У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 1999 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям її квартири, посилаючись на те, що таке трапилося з вини відповідачки.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 лютого 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2004 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на їх необгрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 202-1 п.1 чинного на час розгляду справи ЦПК України 1963 року при ухваленні рішення суд приймає рішення щодо наявності обставин (фактів), якими обгрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд виходив з недоведеності вини відповідачки  у залитті квартири позивачки.

Однак, погодитися з таким висновком не можна.

Так, судом встановлено, що залиття квартири позивачки сталося в результаті прориву побутового шланга під мийкою в квартирі відповідачки через непередбачуване підвищення тиску у водопроводі та виробничий дефект шланга. Такого висновку суд дійшов на підставі довідки, виданої начальником житлово-експлуатаційної контори НОМЕР_1(а.с. 110).

При цьому на порушення вимог ст.ст. 40 та 62 ЦПК України 1963 року судом не перевірено посилань позивачки на неправдивість інформації, яка міститься в довідці, та не з”ясовано на підставі яких фактичних даних начальник житлово-експлуатаційної контори дійшов висновку про причини розриву водопровідного шланга в квартирі відповідачки, особливо з врахуванням того, що для встановлення таких причин необхідні спеціальні знання, це не входить до компетенції начальника житлово-експлуатаційної контори, а зазначена довідка видана ним більш ніж через 4 роки після залиття квартири позивачки.

Не звернув на це уваги і апеляційний суд та на порушення вимог ст. 301 ЦПК України 1963 року не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_1

         Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 338 ч. 2 ЦПК України 2004 року є підставою для скасування ухвали апеляційного суду і передачі справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338 ч.2, 344 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2004 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                          Ю.Л.Сенін

Судді:                                                                                    Є.Ф.Левченко

                                                                                               П.В.Панталієнко

                                                                                              Я.М.Романюк

                                                                                              В.М.Шабунін