У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
10 січня 2007 року |
|
м. Київ |
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Панталієнка П.В.,
Романюка Я.М., Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Червона зірка”, третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області (далі - відділення Фонду) про стягнення сум заборгованості по відшкодуванню шкоди,
в с т а н о в и л а :
У червні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ “Червона зірка” про стягнення сум заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров'ю, компенсації вартості путівки та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що під час роботи у відповідача в листопаді 1984 року з нею стався нещасний випадок на виробництві, висновком МСЕК від 14 березня 1990 року їй було встановлено 25% втрати працездатності, в подальшому ступінь втрати працездатності змінювався у зв'язку з каліцтвом та професійним захворюванням, її було визнано інвалідом. Товариство, встановлюючи розмір одноразової допомоги та щомісячного відшкодування втраченого заробітку, не застосувало необхідні коефіцієнти підвищення заробітної плати, що призвело до неправильного нарахування їй суми одноразової допомоги, а також щомісячних страхових виплат; крім того, відповідач не забезпечив її санаторно-курортним лікуванням, заподіяв моральну шкоду.
Під час розгляду справи позивачка уточнила вимоги, відмовилась від позову до ВАТ “Червона зірка” в частині стягнення невиплаченої одноразової допомоги, компенсації вартості путівки та відшкодування моральної шкоди і просила стягнути з відповідача заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування частини втраченого заробітку за період з 1992 року по 1 квітня 2001 року в сумі 5995 грн. 78 коп., а також зобов'язати відділення Фонду проводити такі виплати виходячи із суми 131 грн. 62 коп. станом на 1 квітня 2001 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2006 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ВАТ “Червона зірка” просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у листопаді 1984 року отримала травму на виробництві, в результаті якої частково втратила працездатність; у зв'язку з ушкодженням здоров'я ВАТ “Червона зірка” проводило їй відповідні виплати .
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що відшкодування шкоди позивачці проводилось не у повному обсязі, тому на її користь підлягає стягненню сума заборгованості по відшкодуванню шкоди, визначена відповідно до висновку судово-економічної експертизи, за період із 1992 року по 1 квітня 2001 року.
Проте з таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.
Згідно роз”яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року № 6, виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, вказані роз”яснення залишив поза увагою, стягнув на користь позивачки заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування частини втраченого заробітку за увесь період, починаючи із 1992 року, а також не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, унаслідок чого не визначився із відповідністю розміру відшкодування шкоди, нарахованого позивачці, встановленим обмеженням.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ВАТ “Червона зірка” задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
П.В.Панталієнко
Я.М.Романюк
В.М.Шабунін