Справа № 254/5914/13-ц

Провадження № 2/254/471/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

28 лютого 2014 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючого - судді: Данилів С.В.,

за секретаря: Доброреза А.А.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди автомобіля, відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди автомобіля, відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно договору оренди транспортного засобу № 6 від 16 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, позивач передав у користування відповідачу автомобіль ГАЗ 3302 АГ-У ЗНГ, колір білий, рік випуску 2006, тип - вантажний, кузов НОМЕР_3, шасі № НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 100 000 грн. в строк до 30 листопада 2014 року, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти автомобіль в оренду і використовувати його за призначенням з дотриманням правил технічної експлуатації та правил дорожнього руху.

Також, відповідно до розділу № 2 вищезазначеного договору ОСОБА_2 зобов'язався щомісяця, не пізніше 15-го числа кожного місяця вносити плату в сумі 4000 грн. за кожний місяць використання автомобіля.

Позивач зазначає, що передача транспортного засобу була оформлена актом - передачі від 16 листопада 2012 року, який підписано обома сторонами. Починаючи з моменту підписання договору оренди і до 15 березня 2013 року відповідач виконав свої зобов'язання виконував.

Однак, станом на 15 квітня 2013 року ОСОБА_2 перестав виконувати свої зобов'язання з плати суми за користування автомобілем в розмірі 4000 грн., що потягло за собою застосування штрафної санкції у розмірі 0,1% від 4000 грн. за кожен день прострочення.

Позивач вказує, що станом на 15 квітня 2013 року відповідач зобов'язаний йому виплатити 4120 грн., виходячи з розрахунку: 4000 х 0,1% х 30 дн. = 120 грн. + 4000 грн. = 4120 грн.

Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_2 приховав від нього ту обставину, що 18 квітня 2013 року приблизно в 01 год.45 хв. він знаходився по вул. Краснооктябрська у м. Донецьку на орендованому транспортному засобі, де скоїв адміністративне правопорушення. Згідно ст. 265 -2 КУпАП орендований транспортний засіб було оглянуто і вилучено інспектором ДПС ДАІ м. Донецька, після чого транспортовано на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів при ДАІ м. Донецька. Про дану подію позивачу стало відомо при отриманні ним акта огляду та тимчасового затримання транспорту від 18 квітня 2013 року.

Позивач зазначає, що у зв'язку із даними подіями він поніс суттєві майнові витрати, оскільки за час знаходження автомобіля на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, йому довелося заплатити 3780 грн., 950 грн., 52,80 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 допустив порушення п.3.2 умов договору від 16 листопада 2012 року, не виконав покладені на нього зобов'язання, чим заподіяв позивачу майнову шкоду, яку він оцінює в 8902,80 грн.

Також, позивач зазначає, що своїм неправомірними діями відповідач заподіяв йому істотну моральну шкоду, яка виразилась в глибоких зворушеннях, роздратованості, з приводу того, що передавши в користування відповідачу повністю справний автомобіль, він отримав з майданчика тимчасового утримання транспортних засобів технічно несправний транспортний засіб з низкою зовнішніх пошкоджень. Позивач вказує що в його сім'ї почалися сварки у зв'язку з тим, що він змушений був понести непередбачені витрати по оплаті утримання транспортного засобу, який перебував на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, відтак заподіяну моральну шкоду оцінює в 3000 грн.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме розірвати договір оренди транспортного засобу № 6 від 16 листопада 2012, стягнути з ОСОБА_2 в порядку відшкодування майнової шкоди в сумі 8902,80 грн., та 3000 грн. відшкодування моральної шкоди, а також сплачену суму судового збору 229,40 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, а також надав уточнену позовну заяву згідно якої, зменшив позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 500 грн., а також просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані із публікацією оголошення у газеті про виклики у судове засідання у сумі 158 грн., в іншій частині позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи у його відсутності не подавав, тому відповідно до п. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно договору оренди транспортного засобу № 6 від 16 листопада 2012, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивач передав у користування відповідачу автомобіль ГАЗ 3302 АГ-У ЗНГ колір білий, рік випуску 2006 року, тип - вантажний, кузов НОМЕР_3, шасі № НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 100 000 грн. в строк до 30 листопада 2014 року, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти автомобіль в оренду і використовувати його за призначенням з дотриманням правил технічної експлуатації та правил дорожнього руху (а.с. 10)

Як вбачається із матеріалів справи, передача транспортного засобу було оформлено актом - передачі від 16 листопада 2012 року та підписано обома сторонами (а.с. 14).

ОСОБА_1 у позовній заяві вказав, що станом на 15 квітня 2013 року ОСОБА_2 перестав виконувати зобов'язання зі плати суми за оренду 4000 грн., що тягне за собою застосування штрафної санкції у розмірі 0,1% від 4000 грн. за кожен день прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_2 зобов'язаний виплатити позивачу 4120 грн., виходячи з розрахунку:. 4000 х 0,1% х 30 дн., який відповідачем не оскаржений.

Крім того, позивач вказав, що ОСОБА_2 приховав від нього що 18 квітня 2013 року, по вул. Краснооктябрська у м. Донецьку на орендованому транспортному засобі було скоєно адміністративне правопорушення, після чого згідно ст. 265 -2 КУпАП орендований транспортний засіб було оглянуто і вилучено інспектором ДПС ДАІ м. Донецька та транспортовано на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів при ДАІ м. Донецька.

В матеріалах справи наявні квитанції по оплаті перебування його транспортного засобу на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів при ДАІ м. Донецька у сумі 3780 грн., 950 грн., та 52,80 грн. (а.с. 16-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконане належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання вважається його невиконання або неналежне виконання.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором та Законом.

Відповідно до ст. 783 ЦК України, орендодавець має право розірвати договір при порушенні орендарем умов договору.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору про оренду транспортного засобу із правом викупу, відтак позивач має право на відшкодування шкоди завданої відповідачем внаслідок неналежного виконання ним умов договору, а тому в частині розірвання договору оренди та відшкодування майнової шкоди позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода підлягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо віна є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визнанні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що сам факт порушення умов договору оренди транспортного засобу, що призвело до пошкодження майна позивача, свідчить про перенесені останнім моральних страждання, оскільки позивач була змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини, а також нести додаткові витрати щодо повернення транспортного засобу у своє користування.

З урахуванням характеру страждань, їх обсягу, тривалості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин, є 500 гривень, відтак позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Що стосується вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат оплаті оголошення у газету щодо виклику останнього до суду, а також стягнення судового збору, то така на підставі ст. ст. 81, 88 ЦПК України також підлягає задоволенню, з огляду на її обґрунтованість.

Керуючись ст. 23, 783, 526, 610, 611, 623,1166, 1167 ЦК України, ст. ст.ст. 5, 60, 79,81, 88, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди автомобіля, відшкодування майнової шкоди, стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Розірвати договір оренди транспортного засобу № 6 від 16 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування майнової шкоди у сумі 8902 (вісім тисяч дев'ятсот дві) 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 500 (п'ятсот) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати щодо публікації оголошення у газеті у сумі 158 (сто п'ятдесят вісім) гривень та судовий збір у сумі 229 ( двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Будьоннівським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Будьоннівського районного

суду м. Донецька С.В. Данилів