407/6734/13-к
1-кп/407/74/14
У Х В А Л А
22 травня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Афанасьєва В.О.,
за участі: секретаря: Лисенко Є.О.,
прокурора: Шершньова Є.О.,
захисника: ОСОБА_1,
потерпілої: ОСОБА_2,
представника потерпілої: ОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Антрацит кримінальне провадження за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Антрацит Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого. Згідно ст.. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
В С Т А Н О В И В:
07.09.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля 03:00 години, прийшли на ділянку місцевості, яка розташована поблизу вул.. Чернігівська м.Антрацит, за землях Рафайлівської селищної ради Антрацитівського району. Після прибуття на цю ділянку між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникла сварка, протягом якої ОСОБА_5 почав наносити ОСОБА_4 удари лопатою по різним частинам тулуба. Під час сварки ОСОБА_4 з метою заподіяння смерті ОСОБА_5 почав наносити удари ножем по тулубу останнього, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді 6 ран тулубу, чотири з яких проникаючі - три в грудну порожнину з пошкодженням серця та легенів, одна в черевну порожнину з пошкодженням правої нирки; гемо перикард (в порожнині серцевої сумки 500 мл. крові), недокрів'я внутрішніх органів. Ці тілесні ушкодження відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа №290 від 08.10.2013 р. носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням серця, ускладнена гемо перикардом (стисканням серця кров'ю).
Скоєння ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння в стані неосудності підтверджується актом судово-психіатричної експертизи №62К та сукупністю доказів у справі стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються та останні правильно розуміють зміст цих обставин, та за згодою учасників судового провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом не досліджувались.
Згідно акту судово-психіатричної експертизи №62К ОСОБА_4 в період інкримінованого йому діяння страждав хронічним психічним захворюванням - шизофренією, безперервний тип перебігу, параноїдна форма, параноїчний синдром (параноїдною шизофренією, безперервний тип перебігу - в реакції МКХ-10), за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ОСОБА_4 в період інкримінованого йому діяння в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився. ОСОБА_4 за своїм психічним станом не може брати участь у судово-слідчих діях. ОСОБА_4 в теперішній час страждає шизофренією, безперервний тип перебігу, параноїдна форма, параноїчний синдром (параноїдною шизофренією, безперервний тип перебігу - в реакції МКХ-10), за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом. ОСОБА_4 не може сприймати обставини і давати про них правдиві показання.
Вислухавши думку прокурора, який просив задовольнити клопотання та застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу, захисника, потерпілої та її представника які зазначили про можливість застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру, суд вважає, що клопотання заявлене обґрунтовано та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Статтею 93 КК України встановлено, що примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Згідно ч. 5 ст. 94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
Судом з'ясовано, що дійсно мало місце суспільно небезпечне діяння вчинене ОСОБА_4, а саме умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, яке підпадає під ознаки діяння передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, при цьому з'ясовано, що ОСОБА_4 вчинив його у стані неосудності, що встановлено актом судово-психіатричної експертизи №62К у зв'язку з чим до ОСОБА_4 необхідно застосовувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом..
Згідно ч.2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
На підставі вищевикладеного, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння передбачене ч.1 ст. 115 КК України у стані неосудності, а саме в період скоєння діяння страждав та на теперішній час страждає хронічним психічним захворюванням, яке виключає у ОСОБА_4 можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними, що виключає можливість застосування до нього покарання, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя іншої особи, суд вважає, що він за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
Заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 9004 грн., та моральної шкоди в розмірі 300000 грн. суд задовольняє частково з наступних підстав. Матеріальну шкоду в розмірі 9004 грн., суд вважає за необхідне задовольнити в повному обсязі, оскільки розмір понесених витрат підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При вирішенні питання щодо задоволення позовів та встановленні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд виходить з наступного: залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що потерпіла перенесла тяжке емоційне і психічне потрясіння в зв'язку з втратою рідного брата, що стало для неї важким тягарем та великою трагедією, яка змінила її життя, та що призвело до погіршення її здоров'я через перенесені душевні страждання, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн.
Керуючись ст.ст.129, 372, 512, 513 КПК України, ст.ст. 92-94 суд,-
УХВАЛИВ:
Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Антрацит Луганської області примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді поміщення його до психоневрологічної лікарні в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, залишити без змін, до набрання ухвалою законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди в розмірі 9004 (дев'ять тисяч чотири) грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн..
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області.
Ухвала складена у нарадчій кімнаті.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного судуВ. О. Афанасьєв