КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа№ 5011-48/3804-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Пась М.П.

за участю представників:

від прокуратури: Лиховид О.С. посвідчення № 002628 від 05.09.2012 р.

від позивача за первісним позовом:

Уланов І.В. за дов. № 062/1/8-227 від 11.01.2013 р.

від відповідача за первісним позовом:

ОСОБА_4 за дов. № 944 від 07.05.2012 р.

ОСОБА_5

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року

у справі № 5011-48/3804-2012 (головуючий суддя Бойко Р.В., судді Омельченко Л.В., Бондарчук В.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в

інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності

міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської

міської державної адміністрації)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про розірвання договору та стягнення 506 923,95 грн.

та зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації

про скасування наказу, визнання недійсним пунктів договору та

зобов'язання укласти додаткову угоду

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - "Управління") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - "Підприємець") про розірвання договору та стягнення 506 923,95 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації про скасування наказу, визнання недійсним пунктів договору та зобов'язання укласти додаткову угоду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року у справі № 5011-48/3804-2012 (головуючий суддя Бойко Р.В., судді Омельченко Л.В., Бондарчук В.В.) в задоволенні позову Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011 р. №166-ПР "Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на АДРЕСА_2. Визнано недійсним договір №15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 23.08.2011 р. між Головним управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1990. Стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (02160, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. та витрат, понесені на оплату проведення судової експертизи, у розмірі 5 149 (п'ять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 20 грн. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 285 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 48 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

На підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п.2.1. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі Шаптала Є.Ю. (головуючий), Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. колегією суддів у складі головуючого судді: Шаптали Є.Ю., судді Гончарова С.А., Самсіна Р.І. прийнято вказану апеляційну скаргу, порушено апеляційне провадження у справі № 5011-48/3804-2012, розгляд справи призначено на 05.02.2014 року.

30.01.2014р. представник відповідача за первісним позовом подав до відділу діловодства суду відзив на апеляційну скаргу.

05.02.2014р. представник позивача за первісним позовом подав до відділу діловодства суду відзив на апеляційну скаргу.

05.02.2014р. по справі оголошено перерву до 26.02.2014р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Шаптали Є.Ю. та судді Гончарова С.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року, для розгляду справи № 5011-48/3804-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зубець Л.П.; судді Тищенко О.В., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. прийнято справу № 5011-48/3804-2012 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року, до провадження у визначеному складі суддів, розгляд справи призначено на 15.04.2014 року.

В зв'язку з виходом судді Шаптали Є.Ю. з відпустки та перебуванням судді Самсіна Р.І. на лікарняному, керуючись ст.ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 3.1.7, 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року, для розгляду справи № 5011-48/3804-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю.; судді Гончаров С.А., Тищенко О.В..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року прийнято справу № 5011-48/3804-2012 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року до провадження у визначеному складі суддів.

15.04.2014 року по справі оголошено перерву до 14.05.2014 року

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим всупереч норм чинного законодавства України, які регулюють приватизацію комунального майна та визнання правочинів недійсними. Зокрема, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції безпідставно визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщень без наведення жодної належної правової підстави. Апелянт стверджує, що матеріалами не підтверджується, що суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Аналітичний центр «Економічна доктрина» під час проведення оцінки вартості приміщень допущено порушення Методики оцінки майна, а органи приватизації порушили приватизаційну процедуру. Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач та Головне управління комунальної власності м. Києва були вільні в укладенні договору купівлі-продажу приміщень, досягли згоди з усіх його істотних умов, у тому числі погодили ціну об'єкту продажу без примусу та з розумінням всіх обставин правочину.

Позивач, згідно з поданим до суду відзивом на позовну заяву, доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції, є необґрунтованим, безпідставним та прийнятим при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач за первісним позовом, згідно з поданим до суду відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно та в повній мірі застосовано норми чинного законодавства України, які регулюють правовідносини з приватизації та комунального майна, правильно зроблено висновок про порушення суб'єктом оціночної діяльності п. 65 Методики оцінки майна затвердженої Постановою КМ України № 1891 від 10.12.2003.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

09.09.2010 р. рішенням Печерської районної у місті Києві ради № 8 «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва» вирішено привести приватизацію нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 47) загальною площею 184,90 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 шляхом їх викупу Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5.

Відповідно до наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.05.2011 р. №71-ПР "Про проведення приватизації нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на АДРЕСА_2 прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", за адресою: АДРЕСА_2; встановлено дату оцінки об'єкта станом на 31.05.2011 р.

29.07.2011 року наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №166 ПР "Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на АДРЕСА_2 затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", розташованих за адресою: АДРЕСА_2, станом на 31.05.2011 р.

В подальшому, 23.08.2011 року між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір № 15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1990, (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 47) загальною площею 184,90 кв.м (сто вісімдесят чотири цілих дев'яносто сотих), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

У п.п. 1.4, 1.5 Договору зазначено, що згідно з висновок з висновком про вартість майна - нежилих приміщень, що затверджений наказом Управління від 29.07.2011 р. №166-ПР вартість об'єкта приватизації становить 1 531 000,00 грн., крім того, податок на додану вартість становить 306 200,00 грн. Вказаний в цьому договорі об'єкт приватизації продано за 1 837 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість становить 306 200,00 грн.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору, покупець зобов'язаний внести за придбаний об'єкт приватизації 1 837 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість становить 306 200,00 грн., протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. Термін сплати продовжується ще на 30 (тридцять) календарних днів за умови сплати Покупцем не менше 50 (п'ятдесят) відсотків від ціни продажу Об'єкта приватизації та 50 (п'ятдесят) відсотків податку на додану вартість за перші 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п. 3.1 Договору передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю після повної сплати вартості придбаного об'єкта.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору сторонами визначено, що у разі порушення терміну сплати за об'єкт приватизації покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу. У разі, якщо покупець протягом 60 (шістдесят) днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в Договорі ціну, то Продавець порушує питання про розірвання цього договору. При цьому, крім пені, передбаченої п. 7.1 Договору, покупець сплачує продавцю протягом 20 (двадцять) календарних днів з моменту закінчення терміну сплати коштів за об'єкт приватизації, неустойку в розмірі 20 (двадцять) відсотків від ціни купленого об'єкта. Якщо внесена сума за придбаний об'єкт приватизації менша від суми неустойки, сплаті підлягає різниця між сумою неустойки та внесеною сумою.

Як зазначалось, первісними позовними вимогами у даній справі є:

- розірвання договору № 15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.08.2011 року;

- стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) неустойку та пеню за невиконання умов Договору в розмірі 506 923,95 грн.

В обґрунтування заявлених первісних позовних вимог перший заступник прокурора посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості об'єкту приватизації за договором купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011 р.

Зустрічними позовними вимогами у даній справі є:

- скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 липня 2011 року № 166-ПР;

- визнання недійсними пункти 1.4, 1.5 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011 р.;

- зобов'язання Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підписати Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011 р.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 посилалась на те, що затверджений наказом Управління №166-ПР від 29.07.2011 р. висновок про вартість предмету спірного договору - нежилих приміщень з №1 по №16 (групи приміщень №47) загальною площею 184,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 1 531 000,00 грн. та вартість предмету спірного договору у розмірі 1 837 200,00 грн., яка і була визначена в п.п. 1.4, 1.5 спірного договору, була визначена з порушеннями положень чинного законодавства України, оскільки не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна.

Оскільки, спір у справі фактично стосується законності визначеної наказом Управління від 29.07.2011 р. №166 ПР та Договором ціни викупу нежилих приміщень з №1 по №16 (групи приміщень №47) загальною площею 184,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, про дослідження відповідності визначеної вартості продажу об'єкту приватизації положенням чинного на момент її визначення законодавства України.

Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення про відмову у задоволенні первісної позовної заяви та часткового задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) об'єктом малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно (група А).

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) встановлено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

При цьому враховується, що згідно з ч. 2 статті 20 Закону України «Про приватизацію державного майна» у разі приватизації об'єкта шляхом його викупу вартість об'єкта приватизації визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Пунктом 65 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2013 року № 1891 визначено, що визначення вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом його викупу, застосовується його ринкова вартість.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах, ціна договору визначається не за домовленістю сторін (вільним волевиявленням), оскільки приватизаційним законодавством встановлено особливий порядок визначення такої ціни - шляхом проведення незалежної оцінки, виходячи з чого Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 уклала договір із зазначенням ціни, яка була визначена затвердженим наказом Управління від 29.07.2011 року № 166-ПР висновком суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітичний центр «Економічна доктрина» про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м.

Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітичний центр «Економічна доктрина» про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., який був затверджений наказом Управління від 29.07.2011 року № 166-ПР ринкова вартість спірного станом на 31.05.2011 року з урахуванням ПДВ становила 1 837 200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення правильного визначення ринкової вартості спірного об'єкту приватизації, Господарським судом міста Києва, було призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За наслідками проведеної експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено висновок від 10.07.2013 р. № 8124/8125/12-43, за даними якого встановлено, що дійсна ринкова вартість об'єкта приватизації, а саме групи нежитлових приміщень № 47 (приміщення з № 1 по № 16), загальною площею 184,90 кв.м., розташованих в підвалі п'ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_2, з врахуванням їх незадовільного технічного стану на дату оцінки, в цінах на 31.05.2011 р. (з урахуванням ПДВ) становить 1 174 300,00 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначеним висновком судової експертизи підтверджено, що ринкова вартість об'єкта продажу, визначена експертом ТОВ «Аналітичний центр «Економічна доктрина» на момент затвердження наказом Управління від 29.07.2011 року № 166-ПР висновку суб'єкта оціночної діяльності і яка зазначена в Договорі, є завищеною, оскільки експертом ТОВ «Аналітичний центр «Економічна доктрина» визначено розташування такого майна - напівпідвальне приміщення (цокольний поверх), а не розташування в підвалі будинку, а отже ціну спірного майна було помилково завищено на суму 662 900,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Крім того, згідно з Технічним паспортом спірних нежитлових приміщень, виготовленим КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 12.10.2010 р., договору оренди № 500/606 від 27.04.2010 р. рецензії головного спеціаліста відділу експертної оцінки та страхування нежитлового фонду Головного управління комунальної власності міста Києва від 13.08.2012 р. на звіт про оцінку спірного майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності -ФОП ОСОБА_10, додаткової угоди № 1 від 03.01.2013 р. до договору оренди № 500/606 від 27.04.2010 р., укладеної між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, ФОП ОСОБА_5 та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради» вбачається, що групи нежитлових приміщень № 47 (приміщення з № 1 по № 16), загальною площею 184,90 кв.м., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_2.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, а саме договору оренди № 200/606 від 27.04.2010 року станом на 27.04.2010 року вартість спірного майна становила 813 693,88 грн., в додатковій угоді № 1 від 03.01.2013 року вартість визначена на підставі звіту про оцінку спірного майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_11 та рецензованого головним спеціалістом відділу експертної оцінки та страхування нежитлового фонду Головного управління комунальної власності міста Києва станом на 31.05.2012 року становила 1 145 300,00 грн..

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на таке, колегія суддів доходить до висновку, що затвердження Управлінням наказом від 29.07.2011 р. № 116-ПР ринкової вартості майна станом на 31.05.2011 року у розмірі 1 837 200,00 грн., згідно висновку експерта ТОВ «Аналітичний центр «Економічна доктрина», як ціни продажу об'єкту приватизації шляхом його викупу, суперечить положенням статей 8,9,12 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та пункту 65 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2013 року № 1891 та погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування наказу Управління від 29.07.2011 р. № 116-ПР «Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на АДРЕСА_2, а тому ФОП ОСОБА_5 в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було заявлено вимогу про визнання недійсними пунктів договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011 р.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 та ч.4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставами для визнання недійсними пунктів спірного договору купівлі-продажу нежилих приміщень, Фізична особа-підприємець ОСОБА_12 стверджує, що затвердженим наказом Управління №166-ПР від 29.07.2011 р. висновок про вартість предмету спірного договору - нежилих приміщень з №1 по №16 (групи приміщень №47) загальною площею 184,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 1 531 000,00 грн. та вартість предмету спірного договору у розмірі 1 837 200,00 грн., яка і була визначена в п.п. 1.4, 1.5 спірного договору, була визначена з порушеннями положень чинного законодавства України, оскільки не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна, який підлягає скасуванню, а тому пункти договору є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і є недійсними.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За приписами частини 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

При цьому враховується, що ціна в договорі купівлі-продажу є істотною умовою для такого виду договорів, а тому невідповідність вартості продажу спірного об'єкту приватизації й порядку визначення має істотне значення для даного правочину.

Як зазначалось, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 заявлено вимогу про визнання недійсними пунктів 1.4,1.5 договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011, оскільки ціна в договорі купівлі-продажу є істотною умовою для такого виду договорів, судова колегія доходить до висновку, що з урахуванням положень ст.. 632, 638 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) вказаний договір може бути визнаний недійсним повністю.

Вартість в Договорі купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011 р., який вимагається позивачем за зустрічним позовом до визнання недійсним, визначена на підставі затвердженого наказом Управління від 29.07.2011 р. № 116-ПР висновку суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітичний центр «Економічна доктрина» про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на АДРЕСА_2.

Невідповідність вартості продажу спірного об'єкту приватизації й порядку визначення нормам чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 8, 9, 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та п. 65 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891 встановлена.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність затвердженої наказом Управління від 29.07.2011 р. № 116-ПР визначеної ринкової вартості продажу спірного об'єкту приватизації й порядку визначення нормам чинного законодавства України, а тому договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011 р., який укладений 23.08.2011 р. між Головним управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1990 - є недійсним в силу вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», а тому вимога Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011 р., який укладений 23.08.2011 р. між Головним управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1990 - є недійсним в силу вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», судова колегія доходить до висновку про неможливість його розірвання, стягнення нарахованої за невиконання його положень неустойки чи внесення змін до нього шляхом підписання додаткової угоди відсутня

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені у даній справі зустрічні позовні вимоги про скасування наказу Управління від 29.07.2011 р. № 116-ПР та визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011 р. є такими, що підлягають задоволенню, а первісні позовні вимоги прокурора та зустрічна позовна вимога про зобов'язання Управління укласти додаткову угоду до Договору є такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року у справі № 5011-48/3804-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи заступника прокурора міста Києва, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року у справі № 5011-48/3804-2012 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року у справі № 5011-48/3804-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року у справі № 5011-48/3804-2012 - залишити без змін.

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7 363,24 грн.

4. Матеріали справи № 5011-48/3804-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко