АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц /796/4846/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Катющенко В.П.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року про повернення заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним договору дарування та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним договору дарування та відшкодування моральної шкоди - визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказував, що він сплатив судовий збір в розмірі 743 грн. за подачу попередньої заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення, яка не була розглянута по суті, а тому вважає, що він не повинен сплачувати судовий збір при подачі даної заяви. Обставини, які він вважає нововиявленими, він чітко зазначив у заяві, а тому підстави визнавати заяву неподаною у суду були відсутні.

Апелянт в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, доказів поважності причин неявки суду не подано, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним договору дарування та відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року - залишено без змін.

04 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами вказаного рішення, в якому просив відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України переглянути рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що 14.06.2013 року йому стали відомі нові істотні для справи обставини, які існували на час розгляду справи, але не були йому відомі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами залишено без руху. Залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було зазначено, які саме існують нововиявлені обставини для перегляду рішення у даній справі, коли саме виникли дані обставини (під час розгляду справи чи після набрання рішенням законної сили та віднесені до нововиявлених), чи були ці обставини відомі заявнику на час розгляду справи, чи входять вони до предмета доказування, чи можуть вони вплинути на висновки суду.

Крім того, заявником не було конкретизовано, яка норма процесуального закону, як підстава для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не визначено час, з якого заявник дізнався про наявність нововиявлених обставин, не визначено підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами з підстав, визначених у пунктах 1-4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.

Також заявником не було додано до матеріалів заяви доказів про сплату судового збору. У клопотанні заявника про звільнення від повторної сплати судового збору, останній посилався на те, що квитанція про сплату знаходиться у справі, що ніякий строк подання заяви від 02.10.2013 року пропущений не був. В той же час, підстави звільнення від сплати судового збору встановлені в ст. 82 ЦПК України та в ст. 8 Закону України «Про судовий збір», жодна з яких не визначає підстав звільнення від сплати судового збору, визначених заявником.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2013 року заявнику була надіслана копія зазначеної ухвали, яку він отримав 02.12.2013 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

05.12.2013 року заявник подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій він уточнює, що ці нововиявлені обставини відповідають п. 1. ч.2 ст. 361 ЦПК України та зазначає, що пояснення ОСОБА_4 28 листопада 2012 року працівникам міліції є юридичними фактами, які мають істотне значення для розгляду справи, тому що у нього (ОСОБА_2) не було наміру дарувати квартиру. Ці обставини існували на час розгляду справи і не могли бути йому відомі.

14.06.2013 року він дізнався про нововиявлені обставини ознайомившись з відмовним матеріалом № ЕО-752. Також посилається на те, що три квитанції про сплату судового збору на суму 743 грн. знаходяться в матеріалах даної справи і які йому навмисно не були повернуті іншим суддею, а він не збирається ще раз сплачувати судовий збір.

Постановляючи 06 грудня 2013 року ухвалу про повернення заявнику заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року не виконана заявником, оскільки з наведених заявником в заяві про усунення недоліків обставин, неможливо встановити, чи існували обставини, на які посилається останній як на підставу перегляду судового рішення, на час розгляду справи, яким чином дані обставини, якщо б вони були відомі на час розгляду справи, стали б наслідком прийняття іншого судового рішення, яким чином, факти на які посилається заявник спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Крім того, заявником не сплачено судовий збір.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання неподаною та повернення заяви ОСОБА_2, оскільки виправленої заяви, яка б відповідала вимогам ст. 361-364 ЦПК України (заяви у виправленій редакції), заявник не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 364-1 ЦПК України, до заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 121 цього Кодексу.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 364 ЦПК України передбачено зазначення у заяві нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, і дата їх відкриття або встановлення.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 14 Постанови № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», вирішуючи питання про відкриття провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд має перевірити відповідність заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинам як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 119 ЦПК, змісту судового наказу, встановленого статтею 103 ЦПК, так і вимогам щодо змісту, передбаченим статтею 364 ЦПК. У разі невідповідності заяви зазначеним вимогам або якщо зі змісту заяви і доданих до неї документів неможливо встановити дату, коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про відкриття або встановлення нововиявлених обставин, то суд, відповідно до вимог статті 121 ЦПК, має залишити заяву без руху та надати заявникові строк для усунення недоліків.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 від 21.01.2013 року та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.04.2013 року, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилався на ст. 62 ЦК України, згідно з якою не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених в законі, а також на ст. 48 ЦК України ( 1963 року), якою передбачено, що недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

Відхиляючи доводи позивача про введення його в оману, укладення ним договору дарування всупереч реальних намірів і волі, на які він посилався, як на підстави визнання договору дарування недійсним, Дніпровський районний суд м. Києва у рішенні від 10 квітня 2013 року вказував, що ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки наявними у матеріалах справи рішеннями Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2007 року та 22.11.2013 року, Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2010 року, які набрали законної сили, встановлені обставини дотримання нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нотаріальних дій при оформленні оспорюваного позивачем договору дарування квартири, досліджувалися обставини наміру позивача укладати спірний договір, реальні домовленості сторін тощо.

Звертаючись до суду з даною заявою від 04.11.2013 року про скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.04.2013 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 зазначив: «Пояснення ОСОБА_4 міліції є нововиявленими обставинами: я не міг знати, що він пояснив міліції, вони існували на час розгляду справи і є істотними. Ніякої ідеї дарувати квартиру у мене не було.»

Усуваючи недоліки заяви на виконання ухвали суду від 05.11.2013 року, ОСОБА_2 вказав про ті самі обставини: «Пояснення ОСОБА_4 28.11.2012 року міліції є юридичними фактами, які мають істотне значення для розгляду справи, тому що у мене ніяк не було ідеї дарувати квартиру».

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Враховуючи, що заявник не виклав заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у відповідності до вимог ст.ст. 361-364 ЦПК України, не зазначив юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, чи відносяться до нововиявлених обставин, яким чином обставини, на які посилається заявник, якщо б вони були відомі на час розгляду справи, стали наслідком прийняття іншого судового рішення, яким чином факти, на які посилається заявник, спростовують факти, які покладено в основу судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді від 06 грудня 2013 року є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає положенням процесуального закону.

Посилання апелянта на неврахування судом раніше поданих квитанцій про сплату судового збору колегія суддів не приймає до уваги як підставу для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки підставою для визнання заяви ОСОБА_2 неподаною стало також те, що заява від 04.11.2013 року не була оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 ЦПК України.

При цьому заявник відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про повернення суми судового збору, сплаченого за подання заяви, яка була судом повернута.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і зроблених в ухвалі суду першої інстанції висновків, в зв'язку з чим підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: