256/2518/14-к
1-кп/256/236/2014
В И Р О К
Іменем України
27.05.2014 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
Головуючий - суддя Сватіков А.В.,
при секретарі - Клименко Д.В.,
за участю прокурора - Козачок І.О.,
адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кутаїсі Грузія, гр. Грузії, освіта середня, одруженого, який має двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого 12 березня 2014 року Ворошиловським районом судом м. Донецька за ст. 185 ч.1 КК України до штрафу у сумі 1020 гр., штраф сплачено 12.03.2014 року у повному обсязі, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2
у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
13.02.2014 року в період часу з 18 години 15 хвилин до 18 години 25 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у салоні громадського транспорту - маршрутному таксі №111 та знаходячись між зупинкою громадського транспорту «вул. М. Ульянової» та «ДС Дружба» у Калінінському районі м. Донецька, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю уваги присутніх в салоні пасажирів, таємно викрав з сумки раніше незнайомого ОСОБА_4 належні йому гаманець, вартістю 250 гр., в якому знаходились 1340 гр., після чого з місця злочину втік, покинувши салон маршрутного таксі, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1590 гр.
Крім того, 13.02.2014 року, приблизно у 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у салоні громадського транспорту - маршрутному таксі №121 та знаходячись між зупинкою громадського транспорту «Медичний інститут» та «вул. М. Ульянової» по пр. Ілліча в Калінінському районі м. Донецька, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю уваги присутніх в салоні пасажирів, таємно викрав з жіночої сумки раніше незнайомої ОСОБА_5, належні їй гаманець, вартістю 300 гр., в якому знаходилися 235 гр., та пластикова карта банка «ПриватБанк», яка матеріальної цінності не представляє, після чого з місця злочину втік, покинувши салон маршрутного таксі, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 535 гр.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, підтвердив в судовому засіданні встановлені судом обставини вчинення злочину, щиро розкаявся у вчиненому і суду пояснив, що він не оспорює обставини викладені у обвинувальному акті, він дійсно 13.02.2014 року приблизно 18 годині перебуваючи у салоні громадського транспорту - маршрутному таксі №111 та знаходячись між зупинкою громадського транспорту «вул. М. Ульянової» та «ДС Дружба» у Калінінському районі м. Донецька, таємно викрав з сумки раніше незнайомого ОСОБА_4 належні йому гаманець у якому знаходились гроші у сумі 1340 гр., після чого він вийшов із салону маршрутного таксі, також в той же день 13.02.2014 року, приблизно у 21 годині він перебуваючи у салоні громадського транспорту - маршрутному таксі №121 та знаходячись між зупинкою громадського транспорту «Медичний інститут» та «вул. М. Ульянової» по пр. Ілліча в Калінінському районі м. Донецька, таємно викрав з жіночої сумки раніше незнайомої ОСОБА_5, належні їй гаманець, в якому знаходилися гроші у сумі 235 гр., та пластикова карта банка «ПриватБанк», після чого він покинув салон маршрутного таксі. В теперішній час він повністю відшкодував спричинену потерпілим матеріальну шкоду, тому він просить суд його суворо не карати і застосувати до нього вимоги Закону України «Про Амністію у 2014 році», тому що він має двох неповнолітніх дітей.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні, крім пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та огляду документів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд переконався, що ОСОБА_2 та інші учасники судового провадження не заперечують проти не дослідження інших доказів добровільно, підстав для сумніву в добровільності та істинності їх позиції немає. Обвинуваченому ОСОБА_2 роз'яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд вислухавши пояснення обвинуваченого, проаналізувавши обставини справи і оцінивши зібрані докази в їхні сукупності, дійшов до висновку, що зазначений злочин мав місце і його скоїв ОСОБА_2.
Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування за ст. 185 ч.2 КК України кваліфіковані правильно, як умисне, таємне викрадання чужого майна (крадіжка), скоєне повторно.
При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд у відповідності зі ст. 65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий до штрафу у сумі 1020 гр., штраф сплачено у повному обсязі, який має двох неповнолітніх дітей, який характеризується позитивно.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до вимог ст. 66 КК України суд визнає повне визнання ОСОБА_2 своєї провини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування потерпілим спричиненої шкоди. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
За сукупності обставин вчиненого злочину, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи особу ОСОБА_2, суд визнає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів призначити йому покарання у вигляді арешту в межах санкції статті Особливої частини КК України.
Відповідно до вимог ст. 85 КК України на підставі закону України про амністію, засудженого може бути повністю звільнено від основного покарання.
Відповідно до положень ч.2 ст. 86 КК України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» - встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Відповідно до ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі на певній строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України, особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.
Відповідно до вимог до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», виконання цього закону покладається на суди, питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою обвинуваченого чи його захисника.
Відповідно до положень частин 8-9 ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в журналі судового засідання. Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд застосувати до нього вимоги Закону України «Про Амністію у 2014 році».
Стаття 12 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачає, що дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог ст. 12 КК України, злочин передбачений ст. 185 ч.2 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, на момент скоєння злочину ОСОБА_2 мав двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно яких він не був позбавлений батьківських справ.
Обмеження щодо застосування амністії, передбачені ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», відносно обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні.
За таких обставин відносно обвинуваченого ОСОБА_2, підлягає застосуванню ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбуття покарання у вигляді арешту.
Потерпілими цивільний позов не пред'являвся.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.
У відповідності зі ст. 85 КК України, ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного судом покарання у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.
Вирок суду може бути оскаржений в Апеляційний суд Донецький області через Калінінський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя Сватиков А.В.
27.05.2014