Справа № 750/227/14 Провадження № 22-ц/795/907/2014 Головуючий у I інстанції -Требух Н. В. Доповідач - Горобець Т. В.

Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Онищенко О.І. , Хромець Н.С.,

При секретарі - Мартиновій А.В.

за участі представника позивача Сулим Л.Л., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства „Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Редакційно-видавничий центр „Сіверщина", головного редактора Всеукраїнської газети „Сіверщина" ОСОБА_3 - про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2014 року Комунальне підприємство „Чернігівбудінвест" звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, Всеукраїнської газети „Сіверщина" (замінено на належного відповідача - ТОВ „Редакційно-видавничий центр „Сіверщина") та до головного редактора Всеукраїнської газети „Сіверщина" ОСОБА_3, в якому, після уточнення та зменшення позовних вимог, просило :

1) визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують, паплюжать ділову репутацію Комунального підприємства „Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, відомості, які викладені у Всеукраїнській газеті „Сіверщина" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті - лист до редакції „ІНФОРМАЦІЯ_2" про:

а) порушення прав ОСОБА_2 при укладенні попереднього договору купівлі - продажу квартири;

б) „ об'єкт будівництва „45-ти квартирний житловий будинок (1 секція) з улаштуванням квартир у двох рівнях, розміщених на 9-му та 10-му поверхах за адресою: АДРЕСА_1" належить замовнику будівництва - КП „Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради та є власністю територіальної громади м. Чернігова";

в) „ звільнення заступника директора з правових питань через термінове скорочення займаної посади з надуманих підстав";

г) „що ОСОБА_4 не мав вищої освіти в галузі будівництва на час свого призначення директором КП „Чернігівбудінвест", що унеможливлювало належне виконання ним посадових обов'язків керівника підприємства".

2)Стягнути з Відповідачів 1, 2, 3 моральну шкоду, завдану КП „Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп, а саме:

- з ОСОБА_2 - автора статті „ІНФОРМАЦІЯ_2" - 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. ;

з Всеукраїнської газети „Сіверщина" - 100 (сто) грн. 00 коп.;

з головного редактора Всеукраїнської газети „Сіверщина" ОСОБА_3 - 100 (сто) грн. 00 коп .

3)Зобов'язати Відповідачів 1, 2, 3 надрукувати у Всеукраїнській газеті „Сіверщина" спростування відомостей, які не відповідають дійсності і були викладені в статті - лист до редакції „ІНФОРМАЦІЯ_2" на сторінці 10 Всеукраїнської газети „Сіверщина" НОМЕР_1, тим же шрифтом і під заголовком „Спростування" , на тому ж місці шпальти, де містились відомості, які спростовуються.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості та не доведеності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, КП „Чернігівбудінвест" в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, вказуючи, що оспорюване рішення не відповідає фактичним обставинам справи та прямо порушує норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач звертає увагу апеляційного суду на безпідставність посилання районного суду на неукладеність Договору № 88 від 07.09.2005 року, відповідно до якого КП «Чернігівбудінвест» та ДП "УкрСіверБуд» домовились, що ДП «УкрСіверБуд», як інвестор будівництва є власником об»єкту будівництва, вказуючи, що в подальшому, рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.12.2009 року цей Договір № 88 від 07.09.2005 року був визнаний чинним та виконаним сторонами.

Також, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що посилання в оскаржуваному рішенні на практику Європейського Суду у справі «Хейдісайт проти Сполученого Королівства від 07.12.1976 року та у справі «Сенді Таймс проти Сполученого Королівства «1991 рік є помилковим, оскільки стороною у справі, що розглядається, є громадянин, а наведена практика Європейського суду стосується прав журналістів.

В іншій частині доводи апеляційної скарги не несуть правового змісту, у розумінні незаконності судового рішення з огляду на підстави його скасування, визначені ст. 309 ЦПК України, оскільки зводяться лише до викладення обставин, якими позивач обґрунтовував свій позов щодо неправдивості інформації, викладеної у статті ОСОБА_2 та щодо негативних наслідків такої публікації.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову КП „Чернігівбудінвест", суд першої інстанції пославшись на ст. 37 Закону України „ Про друковані засоби масової інформації( пресу) в Україні", зазначив, що спростуванню підлягають лише відомості, які не відповідають дійсності або принижують честь та гідність.

Також, суд виходив з того, що під поняттям „ділова репутація" законодавець визначає усталену оцінку юридичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значущі діяння, як правило у сфері підприємництва, виробничої діяльності, що відома оточуючим, і, в силу цього, відображена у суспільній свідомості, як думка про юридичну особу, з точки зору її професійної діяльності.

Одночасно, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що викладена у статті інформація, яку позивач просив визнати недостовірною, призвела до приниження ділової репутації в аспекті створення негативної думки щодо діяльності підприємства, тобто, до втрат немайнового характеру.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки суд, у обсязі, необхідному для вирішення спору встановив обставини справи, вірно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам та дійшов висновку, який грунтується на наявних у справі доказах і відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що у Всеукраїнській газеті „ Сіверщина" НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці 10 була надрукована стаття ОСОБА_2 „ ІНФОРМАЦІЯ_2". В газеті автор висвітлив ту інформацію, яка, на його думку, може становити суспільний інтерес та, яку отримав з різних джерел у результаті багаторічного листування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними юридичними особами, намагаючись відшукати документи, що стосуються, у тому числі, і діяльності КП „Чернігівбудінвест", яку здійснювало підприємство по будівництву 45-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

Як убачається з тексту статті „ ІНФОРМАЦІЯ_2", що надрукована у газеті „ Сіверщина" у НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона не містить окремої фрази , чи абзацу або речення, які б відтворювали дослівно такий зміст, який вказано у позові, та який просить спростувати позивач, а саме:

- „порушення прав ОСОБА_2 при укладенні попереднього договору купівлі - продажу квартири";

- „об'єкт будівництва „45-ти квартирний житловий будинок (1 секція) з улаштуванням квартир у двох рівнях, розміщених на 9-му та 10-му поверхах за адресою: АДРЕСА_1" належить замовнику будівництва - КП „Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради та є власністю територіальної громади м. Чернігова";

- „ звільнення заступника директора з правових питань через термінове скорочення займаної посади з надуманих підстав";

- „ що ОСОБА_4 не мав вищої освіти в галузі будівництва на час свого призначення директором КП „Чернігівбудінвест", що унеможливлювало належне виконання ним посадових обов'язків керівника підприємства ".

Текст, який позивач наводить, як такий, що за змістом є неправдивим та завдає шкоди його діловій репутації, викладений ним у позові не дослівно із статті, а узагальнено взятий з окремих фраз, абзаців та речень статті, що позбавляє суд можливості аналізувати та давати правову оцінку саме такому тексту, про спростування відомостей з якого зазначено у позові.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача щодо визнання неправдивою та такою, що підлягає спростуванню у газеті інформація про „порушення прав ОСОБА_2 при укладенні попереднього договору купівлі - продажу квартири" є обґрунтованими і відповідають наявним у справі доказам, оскільки таке твердження ОСОБА_2 у статті відсутнє ( а.с.8);

Також, висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами фактів порушення його немайнових прав, виходячи з тексту статті та відомостей, наведених у позові, є також обґрунтованими, так, як жодних доказів на обґрунтування доводів про „...зіпсовану (завдяки статті) репутацію колективу та підприємства, негативне ставлення населення міста до підприємства, докори знайомих, втрату інвесторів та фінансування проектів„ позивачем не надано ні у суді першої ні у суді апеляційної інстанції.

На запитання апеляційного суду та пропозицію щодо зазначення та надання доказів по викладених фактах, представник позивача повідомила, що таких доказів позивач не має.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд виходить також з того, що, відповідно до ст. 94,277 ЦК України, ст.32 Конституції України, кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови від 27.02.2009 року Про судову у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної та юридичної особи", юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову зазначеної категорії справ, є сукупність наступних обставин: а) поширення інформації, б) ця інформація має стосуватись конкретної особи - тобто позивача, в) поширення недостовірної, тобто, такої, що не відповідає дійсності інформації, г) порушує особисті немайнові права, завдає шкоди таким правам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій,( наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка у особистому, суспільному чи політичному житті, тощо, і яка на думку позивача порушує його право на повагу до честі, гідності, ділової репутації. Крім того, відповідно до роз"яснень пункту четвертого зазначеної Постанови суду, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі і підприємницьких товариств, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин.

Проте, із змісту наведених у статті відомостей, про які зазначається у позові та про спростування яких заявлено позов, не вбачається, що відповідачами чи кимось із них, давалась саме така оцінка діяльності ПП „Чернігівбудінвест", з точки зору його ділової репутації.

Посилання у апеляційній скарзі на безпідставність висновків суду першої інстанції про обґрунтованість доводів відповідача ОСОБА_2 щодо визнання договору № 88 від 07.09.2005 року неукладеним, на думку апеляційного суду, не заслуговує на увагу, оскільки суд правомірно послався на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2008 року, яке є чинним ( а.с.81-82). Той факт, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.12.2009 року було затверджено мирову угоду між КП „Чернігівбудінвест" та ДП „ УкрСіверБуд" про визнання зазначеного договору чинним та виконаним, не скасовує чинність рішення господарського суду від 28.01.2008 року про визнання Договору № 88 від 07.09.2005 року неукладеним, на який і посилається суд у своєму рішенні.

Доводи апелянта щодо помилкового посилання суду при ухваленні оскаржуваного рішення на практику Європейського суду по конкретних справах, яка стосується прав журналістів, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення, оскільки таке помилкове посилання суду не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: