Справа № 466/3311/13 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/783/3177/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 37
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третьої особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
в с т а н о в и л а :
оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третьої особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року - тривалістю три місяці.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_3
В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що рішення підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам, встановленим під час розгляду справи. Зазначає, що судом не взято до уваги її покази та покази свідків, а саме те, що позивач не спілкувався з батьком та фактично не є його біологічним сином, хоч померлий свого батьківства за життя не оспорював. Також, роздруківка телефонних дзвінків здійснених до них на квартиру жодним чином не свідчить про те, що вона повідомила позивачу якусь недостовірну інформацію про батька. Навпаки вона з ним не розмовляла у день, на який вказує позивач. Крім цього, роздруківкою телефонних розмов навпаки стверджується те, що позивач з батьком фактично жодних стосунків не підтримував, за рік спілкувався біля двох разів. Також, суд не взяв до уваги те, що у справі брав участь представник позивача без належних, передбачених законом повноважень.
В судове засідання відповідач та представник третьої особи не з'явилися, до суду надійшло клопотання від третьої особи з проханням про розгляд справи у відсутності їх представника. Враховуючи наведене суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача та представника третьої особи, які в судове засідання не з'явились, враховуючи, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, навпаки від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника, зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси відповідача у судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання скарги, позивача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до змісту рішення суду першої інстанції, що оскаржується, суд задовольняючи позов виходив з того, що позивач пропустив встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті свого батька з поважної причини. Такою суд вважав той факт, що 25.09.2012 року під час телефонної розмови позивача (який з померлим на даний час батьком не проживав) з відповідачем (яка проживала із померлим на даний час її сином) остання повідомила, що батько перебуває у відрядженні, незважаючи на те, що батько на той час був вже мертвий. Та позивач про смерть батька дізнався від свідка ОСОБА_6 лише 17.04.2013 року.
На думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, обставини, які суд вважав встановленими - недоведені, а рішення суду суперечить вимогам закону та залишатись в силі не може.
Так, відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорюється померлий 15.09.2012 року ОСОБА_5 батько позивача та син відповідача (його спадкоємців першої черги за законом) на час смерті проживав із своєю матір'ю відповідачем по справі.
Відповідач відповідно спадщину прийняла, крім цього звернулась у передбачений законом строк до Третьої Львівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина та їй, на даний час, видано свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно.
Позивач, як такий, що з батьком на час смерті не проживав та у передбачений законом строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався відповідно спадщини не прийняв.
Враховуючи незгоду відповідача щодо подання ним заяви про прийняття спадщини після спливу передбаченого законом строку на її подання він звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини вважаючи, що пропустив такий з поважної причини.
Так позивач у позовній заяві вказує, що він з батьком, який розлучився з матір'ю, не проживав та зважаючи на неприязне ставлення бабці з батьком бачився не так часто. Спілкувався переважно по стаціонарному телефону, оскільки батько мобільного телефону не мав. 25.09.2012 року зателефонувавши до батька, щоб привітати його з днем народження почув від бабці інформацію про те, що батько поїхав у відрядження, незважаючи на те, що батько був уже мертвий та повіривши у це дізнався про смерть батька лише 17.04.2013 року зайшовши до нього на роботу.
Колегія суддів вважає такі причини неподання позивачем у передбачений законом строк заяви про прийняття спадщини після смерті батька неповажними.
Так, сам факт незнання, протягом шести місяців, про смерть батька за відсутності об'єктивних, істотних, непереборних труднощів у тому, щоб таку інформацію дізнатись не можна вважати поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.
По-перше позивач та його померлий на даний час батько проживали у одному населеному пункті (м.Львів). Позивач, як сам ствердив, протягом шести місяців після смерті батька у жодні поїздки за межі м.Львова не їздив та у тривалих відрядженнях не перебував. Позивачу достеменно було відомо місце проживання та місце роботи батька (сторож ЛНУ ім.Івана Франка). Крім цього, позивачу достеменно було відомо про інвалідність батька другої групи, важке захворювання та часте перебування батька на стаціонарному лікуванні, зокрема, і у 2012 році.
Зважаючи на вказане позивач, достовірно знаючи про всі можливі місця перебування батька міг дізнатись протягом 6 місяців про його смерть та подати у передбачений законом строк заяву про прийняття спадщини.
Жодних доказів про те, що позивача повідомили про те, що батько через десять днів після смерті ніби то перебуває у відрядженні жодними доказами не підтверджено, а факт дзвінка із квартири позивача на квартиру у якій проживав батько що підтверджується виписками роздруківок місцевих розмов таким не є. Більше того, зважаючи на те, що батько позивача тривалий час страждав важким захворюванням (як вбачається із долучених до матеріалів справи медичних документів (а.с. 75-79), а саме з 2011 року), з 1.03.2012 року був визнаний інвалідом ІІ групи безтерміново та працював сторожем, доводи щодо повідомлення позивача про ніби то відрядження батька, що вело в оману позивача, на думку суду, є необґрунтованими та такими, що дійсності відповідати не можуть.
Зважаючи на вказане, а саме те, що наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька не можна вважати поважними, позов відповідно є необґрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає. Рішення ж суду про його задоволення таким, що підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Вказаним слід також визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги та таку задовольнити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 1-4 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третьої особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 121,8 грн. сплаченого нею судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус Т.А. Гірник