Справа № 249/6620/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 травня 2014 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пархоменко І.О.,
при секретарі Лисенко Л.О.,
за участю представника позивача Супрунової Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шахтарського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Відповідно до укладеного договору № DOW0GK40000088 від 26.06.2007 року ОСОБА_2 26.06.2007 року отримав кредит у розмірі 60000, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16, 08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.06.2027 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача. У зв»язку з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором відповідач станом на 25.10.2013 року має заборгованість -190926, 50 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 57646, 11 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 70954,37 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 5269, 61 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором - 47726, 58 грн.; штраф (фіксована частина) - 250,00 грн.; штраф (процентна складова) - 9079, 83 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором сторони 26.06.2007 року уклали договір іпотеки № 229DOWO. Згідно з договором відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 65, 70, житловою площею 34, 60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки складає 60000, 00 грн. З урахуванням уточнених позовних вимог, просив звернути стягнення на предмет іпотеки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, виселити відповідача ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивача, Супрунова Г.С., діюча на підставі довіреності № 1614-О від 24.05.2013 року, в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.
Представник відповідача в судове засідання не з»явилась, до суду надійшло факсове повідомлення про її зайнятість на екзаменаційній сесії, судове засідання по справі просила відкласти. Суд визнав причини неявки представника неповажними в зв»язку з тим, що представник відповідача була завчасно належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, документів в підтвердження знаходження на екзаменаційній сесії вона не надала.
Судом, на підставі письмових доказів по справі, встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до укладеного договору № DOW0GK40000088 від 26.06.2007 року ОСОБА_2 26.06.2007 року отримав кредит у розмірі 60000, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16, 08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.06.2027 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача.
У зв»язку з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором відповідач станом на 25.10.2013 року має заборгованість -190926, 50 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 57646, 11 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 70954,37 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 5269, 61 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором - 47726, 58 грн.; штраф (фіксована частина) - 250,00 грн.; штраф (процентна складова) - 9079, 83 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором сторони 26.06.2007 року уклали договір іпотеки № 229DOWO. Згідно з договором відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 65, 70, житловою площею 34, 60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки складає 60000, 00 грн.
Листом №20.1.3.2/6-34764 від 31.12.2008 року позивач повідомив відповідача про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором. Вказаний лист направлено на адресу відповідача, що підтверджено реєстром.
Листом №30.1.0.0/2-328 від 15.09.2013 року позивач попередив про наявність непогашеної заборгованості та про намір банку звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення та виселення. Вказаний лист направлено на адресу відповідача, що підтверджено реєстром.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Крім того, відповідно до п.14.3 договору іпотеки № 229DOWO від 26.06.2007 року на підставах, передбачених чинним законодавством, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Згідно із ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому Законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, одночасне заявления відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявления вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша ст. 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).
Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
ft
Згідно з ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотеко держателя одночасно із рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Як передбачено ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
ПАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержатель, звернувся до відповідача з вимогою, в якій просив відповідача та всіх осіб, які проживають та зареєстровані у будинку, добровільно звільнити будинок, який є предметом іпотеки та розташований за адресою: АДРЕСА_1, в 30-ти денний строк з моменту отримання цієї вимоги.
Вказана вимога направлена відповідачам рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст.11 Закону України « Про іпотеку».
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 60 ЦПК У країни кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 88 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позову понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а саме витрати по сплаті судового збору і витрати, пов»язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 526, 527, 530 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 10, 60, 88, 213-215, ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DOW0GK40000088 від 26.06.2007 в сумі 190926, 50 грн., звернути стягнення на заставне майно: будинок загальною площею 65, 70, житловою площею 34, 60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Реалізацію заставленого майна здійснити на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
Встановити початкову ціну заставленого майна, визначеного Іпотечним договором № 229DOWO від 26.06.2007 року, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виселити ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1909,27 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.О. Пархоменко