АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц /796/3883/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Пономаренко Н.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана її представником ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про зміну умов кредитування,

встановила:

В лютому 2011 року позивач ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором № 0050/0707/71-153 від 18.07.2007 року на загальну суму 88 343,55 доларів США та 121 870 грн. 74 коп.

ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом про зміну умов кредитування та просила: внести зміни до п.1.1 кредитного договору № 0050/0707/71 від 18.07.2007 року, зазначивши розмір заборгованості за кредитом в сумі 446 133 грн. 92 коп. та строк повернення кредиту - до 18.07.2035 року включно; внести зміни до п.3.1. кредитного договору доповнивши пункт після слів «позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом» словами «рівними щомісячними платежами в сумі 1820 грн. 95 коп., починаючи з 18.02.2015 року». Зобов'язати ПАТ «Сведбанк» розрахувати графік погашення заборгованості за кредитним договором з урахуванням викладених змін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року позов ПАТ «Сведбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 0050/0707/71-153 від 18.07.2007 року в розмірі: заборгованості по тілу кредиту в сумі 79 947 доларів США, суми несплачених відсотків в розмірі 15 544,95 доларів США, пені в розмірі 21 214,71 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» судовий збір в сумі 1700 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Сведбанк» про зміну умов кредитування - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що відповідач не порушувала строки платежів, визначені п.3.1. кредитного договору, оскільки погасила заборгованість по тілу кредиту до 11.11.2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 02.06.2011 року № 683, виданою позивачем. Вважає, що у позивача немає правових підстав, передбачених кредитним договором та чинним законодавством України, для дострокового стягнення заборгованості за кредитом у повному обсязі.

Вказував, що відповідно до п.8.1. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. Відповідач погасив заборгованість по тілу кредиту до 11.11.2018 року, а тому не порушив строки погашення заборгованості за кредитом. Отже, банк безпідставно нарахував пеню на суму заборгованості по тілу кредиту.

Також, суд не звернув уваги на документи, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: заяви відповідача та відповіді позивача про згоду на зміну умов кредитного договору, які підтверджують намір сторін змінити умови кредитного договору у зв'язку з настанням світової фінансово-економічної кризи. Вказане підтверджує визнання банком істотності зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції встановив, що 18.07.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (змінило назву на ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про надання кредиту в розмірі 142 000 доларів США для придбання об'єкту нерухомості з терміном погашення кредитних ресурсів до 18.07.2031 року включно зі сплатою процентів за ставкою 12,5 % річних.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору кредит надано банком у готівковій формі через касу банку з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів у національній валюті України на користь ОСОБА_4 в оплату за договором купівлі-продажу, зазначеному в п 1.4 цього договору.

Також судом встановлено, що на виконання кредитного договору ОСОБА_2 було надано кредит у вказаному розмірі, тобто позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором.

Звертаючись із зустрічним позовом про зміну умов кредитного договору, ОСОБА_2 посилалась на зміну істотних економічних умов у країні, різке зростання курсу долара США по відношенню до національної валюти, що призвело до збільшення боргових зобов'язань позичальника , при тому як вона втратила джерело своїх доходів і не може на даний період часу виконувати взяті на себе зобов'язання.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 2 ст. 652 ЦК України, якою передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність із обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті , - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частиною 4 ст. 652 ЦК України передбачено, що зміна умов договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено наявності одночасно всіх чотирьох умов, необхідних для зміни умов кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні кредитного договору.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що зазначені висновки є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 є аналогічними доводам, викладеним в обґрунтування зустрічних позовних вимог, вони були предметом розгляду суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Доводи апелянта про те, що судом безпідставно не була прийнята до уваги переписка ОСОБА_2 з банком з приводу можливого внесення змін до кредитного договору, що свідчить про визнання банком істотної зміни обставин, - висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки закон пов'язує можливість зміни чи розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин. Про вказане наголосив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п.15 Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Крім того, відповідно п.16 вказаної Постанови, саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині підстав для відмови у зустрічному позові та не вбачає підстав для скасування рішення у викладеній частині.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Сведбанк», суд виходив з того, що в період дії кредитного договору відповідач ОСОБА_2 не дотримувалась умов кредитного договору та не здійснювала погашення належних до сплати щомісячних платежів як це передбачено кредитним договором. Згідно з розрахунком, загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 06.01.2011 року становить 88 343,35 доларів США, 121 870 грн. 74 коп. та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 74 947 доларів США; заборгованості по процентам в розмірі 13 396,35 доларів США; заборгованості по пені в розмірі 121 870 грн. 74 коп.

При цьому , стягуючи з відповідача на користь позивача суму, більшу, ніж зазначено у позовній заяві, суд виходив з того, що станом на 02.06.2011 року , відповідно до наданої довідки сума заборгованості складає: сума простроченої заборгованості по тілу кредиту - 79 947 доларів США, по процентах - 15 544,95 доларів США та пеня 21 214,71 доларів США.

Проте з матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ «Сведбанк» не збільшував розміру позовних вимог в порядку, визначеному цивільно-процесуальним законом, заява про збільшення розміру позовних вимог в матеріалах справи відсутня.

Отже, суд першої інстанції, всупереч ч. 1 ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі заявлених ПАТ «Сведбанк» позовних вимог, при цьому розрахунок суми заборгованості, що була стягнута за рішенням суду, в матеріалах справи також відсутній. Крім того, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність підстав для дострокового стягнення кредиту не відповідає обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду у викладеній частині з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Сведбанк», виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору кредит у розмірі 142 000 доларів США видано позичальнику на строк з 18 липня 2007 року по 18 липня 2031 року.

Звертаючись до суду з даним позовом у січні 2011 року, позивач склав розрахунок заборгованості станом на 06.01.2011 року, відповідно до якого заборгованість складалась із сум: - заборгованості за кредитом - 74 947 доларів США,

- заборгованості за процентами - 13 396,35 доларів США,

- пені за прострочення сплати відсотків - 1714,97 доларів США + пені на прострочену частину кредиту - 13 692,4 доларів США = 15 407,37 доларів США , що становить 121 870 грн. 74 коп.

З даного розрахунку вбачається, що до січня 2009 року відповідач сплачувала щомісячні платежі у передбаченому договором розмірі та строки, а 08.01.2009 року сплатила достроково частину позики у сумі 58 562 долари США. Загальна сума виконаного зобов'язання по кредиту - 67 053 долари США, залишок несплаченого кредиту : 142 000 - 67 053 = 74 947 доларів США.

З травня 2009 року позичальником було допущено прострочення сплати процентів, в подальшому суми щомісячних платежів по процентах також сплачувались не у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 05.01.2009 року виникла заборгованість на суму 5981,88 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2009 року банком була надіслано на адресу ОСОБА_2 повідомлення про зміну умов кредитного договору, в якому зазначено, що позичальником прострочена заборгованість по процентах, що становить 5174,88 доларів США, чим порушено строки сплати платежів, встановлені п. 3.3 кредитного договору, а тому відповідно до п.3.8 договору умови кредитного договору змінено і строк виконання позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі настає на 10-й календарний день з 23.12.2009 року ( а.с. 13).

Разом з тим, 02 червня 2011 року, тобто після звернення банку до суду з даним позовом, АТ «Сведбанк» видав довідку ОСОБА_2 про те, що заборгованість по тілу кредиту нею погашена до 11 листопада 2018 року ( а.с. 58).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що графіком погашення заборгованості по кредитному договору від 18.07.2007 року передбачено суму щомісячного погашення заборгованості в розмірі 493 долари США, проте позичальником ОСОБА_2 не прострочено, а навпаки, достроково сплачено частину кредиту, що по графіку відповідає 11.11.2018 року , що підтверджено довідкою банку від 02.06.2011 року, колегія суддів дійшла висновку, що підстав, передбачених ч. 2 ст. 1050 ЦК України, для дострокового стягнення суми позики, що залишилась, не вбачається.

В листі банку від 22.12.2009 року зазначено, що підставою для вимоги про дострокове повернення суми наданого кредиту та прострочених процентів є наявність заборгованості по процентах.

Так, пунктом 3.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником через касу банку на рахунок нарахованих відсотків щомісяця в період з «01» по «10» число включно, за попередній календарний місяць; проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту.

Пунктом 3.8 кредитного договору визначено, що якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені, зокрема, п.3.3 договору, зазначені обставини визнаються сторонами такими, що свідчать про суттєве порушення позичальником умов цього договору, банк має право надіслати позичальнику повідомлення про зміну умов договору у будь-який час з моменту настання вказаних обставин. При цьому строк виконання позичальником своїх зобов'язань ( повернення кредиту, сплата процентів за користування ним) за взаємною згодою сторін вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня відправлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов договору, у порядку, передбаченому цим пунктом договору.

Проте, виходячи зі змісту листування між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, яка зверталась до банку з заявами про реструктуризацію заборгованості по процентах, наявність цієї заборгованості в подальшому була визнана банком такою, що не є підставою для дострокового стягнення всієї суми кредиту, оскільки ОСОБА_2 у квітні 2011 року було запропоновано умови реструктуризації, а 02.06.2011 року видана довідка про сплату тіла кредиту по графіку до 11.11.2018 року, що свідчить про домовленість між сторонами договору про відновлення попереднього графіку погашення кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині відсутності підстав для дострокового стягнення частини кредиту на суму 74 947 доларів США, оскільки строк її сплати по графіку не настав, а прострочення повернення чергової частини позики - відсутнє.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідачем допущено заборгованість по процентах, яка станом на 06.01.2011 року становить суму 13 396,35 доларів США, тому зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Належного розрахунку заборгованості по процентах на суму 15 544,95 доларів США, що стягнута судом першої інстанції, матеріали справи не містять, позивач ПАТ «Сведбанк» позовних вимог у цій частині не збільшував, а тому підстави для стягнення заборгованості у визначеній сумі - відсутні.

Крім того, відповідно до п. 8.1 кредитного договору позивачем нарахована пеня на суму прострочених відсотків у розмірі 1714,97 доларів США, що на день розрахунку пені за курсом НБУ ( 7,9099 грн. за 1 долар США) становить 13 565 грн. 24 коп., яка також підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для дострокового стягнення частини кредиту та відсутність прострочення сплати чергової частини позики, то підстави для нарахування пені, передбаченої п. 8.1 кредитного договору, на суму несплаченого кредиту, також відсутні , тому решта позовних вимог про стягнення пені в сумі 108 305 грн. 51 коп. - задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасувати оскаржуване рішення в частині вирішення позову ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі прострочених процентів станом на 06.01.2011 року - 13 396 доларів США 35 центів та пеню в сумі 13565 грн. 24 коп. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Сведбанк» - необхідно відмовити.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк», а також в частині вирішення зустрічного позову - необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року - скасувати в частині вирішення позову ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 0050/0707/71-153 від 18.07.2007 року в сумі прострочених процентів станом на 06.01.2011 року - 13 396 (тринадцять тисяч триста дев'яносто шість) доларів США 35 центів та пеню в сумі 13 565 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 24 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: