень, у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 293 грн.13 коп., у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 619,50 грн. а всього 3146,63 грн.
Керуючись ст.ст.8, 19, 113, 152 Конституції України, ст.ст. 39, 51, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, ст.ст. 6, 9, 17, 99,100, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за період з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 2234 гривень, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю за період з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 293 грн.13 коп. та щомісячне підвищення пенсії, як дитині війни за період з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 619,50 грн., а всього 3146,63 грн.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Звільнити Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку визначеному ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий:суддя Корбут В.М.