ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 травня 2014 р. Справа № 802/1020/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинський Олександр Ванадійович,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представників позивача: Лісовського А.В.; Безпаленко Ю.М.; Сауляк Н.В.;

Русіної О.С.;

представників відповідача: Нестерук М.І.; Бабій С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика"

до: Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (надалі - позивач) до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представники позивача зазначили, що за наслідками проведеної перевірки, результат якої оформлено актом від 18.03.2014р. № 22/22/35878908, податковим органом сформовано податкове повідомлення рішення від 27.03.2014р. № 0000562200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1993261 грн. 50 коп.

На думку представників позивача в основу вказаного рішення лягли факти, що не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладенні в письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" зареєстроване за ідентифікаційним кодом 35878908 за адресою вул. Слобода, 141, м. Ладижин, Тростянецький район, Вінницька область.

У період з 16.12.2013р. по 03.03.2014р., з урахуванням продовження терміну проведення перевірки, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вінницька птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2011р. по 30.09.2013р. В ході проведення якої встановлено порушення : 1) п.п."а", п.185.1 ст. 185, п.189.1 ст. 189, п.198.4, ст. 198, п.п.201.10 п.201.1 ст.201, п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1328841 грн., в тому числі за липень 2012р. в сумі 54923 грн., за серпень 2012р. в сумі 42284 грн., за вересень 2012р. в сумі 50166 грн., за жовтень 2012р. в сумі 70951 грн., за листопад 2012р. в сумі 41152 грн., за грудень 2012р. в сумі 59158 грн., за січень 2013р. в сумі 65818 грн., за лютий 2013р. в сумі 58766 грн., за березень 2013р. в сумі 89456 грн., за квітень 2013р. в сумі 57488 грн., за травень 2013р. в сумі 90911 грн., за червень 2013р. в сумі 44608 грн., за липень 2013р. в сумі 52789 грн., за серпень 2013р. в сумі 65128 грн., за вересень 2013р. в сумі 485243 грн.; 2) п.2.9, п.3.5 "Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р., а саме перевищення встановленого ліміту готівки в касі на загальну суму 68 грн. 08 коп.

Як свідчать матеріали справи, результат даної перевірки оформлено актом від 18.03.2014р. №22/22/35878908 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Вінницька птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2011р. по 30.09.2013р. (надалі - акт перевірки від 18.03.2014р.) (а.с.9-57).

З урахуванням вказаних обставин, 27.03.2014р. Бершадською ОДПІ сформовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000562200, яким визначено позивачу грошове зобов'язання в сумі 1993261 грн. 50 коп., з них 1328841 грн. основного платежу та 664420 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.8).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

В ході судового розгляду справи встановлено, що за період з 01.10.2011р. по 30.09.2013р. позивачем задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 100265584 грн. (декларація №2), перевіркою встановлено їх заниження на суму 860213 грн. Даного висновку податковий орган дійшов за наслідками дослідження операцій зі списання інкубаційний яєць, які вже не можуть бути використанні в межах господарської діяльності, оскільки підприємством не було здійснено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості їх придбання на суму 860213 грн.

Матеріали акту перевірки від 18.03.2014р. свідчать про те, що закупівля інкубаційного яйця здійснювалось ТОВ "Вінницька птахофабрика" відповідно до договорів №0098-Г від 18.05.2012р. та за № 0639-Г від 29.12.2012р. укладених між СТОВ "Старинська птахофабрика" та філією "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика". Поставка яєць здійснюється погодженими партіями на умовах СРТ підприємства покупця відповідно INCOTERMS 2000, транспортування яєць здійснюється на підставі товаро-транспортних накладних.

На виконання умов даних операцій судом досліджено видаткові накладні № СП 1000103353 від 25.11.2012р., №СП 100010354 від 25.11.2012р., від 21.01.2013р., № СП 100014788 від 24.08.2013р., за № СП 100014787 від 24.08.2013р., за № СП 100014794 від 25.08.2013р., за № СП 100014793 від 25.08.2013р., товаро-транспортні накладні № СП 100010353 від 25.11.2012р., № СП 100010354 від 25.11.2012р., № СП 100014793 від 25.08.2013р., за № СП 100014788 від 24.08.2013р., за № СП 100014787 від 24.08.2013р., за № СП 100014794 від 25.08.2013р., виписаних постачальником СТОВ "Старинська птахофабрика" одержувачу філії "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика".

У відповідності до актів про закладку інкубаційних яєць від 26.08.2013р., від 26.11.2012р., від 30.11.2012р., проведено обстеження партій інкубаційних яєць одержаних від СТОВ "Старинська птахофабрика". Про факт відправлення на утилізацію інкубаційних яєць не пригодних для інкубації, комісією філії "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" складено відповідні акти від 26.11.2012р., від 30.11.2012р., від 18.12.2012р.

Як вбачається з наданих до суду доказів, в подальшому у відповідності до видаткових накладних № ПК 10000439 від 21.01.2013р. та № ПК 100000477 від 28.01.2013р. та накладних б/з від 21.01.2013р. та від 28.01.2013р., товар отриманий філією "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика", згідно з зазначеними умовами договору, передано позивачу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що порушення виявлені податковим органом ґрунтуються на відсутності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях щодо списання інкубаційних яєць у податковому періоді в якому відбулось таке списання.

Надаючи правову оцінку виявленому порушенню, суд виходив з того, що згідно з п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Положення п.п.14.1.179 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України закріплюють, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування, згідно з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У відповідності до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання, у відповідності п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України.

Зі змісту п.п.а) п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України слідує, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається, згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Водночас, приписи п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Дослідивши виявлені порушення в контексті вказаних норм, судом встановлено, що за наслідками списання товарно-матеріальних цінностей, в тому числі зіпсованих, у податковому періоді якому відбулось таке списання, платник податків зобов'язаний здійснити нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основною ставкою 20 %.

На противагу зазначеного за період з 18.06.2012р. по 30.09.2013р. ТОВ "Вінницька птахофабрика" списано 899 905 штук яєць не пригодних для інкубації за відсутності нарахування відповідних податкових зобов'язань.

Зокрема, як свідчать наданий до суду матеріальний звіт по складу за листопад 2012р. всього надійшло яєць 3024000, за наслідками інкубації залишись 2988707 штук яєць, тобто утилізації підлягало 35293, в той же час загальний видаток (залишок) складає 3024000.

Тобто, за наслідками утилізації за листопад 2012р. стосовно 35293 штук яєць позивачем не здійснено нарахування податкових зобов'язань.

Єдиною мотивацію представників позивача слугував той факт, що інкубаційне яйце використовувались у процесі господарської діяльності і не приймало участь у операціях визначених п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, крім того, здійснення відбракування є частиною єдиного виробничого процесу, а не окремою операцією, відтак відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання.

Однак, суд критично відноситься до даних посилань з огляду на таке.

Поняття "господарської операції" визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частина 1 статті 8 даного Закону встановлює, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Саме зміна структури активів та зобов'язань підприємства є господарською операцією та як наслідок підставою для нарахування зобов'язань, без розмежування в господарської діяльності підприємства певних технологічних процесів.

На запитання головуючого по справі щодо початку виконання господарської операції з моменту закладки яєць, сортування чи з моменту поставки самого товару, представниками позивача однозначної відповіді не надано.

Згідно з п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи, у відповідності до п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач зобов'язаний здійснити нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість з операції щодо списання яєць не пригодних для інкубації.

Стосовно посилань, що інкубаційне яйце використовувались у процесі господарської діяльності і не приймало участь у операціях визначених п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

Під господарською діяльністю, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначено вище, приписи п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Положення п.198.3 ст. 198 Податкового кредиту України передбачають, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням зазначеного, платник податків зобов'язаний задекларувати та сплатити суму податку за наслідками здійснення господарської операції, в тому числі за наслідками списання товарно-матеріальних цінностей.

Варто відмітити, що таку ж позицію викладено в листі Державної податкової служби України від 25.10.2011р. № 4261/6/15-3415-04.

Враховуючи вище наведене, посилання представників позивача не знаходять свого правового підтвердження.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності/відсутності виявлених порушень, судом враховано також той факт, що в своїх поясненнях представники позивача зазначили, що за наслідками виявлення непридатних яєць, комісією складаються відповідні акти та здійсниться утилізація таких яєць.

На підтвердження операцій щодо списання яєць до матеріалів справи долучено акти про закладку інкубаційних яєць від 26.08.2013р., від 26.11.2012р., від 30.11.2012р. та акти від 26.11.2012р., від 30.11.2012р., від 18.12.2012р. про відправлення на утилізацію інкубаційних яєць не пригодних для інкубації.

Надавши правову оцінку даним доказам в розрізі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", судом встановлено, що останні підтверджують лише факт відправлення на утилізацію яєць непригодних для інкубації за період серпень, листопад - грудень 2012р. та не можуть свідчити про дійсність списання товарно-матеріальних цінностей за період з 18.06.2012р. по 30.09.2013р.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд також виходив з того, що будь-яких інших доказів чи додаткових пояснень представниками позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення рішення не надано.

Окрім того, як свідчать матеріали справи позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення № 0000562200, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 1993261 грн. 50 коп., з них 1328841 грн. основного платежу та 664420 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Водночас, в своїх поясненнях представники позивача зазначили, що не погоджуються з оскаржуваним податковим повідомленням рішенням щодо нарахування грошового зобов'язання в сумі 860213грн., тоді як інший частині не заперечують щодо правомірності такого нарахування.

Тобто, фактично позивач не погоджується із грошовим зобов'язанням в сумі 860213 грн., однак мотивація та докази ТОВ "Вінницька птахофабрика" не дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, більше того, встановлені у справі обставини не підтверджують позиції щодо безпідставності нарахування зазначеного вище грошового зобов`язання.

Таким чином, надавши правову оцінку виявленим порушенням в розрізі заявлених вимог, наданих пояснень та доказів, в узгодження з вимогами ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що під час прийняття постанови суд вирішує: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем в тягар доказування доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович