У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 14 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

         Зазначеним вироком

ОСОБА_1, не судимий,             

-    засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 19 липня 2005 року близько  23 години у стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 під час сварки з ОСОБА_3 умисно заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2 вважає, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки матеріалами справи не доведений причинний зв'язок між діями ОСОБА_1 і настанням смерті ОСОБА_3. На його думку ОСОБА_3 міг отримати тілесні ушкодження за інших обставин, а його смерть обумовлена неналежним наданням медичної допомоги.

Разом з тим захисник, покликаючись на те, що ОСОБА_1 не бажав настання смерті ОСОБА_3, просить перекваліфікувати його дії на ст. 119 КК України, за якою призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Засуджений ОСОБА_1, визнаючи себе винним, стверджує, що не бажав настання смерті ОСОБА_3, і просить призначити покарання, не пов'язує з реальним позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, виступи захисника і прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що в ході сварки і бійки наніс декілька ударів кулаком по голові ОСОБА_3.

Цю обставину ствердили свідки ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6. Останній, крім того, показав, що ОСОБА_3 по дорозі додому скаржився на головний біль від ударів, нанесених ОСОБА_1.

Доводи скарги, що ОСОБА_3 міг отримати тілесні ушкодження за інших обставин, є голослівні.

Що ж стосується показань свідка ОСОБА_7, то з них випливає, що ОСОБА_3 спочатку повідомив про побиття його працівниками міліції, а потім заявив, що впав сам. Тобто, ці показання є похідними і недостовірними.

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок закритої черепно-мозкової травми.

Доводи скарг іншого характеру, що смерть ОСОБА_3 сталася з необережності - наявними у справі доказами спростовуються.

ОСОБА_1, як вже зазначалося, визнав, що в процесі сварки і бійки умисно наносив удари в область голови ОСОБА_3, не бажаючи його смерті.

Спрямовуючи удари у життєво важливий орган і, як свідчать наслідки, наносячи їх зі змінною силою, ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого, діючи, таким чином, з непрямим умислом, який також є суб'єктивною складовою злочину, передбаченого ст. 121 КК України. 

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скарги захисника, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок неналежної медичної допомоги, а тому за настання цих наслідків не повинен нести відповідальність.

Ці доводи не ґрунтуються на законі, за змістом якого відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України не обумовлена наданням чи ненаданням належної медичної допомоги.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України. Що ж стосується призначеного судом покарання, то воно є надмірно суворим і підлягає пом'якшенню виходячи з наступного.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесений до категорії тяжких, суд водночас мав врахувати його конкретні обставини і особливість як чинники, що визначають ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.

В даному випадку суд мав врахувати, що конфлікт стався з вини потерпілого, поведінку якого слід оцінити як фіктивну.

Призначаючи покарання, суд безпідставно не врахував дані про особу ОСОБА_1, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, ні в чому протиправному не був поміченим. Суд, хоча і послався як на пом'якшуючі покарання обставини на наявність у ОСОБА_1 дружини - інваліда II групи, яка перебуває у стані вагітності, однак фактично не врахував.

Наведені обставини слід визнати такими, які дають підстави для застосування ст. 69 КК України і призначення Пащенку покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.  

            Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

         Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2006 року змінити: пом'якшити ОСОБА_1 покарання за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі.

         В решті даний вирок залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.            

судді:

   В.М. Верещак                           О.Ф. Селівон                                В.В. Заголдний