Головуючий суду 1 інстанції - Бондаренко Н.О.
Доповідач - Карташов О.Ю.
Справа № 432/4327/13-ц
Провадження № 22ц/782/1794/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2014 року травня «22» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Дронська І.О., Оробцова Р.І.
при секретарі Борзило О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Стахановського міського суду Луганської області від 27 березня 2014 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 гроші в сумі 38452,77 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначила, що 25.03.2010 року між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. Перед укладенням вказаної угоди у зв'язку з відсутністю особистих коштів ОСОБА_2 позичив у неї гроші на купівлю ? частини квартири 4500 доларів США, що підтверджується розпискою відповідача від 25.03.2010 р. , а також вказані обставини встановлено рішенням Апеляційного суду Луганської області від 15.05.2013 р., що набрало законної сили негайно з дати оголошення, по справі між нею та відповідачем. Крім цього, відповідачем були в неї отримані кошти на ремонт вказаної квартири 16.07.2010 р. Розписка, підписана відповідачем є документом, підтверджуючим укладення договору.
Відповідач прийняв на себе зобов'язання провести з ним розрахунок одноразово у повному обсязі на першу вимогу. Таку вимогу вона заявила в травні 2011 року. Вказані зобов'язання відповідач не виконав до теперішнього часу.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, повинен виплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми. Згідно розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за вказаний час прострочки виплати, сума боргу з урахуванням суми інфляції складає 38452,77 грн. 4500 дол. США х 799,30 грн. = 35968,50 грн.
35968,50грн.х100.4%х98.7%х99,6%х100.1%х100%х100.1%х100.2%х99.8х100.2%х99.9%100%х100%х100.1 %-35968,50грн. =326,16 грн.
У даному розрахунку 35968,50 грн. сума боргу помножена на індекс інфляції за спірний час з 01.05.2011 р. по 01.05.2013 р. 35968,50 грн. х 3%х2 роки = 2158,11 грн.
Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 27 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 38452,77 грн. та судовий збір 384,53 грн.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог за необґрунтованістю.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідач отримав у борг від позивачки зазначену суму коштів, у встановлений строк на її вимогу борг не повернув, а тому є підстави для стягнення суми боргу в примусовому порядку.
Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 25.03.2010 року ОСОБА_3 позичила ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 4500 доларів США для придбання квартири. Тобто, сторони уклали договір позики і правовідносини, які між ними склалися регулюються главою 71 , параграфом 1 Цивільного Кодексу України.
На підтвердження укладеного договору позики позивачем було надано розписку, текст якої викладено наступним чином : « я ОСОБА_2 взяв гроші на купівлю квартири у ОСОБА_3 в сумі 4500 доларів. Гроші взяв 25.03.2010 р.». Розписка засвідчена підписом. З приводу вказаної розписки ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснював що він дійсно писав її власноруч, засвідчив своїм підписом. Але розписку він написав перебуваючи під впливом і тиском позивача, не віддаючи звіт своїм діям.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_4, про визнання удаваним угоди купівлі-продажу, визнання покупця, визнання права власності, суд встановив наступні обставини: « розписка від 25.03.2010 року, складена відповідачем, який отримав від позивачки 4500 тис. доларів США на придбання частини спірної квартири. Отже, відповідачем доведено факт, займу вказаних коштів для придбання разом з позивачкою квартири по АДРЕСА_1».
Спір судом вирішено на підставі ст.ст.1046,1047,1048 ЦК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.10,11,60,287,289 ЦПК України.
Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у статті 203 ЦК України.
Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
З встановлених обставин та наведених норм права, колегія суддів вважає, що на підтвердження укладення договору позики відповідачем власноручно складено розписку про отримання від позивача у борг 25.03.2010 року коштів в розмірі 4500 доларів США ( вказана розписка підтверджує в розумінні положень ст.ст. 1046, 1047 ЦК України існування укладеного у письмовій формі між сторонами договору позики).
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові №6-63 цс 13 від 18 вересня 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, Верховний Суд України зазначив про наступне:
«Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей».
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не надав суду документ на підтвердження виконання грошового зобов'язання. Суму боргу відповідач не повернув, а тому відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та наданому позивачем розрахунку, який не оскаржується відповідачем, з відповідача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 38452,77 грн.
Крім цього, апеляційному суду була надана оригінал розписки, дійсність якої у законному порядку не було оскаржено та не було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, а навпаки визнана відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти відповідачем не були отримані за розпискою від 25.03.2010 року, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки зустрічний позов про визнання недійсним договору позики відповідачем у зв`язку з тим, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця, не подано. Відповідач вказаним правом не скористався, укладений договір позики, у встановленому порядку не оспорив.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що між сторонами позикове зобов'язання не виникало, так як відповідач написав розписку під тиском позивача, волевиявлення на укладання договору позики у нього не було, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені доводи не підтверджено належними доказами по справі, а ґрунтуються лише на поясненнях апелянта.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, з висновками якого погодилась і колегія суддів, тому вони суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 304 , п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області,~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 27 березня 2014 року ~ залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: