ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
У Х В А Л А
06.07.06 Справа № 4/365.
Суддя Рябцева О.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Прокурора Луганської області в інтересах Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства “Імпульс”, м. Сєвєродонецьк
про звернення стягнення на заставлене майно на суму 1050000 грн. 00 коп. та стягнення 298651 грн. 50 коп.
в присутності представників сторін:
заявник –Негієвич І.В. - прокурор
позивача –не прибув
відповідача - Журба О.А. –директор
ДВС у м. Сєвєродонецьк –Петрощук С.М. –гол. державний виконавець, дов. б/н від 24.05.06.
в с т а н о в и в:
Відповідач – ВАТ "Імпульс" звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою від 25.05.2006р. № 111/АО на дії державного виконавця, в якій просить:
- визнати дії головного державного виконавця ДВС у м. Сєвєродонецьк Петрощука С.М. неправомірними;
- витребувати у ДВС у м. Сєвєродонецьк акт опису й арешту майна серії АА № 455057 від 18.07.2003р. та зобов’язати ДВС у м. Сєвєродонецьк повернути вилучену технічну документацію на об’єкт незавершеного будівництва –комплексировочно-випробувальний полігон за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, 73 (мікрорайон 73) відповідно до акту.
На обґрунтування доводів скарги відповідач вказує, що 10.05.2006р. господарським судом Луганської області затверджена мирова угода між сторонами у справі про закінчення виконавчого провадження від 05.05.2006р. про стягнення з ВАТ "Імпульс" на користь Української державної інноваційної компанії грошових коштів на загальну суму 1348300 грн. 69 коп. Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" затвердження мирової угоди між сторонами у справі є підставою для закінчення виконавчого провадження. 16.05.2006р. ВАТ "Імпульс" звернулось до ДВС у м. Сєвєродонецьк з вимогою закрити виконавче провадження та повернути технічну документацію на об’єкт незавершеного будівництва –комплексировочно-випробувальний полігон за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, 73 (мікрорайон 73), на який за рішенням суду було звернено стягнення. 17.05.2006р. ВАТ "Імпульс" отримано постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, накладеного актом опису й арешту майна серії АА № 455057 від 18.07.2003р. Проте технічна документація, що була вилучена при накладенні арешту, повернута не була.
09.06.2006р. відповідач – ВАТ "Імпульс" звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою від 07.06.2006р. № 130/АО на дії державного виконавця, в якій просить:
- визнати дії головного державного виконавця ДВС у м. Сєвєродонецьк Петрощука С.М. щодо стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору на підставі постанов від 05.05.2003р. в сумі 14915 грн. 03 коп. та в сумі 52500 грн. неправомірними;
- визнати незаконною та скасувати постанову від 05.05.2003р. про стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору в сумі 14915 грн. 03 коп.;
- визнати незаконною та скасувати постанову від 05.05.2003р. про стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору в сумі 52500 грн. 00 коп.
На обґрунтування додаткових вимог позивач вказує, що ним 01.06.2006р. отримано інформацію на запит, з якої вбачається, що на виконанні в державній виконавчій службі знаходяться 2 постанови від 05.05.2003р. про стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору в сумі 14915 грн. 03 коп. і 52500 грн. за наказами господарського суду у даній справі. Оскільки основний борг у справі № 4/365 не стягувався державним виконавцем, питання про його погашення врегульовано між стягувачем і боржником шляхом укладання мирової угоди, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору з огляду на приписи ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що виконавчий збір у розмірі 10 відсотків стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Заявою від 06.07.2006р. відповідач у справі відмовився від вимог по скарзі від 25.05.2006р. № 111/АО. Ним також подана заява від 03.07.2006р. № 157/АО про уточнення вимог за скаргою від 07.06.2006р., в якій заявник просить:
- визнати дії ДВС у м. Сєвєродонецьк щодо стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору на підставі постанов від 05.05.2003р. в сумі 14915 грн. 03 коп. та в сумі 52500 грн. неправомірними;
- визнати незаконною та скасувати постанову від 05.05.2003р. про стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору в сумі 14915 грн. 03 коп.;
- визнати незаконною та скасувати постанову від 05.05.2003р. про стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору в сумі 52500 грн. 00 коп.
Заявник заперечень на скарги не надав.
Державною виконавчою службою у м. Сєвєродонецьк надані пояснення на скаргу від 25.05.2006р. В даних поясненнях зазначено, що 16.05.2006р. постановою державного виконавця на підставі п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" було закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 4/365 та знято арешт накладений актом опису й арешту серії АА № 455057 від 18.07.2003р. у зв’язку із наданням стягувачем ухвали господарського суду Луганської області від 10.05.2006р. про визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження. В той же день у зв’язку з наявністю інших виконавчих документів державним виконавцем прийнято постанову від 16.05.2006р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на комплексировично-випробувальний полігон за адресою: м. Сєвєродонецьк, мікрорайон 73, у зв’язку з чим відсутні підстави для повернення технічної документації на полігон.
ДВС також надані пояснення на скаргу від 07.06.2006р, в яких на заперечення вимог скарги вказується, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена у відповідності зі ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", тому відсутні підстави для визнання її незаконною.
Позивачем у справі надані пояснення (заперечення на відзив ДВС), за змістом яких він підтримує вимоги заявника по скарзі від 07.06.2006р., посилаючись на бездіяльність ДВС, яка ним в минулому оскаржувалась, невжиття дійових заходів до виконання судового рішення, на погашення боргу фактично зусиллями сторін у справі шляхом укладання мирової угоди.
У судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва з 3 до 6 липня 2006 року.
Оцінивши надані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі за скаргою від 25.05.2006р. і часткове задоволення вимог скарги від 07.06.2006р. з огляду на наступне.
Заявник відмовився від вимог за скаргою від 25.05.2006р., що узгоджується зі ст. 22 ГПК України. Стаття 121-2 ГПК України не визначає, яке рішення приймається судом у разі відмови заявника від скарги. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватись положення Господарського процесуального кодексу, якими врегульовано аналогічні питання, у тому числі розділів ХІ Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин провадження за скаргою від 25.05.2006р. слід припинити за п. 4 ст. 80 ГПК України.
Що стосується скарги від 07.06.2006р., то вона визнається судом частково обґрунтованою.
Як підтверджено матеріалами справи 04.11.2002р. господарським судом Луганської області прийнято рішення у справі № 4/365 за позовом прокурора Луганської області в інтересах Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, м. Луганськ до Відкритого акціонерного товариства “Імпульс”, м. Сєвєродонецьк, яким:
- звернуто стягнення на користь позивача на майно за договором застави від 01.06.2001р., засвідченого завідуючою Сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою Ю.М.Перепелицею, реєстраційний № 1-1740 на суму 1050000 грн., що належить Відкритому акціонерному товариству “Імпульс”;
- стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 93550 грн. 69 коп., інфляційні втрати в сумі 204750 грн., разом 298300 грн. 69 коп.
18.11.2002р. судом видано два накази у справі № 4/365 зі строком пред’явлення з 04.02.2003р. до 04.05.2003р. у зв’язку з наданою відстрочкою виконання рішення.
25.04.2003р. ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції порушено виконавчі провадження за наказами суду від 18.11.2002р. у справі № 4/365 і запропоновано добровільно сплатити борг до 03.05.2003р.
25.04.2003р. також винесено постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження наказу суду № 4/365 на суму 298300 грн. 69 коп. (т. 1, арк. т. 146). Оскільки у встановлений термін боржник борг за наказами суду № 4/365 не сплатив державним виконавцем винесено оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору, які датовані 05.05.2003р., на суму 52500 грн. та 14915 грн. 02 коп. Доказів направлення цих постанов сторонам виконавчого провадження ДВС не надано.
В матеріалах справи (т. 1, арк. т. 142) міститься облікова картка на зведене виконавче провадження ВАТ "Імпульс", в якій станом на 12.05.2004р. відсутні відомості про знаходження на виконанні в межах зведеного виконавчого провадження постанов про стягнення виконавчого збору.
За час знаходження на виконанні наказів господарського суду від 18.11.2002р. № 4/365 борг ДВС не стягувався.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.05.2006р. між стягувачем і боржником затверджено мирову угоду, за змістом якої загальний розмір заборгованості Товариства перед Компанією згідно рішення Господарського суду Луганської області становить 1348300 грн. 69 коп. (один мільйон триста сорок вісім тисяч триста грн. 69 коп.).
Постановами від 16.05.2006р. державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавчі провадження по примусовому виконанню наказів суду від 18.11.2002р. № 4/365. На виконанні залишились постанови про стягнення виконавчого збору.
Заявник на обґрунтування додержання 10-денного строку на оскарження, встановленого ст. 121-2 ГПК України, вказує, що йому стало відомо про постанови про стягнення виконавчого збору 01.06.2006р. із листа ДВС у м. Сєвєродонецьк від 29.05.2006р. № 7397. ДВС ці доводи не спростував, а відтак суд вважає, що скарга подана з додержанням вимог ст. 121-2 ГПК України.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на день прийняття оскаржуваних постанов, тобто на 05.05.2003р., передбачалось, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі п'яти відсотків від належної до стягнення суми або вартості майна боржника.
Згідно Закону України від 18.11.2003р. № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що набрав чинності з 01.01.2004р. внесені зміни до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачається, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
У разі коли стягнутої з боржника суми недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно від стягнутої суми.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачається, що відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Таким чином, з 01.01.2004р. стягнення виконавчого збору пов’язується з примусовим фактичним виконанням виконавчого документу.
Боржник 02.06.2006р. з листом № 124/АО звернувся до начальника ДВС у м. Сєвєродонецьк з проханням скасувати постанови про стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 9 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження". Дана вимога залишена без задоволення.
Враховуючи приписи ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції з 01.01.2004р., п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14, позицію Вищого господарського суду України у справі № 25/69-03-2560, позицією Луганського апеляційного господарського суду у справі № 4/128, суд вважає скаргу обґрунтованою в частині вимог скарги про визнання постанови незаконною. Що стосується вимог про її скасування, то це відповідно до ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження віднесено до компетенції начальника ДВС, а відтак не підлягає задоволенню судом.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст. 80, ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд
у х в а л и в:
1.Провадження за скаргою від 25.05.2006р. № 111/АО припинити.
2.Доводи заявника за скаргою від 07.06.2006р. № 130/АО визнати частково обґрунтованими.
3.Визнати незаконними постанови ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції від 05.05.2003р. про стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору в сумі 14915 грн. 03 коп. та в сумі 52500 грн. 00 коп.
4.Вимоги про скасування постанов від 05.05.2003р. про стягнення з ВАТ "Імпульс" виконавчого збору в сумі 14915 грн. 03 коп. та в сумі 52500 грн. 00 коп. залишити без задоволення.
Суддя О.В.Рябцева