12 січня 2007 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору позики, посилаючись на те, що 23 грудня 2003 року взяв у борг у відповідача 1850 доларів США  строком на 1 рік, на підтвердження своїх зобов'язань видав розписку, в якій зазначив про сплату ним ОСОБА_2 щомісячно 5% від суми позики, проте договір позики в частині сплати процентів укладений із порушенням положень ст. 170 ЦК УРСР 1963 року і є недійсним. Позивач просив визнати договір позики недійсним в частині покладення на нього обов'язку по сплаті ОСОБА_2 процентів від суми позики.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від  14 серпня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що рішенням суду від 16 грудня 2005 року, яке вступило в законну силу та частково виконане, на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1. стягнуто суму боргу - 9250 грн. та проценти від суми позики - 10649 грн., зазначене рішення було постановлене у попередньому судовому засіданні у зв'язку з визнанням ОСОБА_1. позовних вимог; посилання позивача на часткову невідповідність договору позики ст.170 ЦК УРСР 1963 року є необґрунтованим, оскільки відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року до спірних правовідносин слід застосовувати норми цього Кодексу, а ст. 1048 ЦК України 2003 року передбачене право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом   ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін