АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4253/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Цимбал І.К

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановила:

В червні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що подружнє життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя. З травня 2012 року проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть. За таких обставин збереження сім'ї є неможливим.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2014 року позов задоволено.

Розірвано шлюб, зареєстрований 18.09.1992 року у Палаці одружень «Дарницький», актовий запис № 1712, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на те, що подружжя не підтримує шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, проживають окремо з травня 2012 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам та доказам відповідача, не перевірив доводи позивача, на підставі яких були встановлені фактичні обставини справи.

Вказувала, що висновок суду про те, що сторони не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільне господарство з травня 2012 року не відповідає дійсності та суперечить фактичним обставинам справи. Зазначала, що до травня 2013 року вони підтримували сімейні стосунки, вели спільне господарство, проживали разом.

В судовому засіданні апелянт підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; позивач просив апеляційну скаргу відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Судом першої інстанції встановлено, що шлюб між сторонами був зареєстрований 18.09.1992 року у Палаці одружень «Дарницький», актовий запис № 1712 (а.с. 3). Сторони від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що спільне життя між сторонами не склалось із-за різних поглядів на життя, позивач втратив почуття любові та поваги до відповідача, з травня 2012 року сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо.

Також судом встановлено, що сім'я сторін розпалась остаточно та поновлена бути не може, оскільки подальше спільне життя та збереження шлюбу буду суперечити їх інтересам.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вказані висновки є обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги відповідача, яка погоджується з розірванням шлюбу, зводяться до того, що суд не правильно встановив час припинення шлюбних стосунків, вказавши, що сімейно-шлюбні стосунки сторін припинені у травні 2012 року, тоді як фактично такі стосунки припинились в травні 2013 року.

Однак зазначені доводи апелянта колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами.

Відповідно до змісту аудіо-запису судового засідання суду першої інстанції від 13 січня 2014 року , відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти розірвання шлюбу, пояснила суду, що з жовтня 2012 року на дачі у позивача ОСОБА_4 проживає інша жінка, з якою позивач підтримує стосунки та яка має намір забрати його майно. На запитання суду до обох сторін, з якого часу позивач проживає окремо від дружини, на дачі, позивач ОСОБА_4 пояснив, що з травня 2012 року, з чим відповідач погодилась, та однозначно підтвердила цей термін.

Відповідно до ст. 3, 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. При цьому такий союз має бути сімейним, тобто подружжя мають спільно проживати, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 3 СК України, мати взаємні права та обов'язки, бути пов'язані спільним побутом, тобто вести спільний бюджет та мати спільне господарство.

В суді апеляційної інстанції, відповідач, всупереч доводам апеляційної скарги пояснила, що вони з чоловіком не мають спільного бюджету протягом останніх десяти років. Шлюбні стосунки, як чоловік та жінка, також тривалий час не підтримують.

За викладених обставин, враховуючи пояснення сторін в судах першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на акт про проживання, складений працівниками ОСББ «Новий Едем» про те, що ОСОБА_3 до 30.10.2013 року проживав за адресою: АДРЕСА_1, оскільки факт проживання позивача у квартирі, де він зареєстрований, не може бути сам по собі доказом ведення подружжям спільного господарства та наявності у них спільного бюджету.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо з травня 2012 року.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: