Справа № 452/2887/13 Головуючий у 1 інстанції: Каазан І.С.
Провадження № 22-ц/783/3510/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, третя особа ОСОБА_4 про встановлення існуючої межі землекористування відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку,-
в с т а н о в и л а :
оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Визнано існуючу межу між користувачами земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 у розмірі 15 метрів, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 04.12.2007 року. У решті позову ОСОБА_2 про скасування рішення сесії Ралівської сільської ради Самбірського району №4 «Про затвердження акту від 14.06.2013 року» та визнання недійсним акту узгодження межі присадибних ділянок в АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 14.06.13р. - відмовлено за безпідставністю. Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 лютого 2014 року - вирішено питання судових витрат.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_4
В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. На її думку, судом було розглянуто адміністративну справу в порядку цивільного судочинства, суд вийшов за межі повноважень, вирішивши питання, що належить до виключної компетенції сільської ради, недоведені обставини суд вважав доведеними, також, суд невмотивовано відкинув її докази та крім цього не надав правового обґрунтування рішення. Окрім наведеного суд не залучив до участі у справі зацікавлених осіб, права та інтереси осіб зачіпаються, а саме управління держкомзему у Самбірському районі Львівської області та Самбірський районний центр ДЗК та не врахував, що обставини, які він встановлював вже були встановлені рішенням апеляційного суду Львівської області від 10.01.2013 року.
В судове засідання окрім представника позивача інші особи, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися. Від третьої особи до суду надійшла заява з проханням про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою. Однак, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, що беруть участь у справі та у судове засідання не з'явились, враховуючи, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, доказів, що стверджували б поважність причин їх неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси позивача у судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи частково позов ОСОБА_2 виходив з того, що позивач є власником земельної ділянки 0,0329 га в АДРЕСА_1. Згідно вказаного державного акту спільна межа між його земельною ділянкою та ділянкою третьої особи становить 15 метрів. Тому, враховуючи, що позивач на правовій підставі користується свою земельною ділянкою та ширина його земельної ділянки з північної сторони по межі з третьою особою становить 15 метрів, як у його держаному акті, - його позов в частині про визнання існуючої межі між користувачами земельних ділянок ним та ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Однак, колегія суддів вважає згадані висновки суду першої інстанції такими, що зроблені баз повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи та без дотримання норм матеріального та процесуального права.
Так, як було встановлено судом першої інстанції, особами, що беруть участь у справі не оспорюється та вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №481011 (а.с. 8), який є чинним, позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0329 га за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Ділянка чотирикутної форми, сторони та межі такої становлять такі розміри: межа, позначена літерами А - Б, що межує із землями «гр. ОСОБА_6» - 21,10 м; межа, позначена літерами Б - В, що межує із землями «гр. ОСОБА_7» - 15,00 м; межа, позначена літерами В - Г, що межує із спільним заїздом - 22,00 м та межа, позначена літерами Г - А, що межує із землями загального користування АДРЕСА_1 - 15,60 м.
Ділянка, що вказана у згаданому державному акті як «землі гр. ОСОБА_7» (площею 0,2123 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства) та межує із ділянкою позивача на межі позначеній літерами Б - В, на даний час належить третій особі ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 7.06.2011 року (а.с. 76).
Як вбачається із наведеного межа земельної ділянки, що належить позивачу на праві власності згідно чинного правовстановлюючого документу та межує із ділянкою третьої особи дійсно становить 15 метрів.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 3 ЦПК України, ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права, свободи чи інтересу у випадку їх порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи вказане позивачем не доведено порушення, невизнання чи оспорення його права власності на згадану земельну ділянку, зокрема, і в частині спірної межі між ним та третьою особою, - саме відповідачем Ралівською сільською радою Самбірського району Львівської області.
Що стосується спірного акту уповноваженої комісії відповідача від 14.06.2013 року та рішення №4 від 20.06.2013 року відповідача про затвердження такого, то такими жодним чином не оспорено, не визнано чи спростовано вказаної межі ділянки позивача, а такі лише є, як вірно вказано у рішенні суду, процедурними документами та такими встановлено лише фактичні, на даний час, розміри наявних воріт третьої особи та фактичну довжину межі між ділянками позивача та третьої особи від воріт до ділянки ОСОБА_6, однак такими документами державного акту позивача та відповідно законної межі розміром 15 метрів не оспорено та не спростовано. Враховуючи вказане судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним акту узгодження межі присадибних ділянок уповноваженої комісії сільської ради.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати у згаданій частині обґрунтованими та таку частково задовольнити. Рішення ж суду у частині задоволення згаданої позовної вимоги та додаткове рішення, яким вирішено питання судових витрат по справі, як додаток, - скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні такої вимоги.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та такі слід визнати необґрунтованими. Зокрема, доводи про вирішення адміністративного спору судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства, то такі спростовуються тим, що позивач звернувся до суду вважаючи, що складеним уповноваженою комісією відповідача актом та винесеним ним рішенням порушується його права як власника земельної ділянки. Таким чином, незважаючи на те, що відповідачем є орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень), поданий позивачем для вирішення спір не є публічно-правовим, оскільки виникає з цивільних правовідносин і згідно з підставами та предметом позову стосується оскарження його дій та рішення у зв'язку із захистом права власності на нерухоме майно. Крім того, між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору як підпорядкування одного учасника відносин іншому.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, 4, 313, 314 ч.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 та додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.
В решті рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2013 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 114,7 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник