У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом про визнання права власності на кошти, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 29 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

            У грудні 2003 р. ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, придбаного ними за час перебування у зареєстрованому шлюбі.

            Заперечуючи проти позову, відповідачка пред'явила зустрічний позов  про визнання права власності на кошти в сумі 4076 грн., що були нею вкладені в ремонт однокімнатної та двокімнатної квартир, що були набуті ними під час шлюбу.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29.12.2003 р. прийнято відмову ОСОБА_1. від частини позовних вимог, затверджено мирову угоду сторін щодо решти вимог та закрито провадження в справі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.03.2004 р. ухвалу місцевого суду в частині прийняття відмови ОСОБА_1. від позовних вимог про поділ спільного майна: будинку АДРЕСА_1, гаража і садового будинку та закриття провадження в цій частині вимог скасовано з направленням справи в цій частині на новий розгляд. В решті ухвала місцевого суду залишена без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Затверджуючи мирову угоду, місцевий суд виходив з того, що сторони досягли домовленості про поділ спільного майна подружжя, зокрема, про передачу будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності їх дочці - ОСОБА_3.

Також місцевим судом прийнято відмову ОСОБА_1. від позову до  ОСОБА_2 в частині поділу будинку АДРЕСА_1, гаража розташованого по АДРЕСА_2 та садового будинку з будівлями в товаристві “Вітерець”.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого суду в частині затвердження мирової угоди та закриття в цій частині провадження в справі, апеляційний суд виходив з того, що мирову угоду сторін затверджено з дотриманням вимог ст. 179 ЦПК України 1963 р., що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

 Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 103 ЦПК України 1963 року - суд  не  приймає  відмови   від   позову,   визнання   позову відповідачем і не затверджує мирової угоди  сторін,  якщо  ці  дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права  і  охоронювані законом інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що однією з умов мирової угоди, укладеної сторонами, була передача спірного будинку у власність їх дочки.

При вирішенні питання про затвердження мирової угоди місцевий суд належним чином не мотивував свій висновок про відповідність мирової угоди вимогам закону та правам і інтересам сторін.

Апеляційний суд на це порушення закону уваги не звернув, а також не перевірив доводів позивача щодо відмови відповідачки виконувати умови затвердження мирової угоди.

За таких обставин, судові рішення щодо затвердження мирової угоди і закриття провадження в справі в цій частині не можна визнати законними і обгрунтованими.

Висновок апеляційного суду щодо безпідставності прийняття місцевим судом відмови позивача від частини позовних вимог і закриття провадження у справі в частині позову про поділ будинку, гаража і садового будинку відповідає вимогам процесуального закону, оскільки в протоколі судового засідання відсутні дані про порушення ОСОБА_1 клопотання про відмову від цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 336, 342  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 29 грудня 2003 року і ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2004 року в частині затвердження  мирової угоди та закриття в цій частині провадження в справі скасувати, і справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2004 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України: