Справа   № 22 Ц - 2823 /2006 р.                       Головуючий у 1-й інстанції ОрелА.С.

Категорія                                                           Доповідач Мережко М.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМУКРАЇНИ

05 грудня 2006 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Дьоміної О.О.

Суддів             - Мережко М.В.,Данілова О.М.

При секретарі - Колесник Н.І.

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення та ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 21 липня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3до ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її батька

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

Встановила:

У травні 2006 р. ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася в суд з зазначеним позовом про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн, заподіяної смертю батька ОСОБА_3. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вироком Славутицького міського суду Київської області від 06 березня 2006 року відповідач ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину ,передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Як вбачається з вироку, внаслідок злочинних дій відповідача, порушення правил дорожнього руху України, шд час керування транспортним засобом - автомобілем ВАЗ - 2121 д\з НОМЕР_1, батько дитини ОСОБА_3- ОСОБА_4отримав тяжкі тілесні ушкодження різних частин тіла, від яких помер 23 листопада 2005 року.

Злочинними діями відповідача ОСОБА_3 спричинена значна моральна шкода-вона втратила батька, отримала тяжку психологічну травму, переживання втрати рідної людини спричинили розлад здоров"я  сну , нормальних життєвих зв"язків дитини , призвели до втрати нею всіх життєвих цінностей.

Спричинену дочці моральну шкоду позивачка оцінює   у 10 000 грн., яку вона просить стягнути з відповідача.

В подальшому позивачка збільшила розмір позовних вимог, просила стягнути з відповідача 50 000 грн . та судові витрати.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 21 липня 2006 р. позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивачки 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 50 грн. на відшкодування судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою цього ж суду накладено арешт на майно відповідача.

Не погоджуючись з рішенням та ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, просить рішення та ухвалу скасувати, посилаючись на їх незаконність, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивачки 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.  Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням суду першої інстанції встановлено ,що згідно вироку Славутицького міського суду Київської області від 06 березня 2006 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України . ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 23 листопада 2005 року близько 14 .00 год, керуючи власним автомобілем ВАЗ-2121 д\з НОМЕР_1, рухаючись асфальтованою автодорогою з м. Славутич у с Червона Гута Ріпкинського району Чернігівської області, в порушення п. 2.3 „ в" ПДР України, які зобов'язують не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, перевозив на передньому пасажирському сидінні пасажира ОСОБА_4, який не був пристебнутий ременями безпеки. Під час руху, ОСОБА_1 всупереч п. 2.3 „ б" та п. 12.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, вибрав небезпечну швидкість руху, втратив контроль на рухом автомобіля і наїхав на придорожнє дерево. Внаслідок удару в дерево ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітини та живота, які супроводжувалися численними переломами ребер, розривами легенів, печінки та правої нирки , обширною внутрішньою кровотечею з розвитком постгеморрагічної анемії, від яких він помер того ж дня у СМЧ-5 м. Славутича.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував, що смертю ОСОБА_4 його дочці було завдано моральної шкоди.

Всі ці обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. ( зі змінами , внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5) " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо)та з урахуванням інших обставин. Зокрема  враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля , необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові( дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали разом з нею однією сім"єю.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду , оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи характер та тривалість страждань неповнолітньої ОСОБА_3, та виходячи з засад розумності та виваженості, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Посилання відповідача в апеляційній скарзі , що з урахуванням його стану здоров"я, сімейного та матеріального стану необхідно стягнути на користь позивачки лише 3 000 грн ,не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини відповідачем не доведені.

Відповідно до ст.152 ЦПК України позови забезпечуються накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Постановляючи рішення та ухвалу про накладення арешту на майно ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування рішення та ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення та ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 21 липня 2006 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий