АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/3839/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Супрун Г.Б.
Доповідач - Ящук Т.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна та стягнення моральної шкоди,
встановила:
У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі 13 907 грн. 60 коп. з підстав невиконання умов договору.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 01.03.2011 року між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна, предметом якого є тимчасова здача в оренду на платній основі орендарю нежитлового приміщення, загальною площею 41,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, разом з усіма технічними пристроями.
Дане приміщення використовувалось відповідачем для роботи перукарні, строк дії договору був продовжений до 01.03.2013 року. Проте відповідач не виконує умови договору. Заборгованість по сплаті комунальних платежів складає 11051 грн. 89 коп. Відповідач звільнив орендоване приміщення без складання акту здачі нежитлового приміщення в незадовільному стані. У орендованому приміщенні відсутнє орендоване майно, збитки складають 1727 грн., а саме: відсутній стерильний ультрафіолет для приладів, лампа косметична, зламаний стілець адміністратора. Приміщення потребує ремонту, витрати на проведення якого складають 1128 грн. 77 коп.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором оренди нерухомого майна у розмірі 10 215 грн. 46 коп. та понесені судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп., а всього 10 444 грн. 86 коп. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказував, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки договір укладався з ним як фізичною особою - підприємцем, про що неодноразово зазначалось в судовому засіданні.
Крім того, заборгованість за комунальні послуги відсутня, оскільки повністю сплачена, а тому зобов'язання за договором є припиненими, отже відсутній предмет спору. Однак суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, ухваливши незаконне і необґрунтоване рішення.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; представник позивача вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2011 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 41,67 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, разом з усіма технічними пристроями. Дане приміщення використовувалось відповідачем для роботи перукарні, строк дії договору був продовжений до 01.03.2013 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 1727 грн. за пошкодження належного позивачу майна та 1128 грн. 67 коп. за відновлювальний ремонт приміщення після звільнення його відповідачем, - суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги є недоведеними, оскільки належних доказів того, що вказану шкоду заподіяв саме відповідач - позивачем не надано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, в яких ні законом, ні договором не передбачено підстав для відшкодування моральної шкоди. При цьому докази щодо заподіяння такої шкоди надані суду щодо представника позивача, а не самого позивача.
Рішення суду у викладеній частині сторонами не оскаржується, обов'язкових підстав для скасування рішення не вбачається, а тому колегія суддів рішення у викладеній частині не перевіряє.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 3.1.4 укладеного між сторонами договору оренди передбачено обов'язок орендаря здійснювати оплату комунальних послуг після отримання відповідних рахунків.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» і власником приміщення ОСОБА_3, сума боргу за комунальні послуги становить 11 051 грн. 89 коп. Однак із зазначеної суми виключено 836 грн. 70 коп., які були нараховані станом на 29.09.2010 року, тобто до укладення договору між сторонами.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що оскільки позов до нього пред'явлено як до фізичної особи - громадянина, то він не повинен нести відповідальності, оскільки договір оренди він укладав як фізична особа - підприємець.
Однак колегія суддів вважає, що зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду, враховуючи наступне. Відповідно до договору оренди нежилого приміщення від 01.03.2011 року сторонами договору є орендодавець - ОСОБА_3 та орендар - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2
Як вбачається з доказів, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції 29.11.2013 року відповідачем, 17 вересня 2013 року він подав заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, строк для заявлення кредиторами своїх вимог до нього сплив 19.11.2013 року, проте до даного часу фізична особа - підприємець ОСОБА_2 перебуває в стані припинення.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 4 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення відповідальності на ОСОБА_2 за договором, укладеним ним під час здійснення своєї підприємницької діяльності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що дії відповідача протягом часу розгляду справи були спрямовані на уникнення відповідальності, оскільки в судовому засіданні 07 листопада 2013 року він заявив суду про те, що належним відповідачем по справі має бути ОСОБА_2 як фізична особа - підприємець, а наступному судовому засіданні 29.11.2013 року відповідач повідомив про припинення своєї діяльності та подав копії документів, що підтверджують подачу ним заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем від 17 вересня 2013 року, при цьому зазначив, що строк, визначений ним, як фізичною особою підприємцем, для заявлення кредиторами своїх вимог, вже завершився 19.11.2013 року.
Доводи апелянта про відсутність доказів наявності заборгованості за комунальні послуги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки розмір заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» і власником приміщення ОСОБА_3 Вищевказана сума заборгованості була сплачена позивачем на рахунок комунального підприємства.
Та обставина, що в акті також відображено період до укладення договору оренди, не впливає на висновки суду першої інстанції, оскільки заборгованість розраховується шляхом обчислення різниці між сумою нарахувань за надані комунальні послуги за визначений у договорі період та сумою оплати, що була здійснена відповідачем, у вказаний період. З даного акту звірки взаєморозрахунків чітко вбачається сума здійснених відповідачем платежів у період з 01.03.2011 року до 01.03.2013 року, а також сума виставлених рахунків, що не були сплачені.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що ним допущено порушення матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: