_________________ Апеляційний суд Запорізької області______________________________
Справа № 22- 6235 /06 Головуючий у 1 інстанції:
Беклеміщєв О. В. Суддя-доповідач: Приймак В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого Приймака В. М.
суддів : Бондаря В. О.
Осоцького І.І.
при секретарі: Петровій О. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, треті особи - Запорізькій обласний військовий комісаріат, військова прокуратура Запорізького гарнізону, про визнання протиправною та незаконною бездіяльності та про призначення пенсії,
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, треті особи -Запорізькій обласний військовий комісаріат, військова прокуратура Запорізького гарнізону, про визнання протиправною та незаконною бездіяльності та про призначення пенсії. В позові зазначав, що 01.02.2006 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, яка передбачена ст.. 50-1 Закону України „Про прокуратуру", представивши усі необхідні документи, які передбачені чинним законодавством України для того, щоб вирішити питання про призначення йому пенсі.
Зазначав, що ч. 1,5 ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" визначено, що для призначення пенсії за вислугу років необхідно мати стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури не менше 10 років а загальний стаж роботи не менше 20 років, при цьому до загального стажу роботи, поряд з іншим, зараховується строкова військова служба, а загальний стаж його військової служби та роботи в органах військової прокуратури склав 20 років 5 місяців в календарному обчисленні, з них протягом 15 років 07 місяців 06 днів робота на прокурорсько-слідчих посадах, а протягом 04 років 09 місяців 24 днів строкова військова служба, до якої зараховується військова служба курсантом під час навчання на військово-юридичному факультеті Військового Червонопрапорного інституту Міністерства оборони СРСР (далі - ВІ).
Вважає, що має право на призначення такої пенсії, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру", військові прокурори і слідчі військових прокуратур мають право на одержання пенсії.
Посилаючись на вказані обставини просив суд визнати протиправною та незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає в непризначені йому пенсії, визнати його право на призначення з 01.02.2006 року пенсії за вислугу років, передбаченої ст.. 50-1 Закону України „Про прокуратуру", в тому числі визнати його право на зарахування як строкової військової служби всього строку його військової служби під час навчання на військово-юридичному факультеті ВІ з 31.08.1985 року по 25.06.1990року включно до стажу, передбаченого ст.. 50-1 Закону України „Про прокуратуру", необхідного для призначення цієї пенсії та зобов'язати відповідача з 01.02.2006 року призначити йому пенсію за вислугу років. Крім того, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем просив суд застосувати вимоги ст.. 256 КАС України, тобто допустити негайне виконання постанови суду про присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць, в сумі 3389,52 грн.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано право ОСОБА_1 на призначення з 01.02.2006 року пенсії за вислугу років, передбаченого ст.. 50-1 Закону України „Про прокуратуру", в тому числі визнано право ОСОБА_1 на зарахування як строкової військової служби всього строку його військової служби під час навчання на військово-юридичному факультеті Військового Червонопрапорного інституту Міністерства оборони СРСР з 31.08.1985 року по 25.06.1990 року включно до стажу, передбаченого ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру", необхідного для призначення цієї пенсії.
Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя зобов'язано призначити з 01.02.2006 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років , яка передбачена ст.. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" відповідно до зробленого розрахунку, в сумі 3389,52 грн.
Допущено негайне виконання постанови суду про присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць та стягнуто з Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 3389,52 грн.
В задоволенні позову в іній частині відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя просить скасувати вказану постанову як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що в період з 31.08.1985 року до 25.06.1990 року по призову Шевченківського РВК м. Запоріжжя у військовому званні „рядовий" ОСОБА_1 проходив військову службу курсантом під час навчання на військово-юридичному факультеті Військового Червонопрапорного Інституту Міністерства Оборони СРСР, а після цього проходив службу на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури. 31.01.2006 року він був виключений із списків особового складу військової прокуратури Запорізького гарнізону. Відповідно до ч. 5 ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" до двадцятирічного стажу роботи, який дає право прокурорам і слідчим на пенсію за вислугу років, зараховується, поряд з іншими видами стажу, строкова військова служба і половина строку навчання у вищих навчальних закладах.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на день звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури стаж його роботи складав 20 років і 5 місяців в календарному обчисленні, з них: робота на прокурорсько-слідчих посадах - протягом 15 років 7 місяців, 6 днів; строкова військова служба, до якої зарахована військова служба курсантом під час навчання на військово-юридичному факультеті Військового Червонопрапорного Інституту Міністерства Оборони СРСР протягом 4 років 9 місяців 24 днів. Висновок суду щодо зарахування періоду військової служби курсантом саме до строкової військової служби, зроблений судом першої інстанції правильно на підставі чинного на час проходження ОСОБА_1 цієї служби законодавства, а саме - ст. 11 Закону СРСР „Про загальний військовий обов'язок" від 12.10.1967 року ( з подальшими змінами). Суд першої інстанції правильно застосував зазначену норму матеріального права, оскільки ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу по призиву, а не навчався за контрактом у військово-навчальному закладі, що унеможливлює застосування для оцінки цього періоду вимог ст. 2 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції, чинній станом на березень 2006 року.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк навчання ОСОБА_1 на військово-юридичному факультеті Військового Червонопрапорного Інституту Міністерства Оборони СРСР є строковою військовою службою , а тому позивач має право на отримання пенсії за вислугу років у відповідності до ч. 9 ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру".
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права спростовуються матеріалами справи.
Ухвалюючи постанову суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини. Оскільки постанова суду відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня її проголошення .