Справа № 407/2145/14-ц
2/407/871/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді: Афанасьєва В.О.,
при секретарі : Лисенко Є.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та територіальної громади Іванівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області про затвердження права на майно, фактично набуте відповідачем в порядку спадкування за законом спадкоємцем першої черги,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та територіальної громади Іванівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області про затвердження права на майно, фактично набуте відповідачем в порядку спадкування за законом спадкоємцем першої черги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, який за життя на праві власності мав будинок розташований за адресою : АДРЕСА_1, а також земельну ділянку . Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги за законом залишилась його дружина ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Зазначила, що оскільки ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким на праві приватної власності належав будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1093 га., він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.01 грудня 2013 року між нею та ОСОБА_2 була укладена угода купівлі-продажу будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 про що був підписаний договір. На підставі зазначеної угоди ОСОБА_2 продав їй вищевказаний будинок та земельну ділянку, а вона в свою чергу передала йому 30000 грн. в рахунок вартості зазначеного будинку та земельної ділянки. Про отримання відповідачем грошових коштів він склав розписку. При укладені цієї угоди ними були оговорені всі умови її укладення. Після чого вона передала оговорену суму коштів у розмірі 30000 грн., а відповідач в свою чергу передав їй ключі від будинку та взяв на себе обов'язок оформити за власні кошти нотаріальний договір купівлі-продажу . Однак до теперішнього часу з вини відповідача угоду купівлі-продажу будинку не оформили, а відповідач від оформлення угоди ухиляється, посилаючись на зайнятість, поганий стан здоров'я та відсутність грошових коштів. Вважає, що між ними був укладений договір купівлі-продажу відповідно до умов цивільного законодавства, а саме він містить всі ознаки договору купівлі-продажу.
У попереднє судове засідання сторони не з'явилися надавши заяви про слухання справи за їх відсутності, позивач заявлені позовні вимоги підтримує просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю в судове засідання не з'явився, просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі. Відповідач - територіальна громада Іванівської селищної Ради Антрацитівського району, в судове засідання не з'явилися, просили справу слухати за відсутності їх представника, позов визнають в повному обсязі. .
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, Рішенням виконкому Іванівської райради від 20 жовтня 1956 року ОСОБА_3 виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_2 (а.с.48). Згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти від 30 жовтня 1956 року, ОСОБА_3 була надана земельна ділянка по АДРЕСА_2, яка була згодом перейменована на АДРЕСА_1 (а.с.49). Рішенням виконавчого комітету Іванівської селищної ради №121/5 від 22.12.1989 р. затверджений акт про закінчення будівництва ОСОБА_3 будинку по АДРЕСА_1 (а.с.44).Згідно акту про закінчення будівництва та вводі в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 11.12.1989 року прийнято надане домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та введено в експлуатацію (а.с.42) та складений технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3 (а.с.39-41). Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №268604 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1093 розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 4420355600:01:001:0963 (а.с.62)
На підставі зазначеного вбачається, що ОСОБА_3 є власником будинку та земельної ділянки розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.65). Після його смерті відкрилася спадщина на вищезазначене спадкове майно. Згідно заповіту ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось заповів у рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (а.с.66). На час смерті він мешкав разом з дружиною ОСОБА_4 (а.с.50-60), яка згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.64).
Відповідно до ст.. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України визначено право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Тобто з наведеного вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 отримали у власність в порядку спадкування за заповітом спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 у вигляді будинку та земельної ділянки розташованих за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частині.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.63). Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частини будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1, який він успадкував в рівних частинах з братом ОСОБА_8 після смерті батька.
Відповідно до ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Враховуючи зазначене, спадкоємцями першої черги після його смерті залишились діти ОСОБА_10 (а.с.18-23) та ОСОБА_11 (а.с.24-30,31), які 11.02.2014 року звернулися до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с.32)
Статтею 1273 ЦК України передбачено право спадкоємців на відмову від прийняття спадщини. Враховуючи, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2, яка залишилася після смерті батька у вигляді 1/2 частини будинку та земельної ділянки розташованих за адресою АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_2 є власником іншої частини зазначеного будинку та земельної ділянки, тому суд вважає, що вищевказане майно у вигляді будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 в цілому належать ОСОБА_2 як набуте ним в порядку спадкування.
01.12.2013 року між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 з другого боку була укладена угода купівлі-продажу вищезазначеного будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно якої відповідач взяв на себе зобов'язання в строк до 10 січня 2014 року нотаріально оформити угоду, а позивач сплатити за об'єкт нерухомого майна оговорену ціну(а.с.67-68). На підставі договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_2, згідно розписки, оговорені в договорі купівлі-продажу грошові кошти за зазначений будинок в розмірі 30 тисяч гривень (а.с. 6) та будинок розташований по АДРЕСА_1 був переданий у власність ОСОБА_1 згідно акту приймання-передачі майна від 01.12.2013р.(а.с.7). Але до теперішнього часу зазначений договір купівлі-продажу нотаріально оформлений не був.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно положень ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, у цьому разі наступне посвідчення договору не вимагається.
На підставі ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Враховуючи, що укладений між сторонами договір є оплатним договором, який спрямований на передачу майна у власність, є двостороннім, реальним, консенсуальним, сторонами договору є продавець і покупець, його метою є перенесення права власності на будинок, який є товаром, покупцеві, містом договору є переміщення матеріальних благ у товарній формі та можливість укладення зазначеного договору прямо передбачена ЦК України, тому укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу. Оскільки позивачка виконала всі обов'язки покладені на неї зазначеним договором, а саме передала грошові кошти в розмірі оговореному у договорі та прийняла нерухоме майно, а відповідач, який є належним відчужувачем, в свою чергу передав їй зазначене майно, але не виконав покладеного на нього обов'язку щодо нотаріального оформлення договору та його державної реєстрації, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 71,10 кв.м., житловою площею 38,80 кв.м. та господарські споруди: а-тамбур, а1 -ганок, ПГ-льох, Б-літню кухню, В,Г-сараїв, Д-гаражу, №1-3 - огорож, №4-водопроводу та земельну ділянку площею 0,1093 га розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 4420355600:01:001:0963.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 197, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 220, 316, 319, 334, 392, 1225, 1223, 1268, 1296, 1270, 1273 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та територіальної громади Іванівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області про затвердження права на майно, фактично набуте відповідачем в порядку спадкування за законом спадкоємцем першої черги - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 71,10 кв.м., житловою площею 38,80 кв.м. та господарські споруди: а-тамбур, а1 -ганок, ПГ-льох, Б-літню кухню, В,Г-сараїв, Д-гаражу, №1-3 - огорож, №4-водопроводу та земельну ділянку площею 0,1093 га розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 4420355600:01:001:0963
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду В. О. Афанасьєв