ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2014 року № 826/20326/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

від позивача: ОСОБА_2 (дог. від 11.02.2014р.)

від відповідача: Колесник Ю.В. (дов. від 28.02.2014р. №22/1161-Д)

Пугач С.В. (дов. від 28.02.2014р. №№22/1172-Д)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про скасування наказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.05.2014 року в 11 год. 43 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Служби безпеки України (надалі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про просив: - скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 22.10.2013р. № 1249-ОС в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з військової служби;

- скасувати наказ начальника Управління СБ України у Вінницькій області від 30.12.2013р. №233-ОС про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що з 23.07.2013р. ОСОБА_1 перебував у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області по посаді заступника начальника міжрайонного відділу.

За результатами повідомлення начальника У СБУ у Вінницькій області генерал-майора Ратієва С.В. керівництва СБУ про затримання 21.07.2013р. слідчим Генеральної прокуратури України майора ОСОБА_1 під час отримання хабара наказом Центрального управління Служби безпеки України від 02.08.2013р. №319 призначено службове розслідування з метою встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушенню.

За результатами проведення службового розслідування на майора ОСОБА_1 наказом СБУ №1249-ос від 22.10.2013р. було накладене дисциплінарне стягнення, а саме звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Позивач категорично не погоджується з правомірність спірного наказу та зазначає, що наказом від 22.10.2013р. № 1249-ОС позивача фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які є предметом кримінального провадження №42013000000000123 та на сьогодні розглядаються Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області (справа № 149/745/14-к). Таким чином, позивач стверджує, що притягнення відповідачем до ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дії з ознаками кримінального правопорушення суперечать вимогам ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, якою визначено, що у разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не погоджувався з такими доводами позивача та зазначав, що останній був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю за порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 18, 50 - 52 Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом СБ України від 03.07.1999р. № 140/ДСК, ст. 3 Закону України «Про Службу безпеки України», а не у зв'язку з наявністю кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 268 КК України. За таких обставин у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про Службу безпеки України» (надалі - Закон 2229-XII), Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII), Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 р. №1262/2007, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України від 14.10.2008р. № 772, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (наділі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Службі безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 16.07.2008р. № 547, Інструкцією з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом СБ України від 03.07.1999р. № 140/ДСК (надалі - Інструкція), та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплене право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону 2229-XII Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Статтею 19 зазначеного закону визначено, що кадри Служби безпеки України складають, зокрема, співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону 2229-XII умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України. Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно із ст. 16 Статуту внутрішньої служби України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції «Про порядок проведення службового розслідування у Службі безпеки України», затвердженої наказом СБУ від 16.07.2008р. № 547, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2008 р. за № 709/15400, (далі - Інструкція № 547) службове розслідування може проводитися з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини службових осіб.

Як вже було встановлено, з урахуванням вищевказаних норм законодавства та повідомлення начальника У СБУ у Вінницькій області генерал-майора Ратієва С.В. керівництва СБУ про затримання 21.07.2013р. слідчим Генеральної прокуратури України майора ОСОБА_1 під час отримання хабара, наказом Центрального управління Служби безпеки України від 02.08.2013р. №319 призначено службове розслідування.

Відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту та п. 4.1 Інструкції № 547 термін проведення службового розслідування продовжено до 02.10.2013р.

19.09.2013р. ОСОБА_1, було ознайомлено з наказом Центрального управління Служби безпеки України від 02.08.2013р. № 319 про призначення службового розслідування, водночас встановлено, що скарг на неправомірність даного наказу у встановленому законом порядку позивач не подавав.

За наслідками проведення службового розслідування складено висновок від 01.10.2013р. №3/4-3361.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що позивач після закінчення службового розслідування ніяких заперечень не надавав та клопотань не заявляв щодо недостатності перевірених матеріалів або необ'єктивності в проведенні службового розслідування.

Під час службового розслідування було виявлено факти порушень позивачем під час проходження ним військової служби вимог чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, неналежне виконання службових обов'язків, зокрема Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про Службу безпеки України», Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки, затвердженої наказом СБ України від 03.07.1999р. № 140/ДСК.

Як слідує із матеріалів справи, за результатами аналізу документальних матеріалів та пояснень службових осіб комісія службового розслідування дійшла висновку, що майор ОСОБА_1, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС З сектору ВКЗЕ УСБУ у Вінницькій області, під час роботи по оперативно-розшуковій справі не зареєстрував та не долучив до матеріалів цієї справи постанову апеляційного суду Вінницької області від 23.07.2012р. № 0-149 та листи від 09.10.2012р. і від 11.10.2012р. за підписом директора ТОВ «Агросоюз-Поділля» Скуфінського О.І. на ім'я начальника УСБУ генерал-майора Ратієва С.В. із доданими до них документами, чим порушив вимоги п.п. 18, 50 -52 Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом СБ України від 03.07.1999р. № 140/ДСК, в частині необхідності реєстрації вхідних документів одразу після їх надходження та долучення до справи.

У подальшому, майор ОСОБА_1 09.10.2012р., будучи призначеним на посаду заступника начальника Гайсинського МРВ УСБУ у Вінницькій області, під час передачі матеріалів оперативно - розшукової справи іншому співробітнику не виконав вказівку начальника ВКЗЕ полковника Сосновського І.В. про повернення витребуваних документів до ТОВ «Агросоюз-Поділля» та фактично продовжив роботу по справі без дозволу керівництва Управління. Зокрема, 17.10.2012р. він провів зустріч з представником зазначеного товариства, у лютому 2013 року надав документи справи для правової оцінки слідчому та після цього тримав їх у себе, чим вийшов за рамки наданих йому службових повноважень.

Вищевикладене свідчить про порушення позивачем вимоги ст. 3 ЗУ «Про Службу безпеки України» в частині діяльності співробітників СБУ на засадах законності та ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України в частині зобов'язання кожного військовослужбовця беззастережно виконувати накази командирів (начальників), бути дисциплінованим, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Згідно із ст. 16 Статуту внутрішньої служби України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до п.п. 18, 50 - 52 Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом СБ України від 03.07.1999р. № 140/ДСК, особи, які працюють з документами, зобов'язані одразу реєструвати вхідні документи у відповідних облікових формах, в установлений термін розглядати їх та забезпечувати надійне зберігання.

Як встановлено пунктом 8.2 Інструкції № 547 висновок за результатами проведеного службового розслідування є лише підставою для прийняття рішення особою, яка призначила службове розслідування.

Зокрема, у випадку незгоди службової особи, яка призначила службове розслідування, з висновками і пропозиціями комісії (не підтверджуються відповідними документами, у процесі розслідування мали місце порушення, що дають підстави брати під сумнів об'єктивність його результатів, та інше) вона доручає голові комісії вжити додаткових заходів у межах терміну, установленого для проведення службового розслідування, або призначає нове, здійснення якого доручає іншій (іншим) службовій (службовим) особам. Таке розслідування проводиться у порядку, визначеному цією Інструкцією (положення пункту 8.2 Інструкції № 547).

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, службова особа, яка призначила службове розслідування, приймає рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, а також особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, здійснюється у порядку і в спосіб, що визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, надано право користуватися щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою Міністра оборони України.

Згідно з пунктом "є" статті 68 вищезазначеного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, як «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

Відтак, вищевикладені фактичні обставини справи свідчать, що саме за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 18, 50 - 52 Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом СБ України від 03.07.1999 № 140/ДСК, ст. З Закону України «Про Службу безпеки України», відповідно до пункту "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на майора ОСОБА_1 наказом СБ України від 22.10.2013р. № 1249-ос накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, а наказом Голови СБУ від 27.12.2013р. № 1565 його звільнено з військової служби в запас Збройних сил України та наказом т.в.о. начальника УСБУ у Вінницькій області від 30.12.2013р. № 233-ос, виключено із списків особового складу.

Таким чином доводи позивача, які слугували основою його правового обґрунтування неправомірності спірного наказу, зокрема, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які є предметом кримінального провадження, що недопустимо в силу закону, спростовані матеріалами справи, оскільки судом встановлено, що позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності та звільнений з військової служби за службовою невідповідністю за порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, Закону України «Про Службу безпеки України», а не за вчинення злочину.

Разом з тим, суд приймає до уваги той факт, що позивачем ні у позовній заяві не наведено доводів, ні в ході судового розгляду справи не надано доказів які б свідчить про відсутність у діях позивача під час проходження ним військової служби порушень вимог чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, належного виконання ним службових обов'язків, зокрема Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про Службу безпеки України», Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки, затвердженої наказом СБ України від 03.07.1999р. № 140/ДСК.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність спірних наказів.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур