Справа № 667/933/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого - судді Черниш О.Л.

при секретарі Верескун Є.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору переведення боргу дійсним, стягнення грошових коштів (третя особа ОСОБА_5),-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із названим позовом, у якому просить визнати дійсним договір про переведення боргу від 21.08.2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнути із ОСОБА_4 на користь позивача грошові кошти у сумі 25000 доларів США, що еквівалентно 199825 гривень відповідно до курсу НБУ, задовольнити вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів за рахунок належного позивачці майна шляхом визнання за ним права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, стягнути судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив такі обставини:

З травня 2007 року ОСОБА_5, перебуваючи в трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 двічі здійснив розтрату ввірених йому товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 137774,10 гривень, що в еквіваленті на момент виявлення розтрати складало 27282 доларів США, які були надані йому для продажу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого АДРЕСА_2, що підтверджується актами інвентаризації від 27.03.2008року та від 08.08.2008року.

ОСОБА_5 та його мати перебували у дружніх відносинах з позивачем та його сім»єю, ОСОБА_5 звернувся до позивача з проханням надати позику в сумі 9012 доларів США для відшкодування завданих збитків ОСОБА_6

У позивача не було жодних підстав для недовіри ОСОБА_5, він позичив останньому кошти у сумі 9012 доларів США, а останній зобов»язався повернути їх 27.04.2008року.

Факт отримання грошових коштів від позивача підтверджується розпискою від 27.03.2008 року, написаною власноручно ОСОБА_5

З червня 2008 року по 08 серпня 2008 року ОСОБА_5 знову здійснив розтрату товарно-матеріальних цінностей, наданих йому ОСОБА_6, на загальну суму 18270 доларів США.

Оскільки ОСОБА_5 не мав змоги самостійно відшкодувати завдані збитки, він разом зі своєю матір»ю (відповідачкою по справі) знову звертається до позивача за позикою, обіцяючи повернути позику в найкоротші строки, продавши належну їм квартиру третім особам.

Позивач знову 25 серпня 2008 року передає ОСОБА_5 у позику 18270 доларів США, на підтвердження чого останній власноруч пише розписку про її отримання.

Кінцевою датою повернення коштів сторонами було обумовлено 25.12.2008 рік.

Проте, коли у грудні 2008 року позивач звернувся до ОСОБА_5 з вимогою щодо повернення позики останній попросив надати йому відстрочку до серпня 2009року, але і в серпні 2009 року ОСОБА_5 кошти позивачу не повернув.

Оскільки за отриманням позики до позивача разом із ОСОБА_5 зверталася також і його мати ОСОБА_4, яка і була гарантом її повернення, позивач в серпні 2009 року звертається до ОСОБА_4 з вимогою повернути борг її сина.

Відповідачка не відмовлялася від виконання зобов»язань свого сина, але у зв»язку з відсутністю у неї вказаної суми домовилася із позивачем про повернення позики частинами по 200-250 доларів США на протязі 8років до вересня 2017року.

Відповідачкою була написана розписка 21.08.2009 року, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов»язується здійснювати погашення боргу її сина ОСОБА_5 в сумі 25000 доларів США, сплачуючи позивачу по 200-250 доларів США щомісячно.

Позивач вважає, що відповідачка взяла на себе зобов»язання щодо погашення боргу свого сина ОСОБА_5.

Проте взятих на себе зобов»язань відповідачка не виконує.

Позивач вказує, що відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов»язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом.

Відповідно до ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов»язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, а згідно ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов»язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов»язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Позивач вважає, що, оскільки відповідач взяла на себе зобов»язання щодо погашення боргу її сина в сумі 25000 доларів США, про що видала позивачу розписку, то в даному випадку боржник ОСОБА_5 повинен бути замінений на відповідача ОСОБА_4.

ОСОБА_4 є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки відповідачка відмовляється добровільно виконати взяті на себе зобов»язання щодо повернення позики, позивач бажає захистити свої порушені права шляхом стягнення грошових коштів за рахунок майна боржника - визнання права власності на вказане майно.

У судовому засіданні за заявою представника позивача ухвалою суду позовні вимоги про визнання права власності на квартиру залишені без розгляду.

Позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів представник позивача збільшив, просив стягнути з відповідачки кошти у розмірі 303 750 гривень, що еквівалентно 25 000 доларам США, решту позовних вимог залишив без змін. Просив суд їх задовільнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у судове засіданні не з»явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_5 було позичено у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 27282 доларів США. Кошти позичалися частинами, а саме: 9012 доларів США були позичені 27.03.2008 року, 18270 доларів США - 25 серпня 2008року.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отримання коштів ОСОБА_5 від ОСОБА_3 підтверджується розписками про отримання коштів від 27.03.2008 року та від 25.08.2008 року, відповідно у розмірі 9012 доларів США та 18270 доларів США.

Цільове призначення позичених коштів судом не встановлюється, оскільки зазначена обставина у правовідносинах між позикодавцем та позичальником значення немає.

Згідно із вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст.599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позичені у ОСОБА_3 кошти ОСОБА_5 в обумовлений договором строк не повернув.

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов»язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом.

21 серпня 2008 року ОСОБА_4 взяла на себе зобов»язання щодо погашення боргу її сина в сумі 25 тисяч доларів США, про що надала позивачу розписку.

Згідно ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов»язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України, якою визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов»язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов»язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Таким чином, надана відповідачкою розписка, підтверджує у передбаченій законом формі прийняття відповідачкою зобов»язання виконати грошові зобов»язання ОСОБА_5 за договором позики, а тому позивач обґрунтовано вважає, що боржник ОСОБА_5 був замінений на ОСОБА_4, але при цьому позивач помилково вважає, що договір переведення боргу має бути визнаний судом дійсним.

ОСОБА_4 взяла на себе зобов»язання повернути позивачу борг свого сина у визначеній законом формі, а тому визнання судом договору переведення боргу дійсним не потребується.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки не заперечував проти надання відповідачкою розписки 21.08.2009 року про взяття на себе зобов»язань по погашенню боргу її сина у розмірі 25000 доларів США щомісяця з жовтня 2009 року, але заперечував, що розписка була написана для погашення боргу сина за договором позики, стверджуючи, що розписка була написана для погашення боргу, який виник із трудових правовідносин між ОСОБА_3 як приватним підприємцем та ОСОБА_5 як працівником з період 01.01.2007 по 16.03.2011 року.

Суд не приймає доводи представника відповідачки, оскільки розписка написана у серпні 2009 року і не могла стосуватися трудових правовідносин ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на майбутній час - до 2011 року.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договору переведення боргу дійсним та стягнення грошових коштів обґрунтовані в частині стягнення грошових коштів.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, водночас просив застосувати строк позовної давності, зазначивши, що відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторони у зобов»язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Суд прийшов до висновку, що відповідачка прийняла на себе виконання зобов»язань ОСОБА_5 у серпні 2009 року, але при цьому сторони визначили інший порядок сплати коштів, а саме: кошти в сумі 25000 доларів США повинні були сплачуватися відповідачкою щомісячно платежами у 200-250 доларів США, починаючи з жовтня 2009 року, до повної сплати боргу, тобто до повного виконання зобов»язання, як визначає ст.599 ЦК України.

Оскільки сторони встановили окремі самостійні зобов»язання, які деталізують обов»язок ОСОБА_4 повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки відповідачка взяла на себе зобов»язання сплачувати кошти у 200-250 доларів США щомісячно, а конкретне число місяця визначене не було, то суд вважає, що обов»язковим для сплати був мінімальний платіж - 200 доларів, а останнім днем платежу був останній день місяця, а відтак позивач пропустив строк позовної давності для вимоги по платежах до лютого 2011 року (позивач звернувся до суду 05.02.2014 року), а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути кошти, які підлягали нею сплаті, починаючи з лютого 2011 року.

Вимога про стягнення коштів, які підлягали сплаті до лютого 2011 року задоволення не підлягає через пропуск строку позовної давності.

З урахуванням взятого відповідачкою обов»язку сплачувати щомісячно позивачу не менше 200 доларів з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 21600 тисяч доларів США.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях, якщо зобов»язанням визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно змісту ст.533 ЦК України кошти мають бути стягнені у гривні за курсом НБУ на день ухвалення рішення (100 доларів США - 1190 гривень) - 257 040 гривень (21600 х 11,90).

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору, пропорційного задоволеним вимогам - 2570,40 гривень, а саме: 229,40 грн. на користь позивача, а 2341 грн. на користь спеціального фонду Державного Бюджету України.

Керуючись ст.ст.3,4,10,11,60,88,179,212,209 ЦПК України, на підставі ст.ст.1046, 1047, 1049, 513,521, 533, ч.3 ст.267 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики про визнання договору переведення боргу дійсним, стягнення грошових коштів (третя особа ОСОБА_5), - задовільнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, грошові кошти у розмірі 257 040 (двісті п»ятдесят сім тисяч сорок) гривень та судові витрати у розмірі 229 (двісті двадцять дев»ять) гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь спеціального фонду Державного бюджету судові витрати у розмірі 2341 (дві тисячі триста сорок одну) гривню.

Рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Л. Черниш