НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
смт. Новомиколаївка
Іменем України
РІШЕННЯ
21 травня 2014 рокуСправа № 322/259/14-ц
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.,
при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,
за участю:
відповідача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до: ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості.
23 квітня 2014 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 17 434,49 грн. за кредитним договором № ZPXRRX05952756 від 21.12.2007, яка складається з наступного: 1372,99 грн. - заборгованість за кредитом; 86,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 43,80 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 14 624,73 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штрафи: - 500,00 грн. (фіксована частина), - 806,40 грн. (процентна складова).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідно до укладеного договору № ZPXRRX05952756 від 21.12.2007 відповідач отримав кредит у розмірі 1752,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати, згідно умов.
У порушення умов договору та ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.01.2014 він має заборгованість в розмірі 17 434,49 грн.
На підставі наведеного, додатково посилаючись на ст. 1054 ЦК України, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.
21.05.2014 судом було отримано заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності та підтримку позовних вимог.
У судове засідання 21.05.2014 представник позивача не прибув.
Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, у судовому засіданні визнав факт укладення з банком вищезазначеного кредитного договору, проте зазначив, що частково не визнає позову, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, та просив суд при вирішенні спору застосувати позовну давність до вимог банку. Також позивач зазначив, що позивач на початку 2014 року вже звертався до суду з аналогічним позовом, але позовну заяву було залишено без розгляду, на підтвердження чого надав суду копію позовної заяви, яка була отримана Новомиколаївським районним судом Запорізької області 21.02.2014 та копію накладної № 1843883 кур'єрської служби «Меркурій експрес».
У судовому засіданні 21.05.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
21 грудня 2007 року відповідач (позичальник) уклав кредитно-заставний договір із ЗАТ комерційним банком «Приватбанк» (банк), правонаступником якого є позивач по справі. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 1 752,00 грн. на строк 12 місяців з 21.12.2007 по 21.12.2008, включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується заявою позичальника від 21.12.2007 № ZPXRRX05952756 (далі - заява позичальника), витягом зі Статуту (нова редакція) Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Відповідно до заяви позичальника погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «20» по «25» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 160,18 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з умовами.
Також заявою позичальника передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений у п. 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором станом на 30.01.2014 він має заборгованість в розмірі 17 434,49 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
За правилом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
З огляду на положення ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, при розгляді даної справи суд керується правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постанові від 06 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 35667396), та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530,631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідач у судовому засіданні визнав факт порушення ним зобов'язання за кредитним договором від 21.12.2007 № ZPXRRX05952756, але разом з цим заявив про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
З аналізу норм ст.ст. 261, 530, 631 ЦК України випливає, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Таким чином, початком строку позовної давності у даній справі є наступний день після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок, тобто для сплати щомісячних платежів з 21.12.2007 по 21.12.2008 - «26» число кожного місяця, а для останнього платежу 22.12.2008. Зазначене підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що нарахування процентів відповідачу було зупинено 22.12.2008, а після цієї дати здійснювалося лише нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 5.5 Умов та правил Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
З огляду на викладене, строк позовної давності за останнім платежем за кредитним договором, укладеним між сторонами у даній справі, тривав по 22.12.2013 включно.
Отже, позивач, як у даній справі, так і при первинному зверненні до суду, яке відповідно до накладної № 1843883 кур'єрської служби «Меркурій експрес», було здійснено ним 19.02.2014, пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, а також по процентах та комісії за користування кредитом, оскільки всі ці суми, згідно з умовами заяви позичальника, входили до складу щомісячних платежів.
Щодо позовних вимог про стягнення пені і штрафів, Верховний Суд України у вищезазначеній постанові зазначив, що аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити і про необґрунтованість доданого до позовної заяви розрахунку пені за період з 22.12.2008 по 30.01.2014, що суперечить п. 5.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), яким передбачено нарахування пені протягом трьох років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності та оскільки позивачем не було заявлено клопотання про його поновлення, заявлений позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем по справі, відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.С. Гасанбеков