28 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

   Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою та звільнення кімнати, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до  ОСОБА_3 ОСОБА_4., ОСОБА_5. про усунення перешкод в користуванні квартирою та звільнення кімнати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва 30.06.2005 р., залишеним  без  змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.10.2005 р.,  позов задоволено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4. і ОСОБА_5. просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка разом  з  відповідачами  є  співвласником  квартири  АДРЕСА_1, між сторонами на підставі рішення суду, що набрало законної сили, було визначено порядок користування квартирою, а тому порушене право позивачки та її неповнолітньої дочки підлягає судовому захисту.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

           Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

     Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :