Справа № 11а-196, 2008р. Головуючий у 1-й інстанції Калімбет Л.І.
Категорія:ст.286 ч.1 КК України Доповідач Ковальова Н.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: судді Михайлюка М.І. Суддів : Вороненко Т.В., Ковальової Н.М., з участю прокурора Литвиненка О.О. засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача, приймавшого участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 21.02.2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, засуджена за ч.1 ст.286 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на два роки, та на підставі ст.76 п.4 КК України на нього покладені обов'язки періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
Вирішено цивільні позови та щодо речових доказів.
ОСОБА_1 визнано винним й засуджено судом за те, що 2 серпня 2004 р. близько 11.00 год., керуючи автомобілем ВАЗ 2101, в районі бази відпочинку "Чайка - 2" на автошляху Генічеськ-Стрілкове, в порушення вимог п.п.10.1 та 10.4 ПДД України, не уступив дорогу попутному транспортному засобу, виїхав на траєкторію руху автомобіля ВАЗ 2121 під керуванням ОСОБА_3, що рухався у попутному напрямку, в результаті сталося зіткнення цих транспортних засобів, та водію ОСОБА_3 та пасажиру ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажирам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляціях:
· державний обвинувач, приймавший участь у розгляді справи по першій інстанції, порушив питання про скасування вироку та постановления нового, у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права;
· з доповненнями засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 посилаючись на те, що досудовим слідством та судом допущено однобічність та неповноту слідства, на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, порушення права на захист досудовим слідством, просили вирок скасувати, справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора підтримавшого апеляцію державного обвинувача, засудженого та його захисника, які підтримали свої апеляції, останнє слово засудженого, в якому просив скасувати вирок перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляції задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.
Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, при встановлених у вироку обставинах, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Твердження засудженого та його захисника про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, зокрема, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано послався на покази потерпілого ОСОБА_3, що 02.08.2004 р. керуючи автомобілем "Нива" рухався в сторону с.Стрілкове. При під'їзді до бази відпочинку "Чайка-2" побачив на узбіччі дороги автомобіль "Жигулі" який стояв та від нього відходило двоє чи троє чоловік. Оскільки не було ніякої небезпеки, продовжив рух, взявши лівіше. Раптово цей автомобіль без подачі сигналу повороту почав робити розворот, він прийняв міри до екстреного гальмування, але запобігти зіткненню не зміг.
Ці показання потерпілого ОСОБА_3 узгоджуються з показами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 які свідчать про те, що саме з вини засудженого сталася дорожньо-транспортна пригода.
Судом також досліджувались: протокол огляду місця події, план-схема та фототаблиці до нього, в якому відображено місце зіткнення транспортних засобів на 17 км. 800 м. автодороги Генічеськ - Стрілкове, при в'їзді на прилеглу територію бази відпочинку "Чайка -2" та з місця пригоди вилучений цоколь з зруйнованою колбою електролампи лівого повторювача повороту автомобіля ВАЗ 2101, яка згідно висновку експерта 167/07 від 14.09.2004 р. на момент ДТП під напругою не була, тобто не горіла; протоколи огляду транспортних засобів в яких зафіксовані пошкодження автомобілів ВАЗ 2121 та ВАЗ 2101 характерні для ДТП; висновки автотехнічної експертизи №167/07 від 14.09.2004 p., комплексної транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи №16047 від 10.01.2005 p., відповідно до яких водій автомобіля ВАЗ 2121 з моменту початку виконання водієм автомобіля ВАЗ 2101 маневру повороту, не мав технічної можливості запобігти зіткненню; протоколи відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_3, та ОСОБА_1; висновки судово-медичних експертиз згідно яких потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в результаті ДТП спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Обґрунтовано, що суд критично віднісся до показів підсудного, що розворот автомобіля виконував з крайнього лівого положення, та в момент розвороту, позаду автомобіля ВА32121 не було, оскільки ці свідчення спростовуються викладеними доказами.
При порушенні кримінальної справи слідчим не допущено порушень норм кримінально-процесуального законодавства, як на це посилається апелянт.
При огляді місця пригоди, слідчий виконав вимоги КПК та склав схему дорожньо-транспортної пригоди з прив'язкою до місцевості, а тому посилання в апеляції на порушення слідчим норм КПК при складені протоколу ДТП та схеми до нього не знайшли свого підтвердження.
З матеріалів справи вбачається, що місцем ДТП є не перехрестя доріг, на що посилається апелянт, а в'їзд на прилеглу територію бази відпочинку "Чайка-2".
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.77), судовому автотехнічному експертові наданий пакет, процесуально належним чином оформлений, з деталями лівого повороту автомобіля ВАЗ 2101, які експерт детально описав (а.с.72), а тому посилання в апеляції щодо порушення слідчим норм КПК при вилученні цього речового доказу, його заміні та неповноті огляду, є безпідставним.
Не можна погодитись з посиланням в апеляції що водій ВАЗ 2121 порушив п.12.3 ПДР, оскільки відповідно до висновків комплексної судової транспортно-трасологічної експертизи, з моменту виконання водієм автомобіля ВАЗ 2101 маневру повороту наліво, він не мав технічної можливості запобігти з ним зіткнення.
Як досудовим слідством, так і судом перевірялась версія підсудного, що маневр повороту наліво, почав вчиняти з крайнього лівого положення, але не знайшла свого підтвердження, оскільки спростовується показами потерпілого ОСОБА_3, та поясненнями самого засудженого, даними ним сразу ж після скоєння ДТП, що його автомобіль почав маневр повороту вліво з крайнього правого положення.
Виїзд на місце ДТП є прерогативою суду, і таке клопотання було розглянуто судом в судовому засіданні. Крім того, не є обов'язком суду обов'язковий огляд речових доказів у судовому засіданні. Заявлені клопотання підсудним та його захисником щодо виклику в судове засідання додаткових свідків, призначення додаткової автотехнічної експертизи, приєднання до матеріалів справи фотографічних знімків, вирішувалось судом у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Посилання в апеляції засудженого та його захисника на те, що не встановлено особи, яка керувала автомобілем ВАЗ 2121 в момент скоєння ДТП, та те, що ОСОБА_3 безпідставно покинув місце пригоди, а не відправив до лікарні потерпілих, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки як потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, так і сам потерпілий ОСОБА_3, пояснювали, що за кермом автомобіля ВАЗ 2121 перебував саме ОСОБА_3, який згідно висновків судово-медичного експерта в результаті ДТП отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому поперечного відростку третього поясничного хребта зліва, осаднення поясничної області і лівої половини таза. З такими тілесними ушкодженнями, як вказано в описовій частині експерта, він 02.08.04 р. в 11.30 год. поступив по швидкій допомозі до травматологічного відділення Генічеської лікарні.
Не є обґрунтованим і посилання засудженого ОСОБА_1 щодо порушення досудовим слідством і судом права на захист, оскільки захист його інтересів здійснював фахівець в області права. Як вбачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві він відмовився від послуг адвоката, про що особисто вказав у протоколі роз'яснення обвинуваченому його процесуальних прав (а.с. 103), та зазначив, що бажає, щоб його інтереси захищав саме ОСОБА_10, та особисто уклав з ним угоду про надання юридичних послуг (а.с. 104). Як вбачається з протоколу судового засідання, в суді також заявив, що його захист буде здійснювати ОСОБА_10 (а.с.308). Крім того, участь адвоката відповідно до ст.45 КПК України по даній справі не є обов'язковою.
Не можна погодитись з доводами апеляції прокурора, що судом при призначенні покарання було порушено кримінальний закон.
Згідно зі СТ.77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу,
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Зазначене свідчить, що засуджена особа підлягає звільненню тільки від основного, а не додаткового покарання, яке відповідно до ст.77 КК України має виконуватися самостійно. Якщо у прокурора чи інших осіб є сумніви щодо можливості реального виконання додаткового покарання при застосування ст.75 КК України, то такі сумніви має усувати суд у порядку виконання вироку відповідно до СТ.409 КК України.
Аналіз наведених доказів, узятих у їх сукупності, дав підстави суду зробити правильний висновок про винність ОСОБА_2 і правильно кваліфікував його злочинні дії за ч. 1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли безумовне скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 21.02.2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.