8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2126/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Качуріної Л.С.

Суддів Ушакова Т.С.

Матвєєвої В.В.

при секретарі Якимчук В.В.

в присутності сторін:

представник позивача: ОСОБА_2;

представник відповідача-1: не прибув;

відповідач-2: не прибув;

представник відповідача-3: Бессонова С.О.;

представник відповідача-4: Іпатенко Г.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В., Головного управління Міндоходів у Луганській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій та бездіяльності, незаконними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В., про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконними та скасування вимоги та постанови про відкриття виконавчого провадження.

07.04.2014 року у судовому засіданні представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, додавши до позову два пункти, 4-й та 5-й, в частині позовних вимог, в якій просив суд: «у пункті 4» визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міндоходів у Луганській області Міністерства доходів і зборів України в частині рішення про результати розгляду скарги (вих.№12102/12-32-10-04/22 від 19.12.13р.) ФОП ОСОБА_5 від 22.11.13р. залишити без змін вимогу Рубіжанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області від 16.11.2013р. №Ф-249-у про сплату недоїмки в розмірі 2312,07 грн., яке суперечить вимогам Закону України №1058 ст.13, ст.106 ч.15 і є незаконним та скасувати це рішення за підписом заступника начальника ГУМ у Луганській області Папу В.В.; «у пункті 5» визнати протиправною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України в частин7і Рішення про результати розгляду скарги (вих. №6737/ФОП від 27.1213) щодо залишити без змін вимоги про сплату боргу від 16.11.2013 №Ф-249-у Рубіжанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області, яке суперечить вимогам Закону України №1058 ст.13, ст.106 ч.15 і є незаконним та скасувати це рішення за підписом заступника Міністра Ігнатова А.П.

Ухвалою суду від 07 квітня 2014 року залучено до участі у справі в якості третього відповідача Головне управління Міндоходів у Луганській області, та в якості четвертого відповідача Міністерство доходів і зборів України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є пенсіонером за віком з 11.12.1997 року та відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», отримує пенсійні виплати, працює на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок з 1999 року, відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в зв'язку з чим звільняється, як фізична особа - підприємець та пенсіонер за віком, від сплати єдиного внеску, зазначаючи, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Будь-якого договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування вона не укладала.

У зв'язку з наведеним позивачка вважає Вимогу від 16.11.2013 року №Ф-249-у про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2312,07 грн. за період січень-серпень 2011 року протиправною, просить скасувати її в судовому порядку.

Рішення, прийняті Головним управлінням Міндоходів у Луганській області (вих.№12102/12-32-10-04/22 від 19.12.13р.) та Міністерством доходів і зборів України (вих. №6737/ФОП від 27.1213) за наслідками адміністративного узгодження спірної Вимоги, позивачка вважає такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, є протиправними.

Крім того позивачка вважає, що підлягає скасуванню постанова ВП №24279126 від 13.03.2014 про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В. щодо примусового стягнення з неї боргу по Вимозі від 16.11.2013 року №Ф-249-у.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та в зяаві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що з набранням чинності Законом України від 01.07.2013 року №406 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» функції адміністрування єдиного соціального внеску передані до органів Міндоходів. На виконання цього закону органи Пенсійного фонду України передали до Міндоходів картки особових рахунків платників ЄСВ у тому числі і ФОП ОСОБА_5 в сумі 2312,07грн. за період січень-липень 2011 року, у зв'язку з чим на підставі п.4 ст.25 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була виставлена та направлена поштою оскаржувана Вимога. Представник відповідача-1 вважає, що відповідно до пп.5 п.1 ст.4 цього Закону фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками ЄСВ, тому в період січень-липень 2011 року позивачка була зобов'язана сплачувати ЄСВ.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, надав заперечення на позовну заяву до канцелярії суду вх.11925 від 08.04.2014, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що виконавче провадження було відкрито на підставі заяви про примусове стягнення Рубіжанської ОДПІ та Вимоги від 16.11.2013р. №Ф-249-у та у відповідності до вимог ст.ст.8, 17, 25, 28 Закону України «Про виконавче провадження», та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача-3 у судовому засіданні надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_5 відповідно до ст.ст.4, 6 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі. Стосовно незгоди позивачки з рішенням ГУ Міндоходів у Луганській області за наслідкам адміністративного узгодження Вимоги від 16.11.2013р. №Ф-249-у вважає, що посадовими особами Управління не було допущено протиправної бездіяльності, про що свідчить надана обґрунтована відповідь вих.№12102/12-32-10-04/22 від 19.12.2013р., у зв'язку з чим права позивачки не порушувались, в той час як судовому захисту підлягає лише порушене право. Представник відповідача-3 зазначив, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Але неодмінною ознакою порушення права особи повинно характеризуватись зміною стану її суб'єктивних прав та обов'язків. Позивачка не надала доказів порушення її права чи інтересу внаслідок отримання на її скаргу відповіді вих.№12102/12-32-10-04/22 від 19.12.2013р. Разом з цим мотивація, спосіб викладення зазначеної відповіді, прийнятої в процесі адміністративного оскарження спірної Вимоги, обґрунтовано нормами чинного законодавства України і вона не створює жодних правових наслідків для позивачки.

Представник відповідача-4 у судовому засіданні надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на ті ж підстави, що зазначені і представником відповідач-3.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем є громадянка України ОСОБА_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, пенсіонерка за віком, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2, яка знаходиться на обліку платників податку в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування платник єдиного податку, реєстраційний номер платника НОМЕР_1.

Відповідач 1, Рубіжанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській, є суб'єктом владних повноважень, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 19-1.1.8 Податкового кодексу України, відповідно до якого забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.

Таким чином, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» повноваження щодо формування податкової політики в частині адміністрування, зокрема, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та забезпечення її реалізації з 01.10.2013 року покладені на органи доходів і зборів України.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 13 цього Закону органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2013 року відповідачем відповідно до п.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була виставлена та направлена позивачці поштою з повідомленням про вручення Вимога №Ф-249-у на суму 2312,07 грн. з січня по липень 2011 року про сплату боргу (недоїмки).

Позивачка вважаючи, що зазначена вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є неправомірною, оскільки вона є резидентом України, фізичною особою-підприємцем та пенсіонером за віком, отримує відповідну пенсію і на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 звільнена від сплати за себе єдиного внеску, звернулась зі скаргою до ГУ Міндоходів у Луганській області про скасування направленої вимоги.

Рішенням заступника голови ГУ Міндоходів у Луганській області за результатами розгляду скарги позивачки (вих.№12102/12-32-10-04/22 від 19.12.13р.) вимогу Рубіжанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області від 16.11.2013р. №Ф-249-у про сплату недоїмки в розмірі 2312,07 грн., залишено без мін.

Рішенням Міністра доходів і зборів України від 20.01.2014 №295/М/99-99-10-01-0715 аналогічна скарга позивачки, за результатами її розгляду, також залишена без задоволення, позивачці роз'яснене її право у разі не згоди с прийнятим рішенням звернутись до суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 якого платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 цього Закону, яка набрала чинності з 06.08.2011 р., особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відтак, з серпня 2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачці призначена у відповідності до чинного законодавства України і вона отримує пенсію за віком, у зв'язку з чим, враховуючи приписи ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування саме з серпня 2011року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 16.11.2013р. №Ф-249-у в розмірі 2312,07 грн. за період з січня по липень 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що позивачкою не доведено протиправну бездіяльність відповідача-3 та відповідача-4.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАСУ до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Але неодмінною ознакою порушення права особи повинно характеризуватись зміною стану її суб'єктивних прав та обов'язків.

Проте позивачка не надала доказів порушення її права чи інтересу внаслідок отримання на її скарги відповідей після їх розгляду за вих.№12102/12-32-10-04/22 від 19.12.2013р. та від 20.01.2014 №295/М/99-99-10-01-0715.

В той же час, мотивація, спосіб викладення зазначених відповідей, прийнятих відповідачем-3 та відповідачем-4 у процесі адміністративного оскарження спірної Вимоги, обґрунтовано нормами чинного законодавства України і вони не створюють жодних правових наслідків для позивачки у вигляді виникнення, зміни чи припинення її прав, тому вони не є актами індивідуальної дії у розумінні ст.17 КАС України.

Крім того, бездіяльність - певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України. Діяльність же контролюючих органів в процедурі адміністративного оскарження рішень є дискреційним повноваженням відповідачів 3 та 4, тобто це є правом та обов'язком відповідачів прийнятти рішення в процессі адміністративного оскарження, визначеного нормами Податкового кодексу України і є досудовим порядком вирішення спору.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №42479126 та її скасування суд дій висновку про правомірність дій та винесеної постанови виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, на підставі наведених положень законодавства та виходячи з встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачка не надала доказів, які обґрунтовують її позовні вимоги, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В., Головного управління Міндоходів у Луганській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій та бездіяльності, незаконними та скасування рішень, відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя Л.С. Качуріна

суддя суддя В.В. Матвєєва Т.С. Ушаков