Справа № 406/7243/13-к
Провадження № 11кп/782/495/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова колегія з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого Барабашева В.Я.
суддів: Романченко В.О., Павленко Т.І.
при секретарі Шумові О.В.
за участю прокурора Тимошевської Л.В.
розглянула у судовому засіданні 29 квітня 2014 р. в м. Луганську апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та заступника прокурора Луганської області Іванової Л.В. на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 15 січня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013030170002183, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алчевська Луганської області, раніше судимого: 12.03.2012 року Алчевським міським судом Луганської області за ст.ст. 190 ч.1, 190 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням строком 2 роки; вироком апеляційного суду Луганської області від 14.06.2013 року вирок Алчевського міського суду від 12.03.2012 року скасовано та його засуджено цим вироком за ст.ст. 190 ч.1, 190 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, відбуває покарання у Комісарівській ВК № 22, Луганської області,
яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 190 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання, призначене вироком апеляційного суду Луганської області від 14.06.2013 року у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі та засуджено до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу обрана тримання під вартою. Міра покарання обчислюється з 14.06.2013 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 343 гр.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він на початку травня 2013 року, більш точну дату встановити не виявилося можливим, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, діючи повторно, в районі Лиманського ринку у м. Алчевську, у своєї знайомої - неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, попросив 2 пари золотих сережок та дві золотих каблучки загальною вартістю 3037 гр., щоб закласти їх в ломбард, та пообіцяв через півгодини повернути потерпілій золоті прикраси. Повіривши обвинуваченому, потерпіла ОСОБА_2 віддала йому золоті прикраси, які ОСОБА_1 здав в ломбард, забравши з ломбарду раніше закладений ним свій мобільний телефон та з місця скоєння злочину зник, не повернувши потерпілій її прикраси.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що судом допущені істотні порушення вимог КПК України, просив вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Луганської області Іванова Л.В. зазначила, що не оспорює доведеність вини ОСОБА_1 та фактичні обставини кримінального правопорушення, проте вважає, що призначаючи покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 71 КК України суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Просив вирок суду змінити, вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточно вважати засудженим до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив змінити вирок суду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
В суді 1-ї інстанції обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що приблизно в середині травня 2013 р. він звернувся до потерпілої ОСОБА_2 з проханням надати йому допомогу, так як йому терміново були потрібні гроші, на що потерпіла погодилась. Вони поїхали в ломбард, розташований на Лиманському ринку у м. Алчнвську, де він здав золоті сережки, які добровільно віддала йому потерпіла, а в іншому ломбарді він здав 2 золоті каблучки, що також належали потерпілій. За кошти, отримані в ломбарді, він викупив в ломбарді свій мобільний телефон. Коли до нього стали телефонувати батьки потерпілої, він мав намір викупити золоті прикраси потерпілої та повернути їй, або віддати її батькам кошти, які вони заплатили при викупі золотих прикрас, але не зміг цього зробити, оскільки його було заарештовано.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина підтверджується:
- показаннями потерпілої ОСОБА_2, що в травні 2013 р. вона почала зустрічатися з ОСОБА_1 20.05.2013 р. ОСОБА_1 біля Лиманського ринку у м. Алчевську попросив у неї дати йому на деякий час золоті прикраси, що були на ній, а саме: 2 пари золотих сережок та дві золоті каблучки, які їй купили батьки. Обвинувачений запевнив її, що через півгодини поверне їй прикраси, продавши свій мобільний телефон, який він забере з ломбарду, здавши її прикраси. Вона йому повірила та віддала сережки та каблучки, які він здав в ломбард, розташований на Лиманському ринку, забравши свій мобільний телефон, але її прикраси так і не повернув, припинивши спілкування з нею;
- показаннями законного представника потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3, що ОСОБА_2 є його дочкою. Разом з дружиною вони купили їй золоті прикраси - 2 пари сережок та дві золоті каблучки, які потерпіла постійно носила. 07.06.2013 р. йому стало відомо, що знайомий їх дочки ОСОБА_1 шахрайським шляхом заволодів золотими прикрасами доньки та здав їх у ломбард, де викупив свій мобільний телефон, після чого припинив спілкуватися з дочкою. Він викупив золоті прикраси з ломбарду, заплативши майже 2000 гр. Обвинувачений ОСОБА_1 обіцяв протягом тижня повернути йому указані кошті, але не повернув, тому він звернувся в міліцію;
- залоговими квитанціями про прийом заставного майна № ВП №1-16995 та № ВП №1-15745, виданими ПТ «Ломбард «Пряничникова і компанія» на ім'я ОСОБА_1 про здачу в залог сережок та 2-х каблучок (а.с. 24-25);
- висновком товарознавчої експертизи № 1308121/254 від 12.08.2013 р. (а.с. 30-31), що вартість двох пар сережок та двох золотих каблучок, що належать потерпілій ОСОБА_2 в загальній сумі складає 3037 гр.
З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, судова колегія вважає, що суд правильно установив фактичні обставини по справі, дав належну правову оцінку доказам та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 190 ч.2 КК України.
Вивченням матеріалів справи не встановлені порушення кримінального процесуального законодавства, які б вплинули на правильність прийнятого судом рішення у справі, тому судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно, об'єктивно і всебічно враховані всі обставини справи та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, так як його вина доказана в повному обсязі та підтверджується встановленими доказами. Підстав для винесення виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1 не вбачається.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_2 до постановлення вироку апеляційного суду Луганської області від 14.06.2013 р., а згідно вимог ч.4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то в цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
Таким чином, призначаючи покарання ОСОБА_1 суду першої інстанції необхідно було застосувати вимоги ч.4 ст. 70 КК України.
При таких обставинах, колегія суддів судової палати вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Луганської області Іванової Л.В. підлягає задоволенню, а вирок суду зміні, на підставах вказаних вище.
Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 409 КПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області Іванової Л.В. задовольнити.
Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 15 січня 2014 року стосовно ОСОБА_1 змінити: вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком апеляційного суду Луганської області від 14.06.2013 року остаточно ОСОБА_1 вважати засудженим до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: