УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ                                          

2006 року грудня 14               Колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду Одеської області   в складі: Головуючого - судді Панасенкова В.О. Суддів: Парапана В.Ф., Громіка Р.Д., при секретарі: Бондаренко Н.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_2 та представників відповідачки ОСОБА_3. - ОСОБА_4., ОСОБА_5., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 січня 2006 року за   позовом   ОСОБА_1   в   інтересах   малолітнього  сина   ОСОБА_6  до  ОСОБА_3 про усунення  перешкод  в управлінні та охороні спадкового майна, зобов'язання передати спадкове майно та виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту від 15 липня 2002 року недійсним і відшкодування моральної шкоди.

                                  встановила:

13 жовтня 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6. з позовом до ОСОБА_3 (після укладення шлюбу - ОСОБА_3) про витребування майна з чужого незаконного володіння. В заяві ОСОБА_1. зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її свекруха ОСОБА_7, яка заповідала усе своє майно онуку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (заповіт від 15 липня 2002 року, НОМЕР_1).

12 жовтня 2004 року вона подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Спадкове майно складається з 1\2 частини жилого будинку АДРЕСА_1.

Однак вона не може управляти спадковим майном, оскільки майно захоплено відповідачкою ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_3).

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 12, 15, 16, 386, 387, 1263 ЦК України, позивачка ОСОБА_1. просила суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 не перешкоджати в управлінні спадковим майном і передати їй 1\2 частину жилого будинку та виселити ОСОБА_3 з будинку.

27 жовтня 2004 року ОСОБА_1. змінила предмет позову і звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в управлінні та охороні спадкового майна, зобов'язання передати спадкове майно та виселення (а.с. 25-26).

Відповідачка ОСОБА_3. проти позову заперечувала і 04 лютого 2005 року звернулася до суду із зустрічним прозовом до ОСОБА_1. про визнання заповіту від 15 липня 2002 року недійсним та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. В заяві ОСОБА_3. зазначала, що вона приходиться онучкою ОСОБА_7. померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 і є її спадкоємцем першої черги. Вона прийняла спадщину.

 

Справа № 22-5965\06                                                                Категорія: 26

Головуючий у першій інстанції    Іванчук В.І. Доповідач апеляційної інстанції  Панасенков В.О.

 

 

15 липня 2002 року відповідачка ОСОБА_1. ввела держаного нотаріуса Туйск Ф.Л. в оману і в порушення ст. ст. 40, 47, 57 Закону України "Про нотаріат" незаконно оформила заповіт серія НОМЕР_5. В заповіті не зазначений час складання заповіту, не зазначений правильний адрес місця проживання заповідача.

Крім того, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3. вважає, що незаконними діями ОСОБА_1. їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінила у 20 ООО грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 15, 16, 23, 280, 328, 1257, 1266 ЦК України, ст. ст. 40, 47 Закону України "Про нотаріат", позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3. просила суд

визнати заповіт серія НОМЕР_5 від 15 липня 2002 року недійсним, стягнути з відповідачки ОСОБА_1. на її користь моральну шкоду в сумі 20 000 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.    

Заочним рішенням суду позов ОСОБА_1. задоволено частково,' у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3. відмовлено.

Суд зобов'язав відповідачку ОСОБА_3. не перешкоджати в управлінні спадковим майном, розташованим за адресою: ОСОБА_3, зобов'язав відповідачку ОСОБА_3. передати спадкове майно, а саме: 1\2 частину будинку, розташованого за адресою: ОСОБА_3, виселив відповідачку ОСОБА_3. і всіх осіб проживаючих з нею з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3. просить рішення суду першої інстанції' скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову, мотивуючи тим, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3., пояснення на апеляцію представника позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_2 та представників відповідачки ОСОБА_3. - ОСОБА_4., ОСОБА_5., перевіривши матеріали справи, копію заповіту та виписку з журналу реєстрації нотаріальних дій Восьмої Одеської державної нотаріальної контори, які були витребувані судом апеляційної інстанції, та документи, надані сторонами по справі, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_3. підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції" виходив з того, що заповіт від 15 липня 2002 року серія НОМЕР_1 складений відповідно до вимог чиного законодавства щодо його форми і його посвідчення, воєвивлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і суд порушив норми матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 належала на праві вланості 1\2 частина жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 березня 2001 року (а.с. 64) і рішення виконкому Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 11 грудня 2001 року (а.с. 65), що зареєстрована Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації 12 лютого 2002 року в реєстровій книзі НОМЕР_1, за реєстровим номером НОМЕР_2, аркуш НОМЕР_3 (а.с. 66) та земельна ділянка площею 0, 0568 га на території Красносільської сільської ради, АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 24 грудня 2001 року (а.с. 63).

Вона постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті за адресою:АДРЕСА_1, що підтверджується копією

Справа № 22-5965\0б                                                             Категорія: 26

Головуючий у першій інстанції   Іванчук В.І. Доповідач апеляційної" інстанції  Панасенков В.О.

 

з довідки Красносільської сільської ради НОМЕР_4 (а.с. 60).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла (а.с. 59).

Після її смерті відкрилася спадщина на зазначене спадкове майно.

07   вересня 2004 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7. до Комінтернівської державної нотаріальної контори звернулася відповідачка ОСОБА_3., яка є онучкою померлої (її батько ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3) - а.с. 49.

12 жовтня 2004 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7. до Комінтернівської державної нотаріальної контори звернулася позивачка ОСОБА_1. в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім'я якого залишився заповіт від 15 липня 2002 року (а.с. 58).

Відповідно до копії заповіту, виготовленому на спеціалізованому бланку серія НОМЕР_5 та посвідченому державним нотаріусом Восьмої державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л., ОСОБА_7. 15 липня 2002 року заповідала усе своє майно малолітньому онуку ОСОБА_6, номер в реєстрі нотаріальних дій НОМЕР_6 (а.с. 61).

У заповіті державним нотаріусом Туйск Ф.Л. дописано від руки, що заповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2, але відповідно до довідки Красносільської сільської ради ОСОБА_7. постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті за адресою:АДРЕСА_1 (а.с. 60, 61).

Відповідно до ст. 541 ЦК УРСР (в редакції 1963 троку), який діяв на момент складення заповіту, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Сам заповіт та дії по його укладанню не відповідають вимогам ст. 541 ЦК УРСР, ст. ст. 41, 43, 44, 45, 52, 56 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року (з відповідними змінами) та п. п. 17, 19, 82 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року (з відповідними змінами), а саме, у оспорюваному заповіті фактично не зазначено місце та час його укладання, не вказане місце проживання ОСОБА_7. (а.с. 61, 77).

В суді апеляційної інстанції також встановлено, що державним нотаріусом Туйск Ф.Л. потім

дописаний і час складання заповіту.

Не погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про те, що заповіт підписаний особисто заповідачем ОСОБА_7. з таких підстав.

Дійсно висновком судово-почеркознавчої експертизи НОМЕР_7, проведеної Одеським НДІСЕ, встановлено, що підписи в двох екземплярах заповіту від 15 липня 2002 року, а також у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій виконані самою ОСОБА_7.

Однак колегія суддів не може погодитися з цим висновком експерта з таких підстав.

Згідно повідомлення Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз НОМЕР_8 у зв'язку з недоліками представлених матеріалів (вільних зразків підписів ОСОБА_7.) не має можливості встановити, що підпис у заповіті від 15 липня 2002 року та у журналі реєстрації нотаріальних дій виконано самою ОСОБА_7. (а.с. 137).

Але через місяць експертиза проводиться і експертом досліджуються таки ж самі документи з вільними зразками підписів ОСОБА_7., які були у полі його зору ще 14 жовтня 2005 року при повідомленні суду про неможливість проведення дослідження.

Згідно зазначеного висновку експертизи від 14 листопада 2005 року об'єктом дослідження був заповіт серії НОМЕР_9, а не заповіт серії НОМЕР_1, тобто зовсім інший документ, а саме довіреність від імені ОСОБА_7. від 15 червня 2000 року, який не мав відношення до справи (а.с. 143 зв.).

Справа № 22-5965\06                                                              Категорія: 26

Головуючий у першій інстанції   Іванчук B.E. Доповідач апеляційної інстанції   Панасенков B.O.

 

Колегією суддів були витребувані другий екземпляр заповіту ОСОБА_7., посвідчений державним нотаріусом Туйск Ф.Л. 15 липня 2002 року, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_6, виготовлений на аркуші паперу білого кольору» який відповідно до висновку експерта був предметом дослідження судової почеркознавчої експертизи НОМЕР_7, але на ньому немає відбитку штампу «ОНДІСЕ».

Тому, колегія суддів вважає, що цей документ не досліджувався експертом.

Таким чином, приймаючи до уваги усі обставини, на які посилалися сторони, і оцінюючи докази кожне окремо і в іх сукупності, якими сторони обґрунтовували свої вимоги, колегія суддів вважає, що при розгляді справи в судовому засіданні ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що заповіт серїі НОМЕР_1 від 15 липня 2002 року підписаний особисто

заповідачем ОСОБА_7.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заповіт від 15 липня 2002 року, як один з видів правочинів, у зв'язку з порушенням ст. 541 ЦК УРСР, ст. ст. 41, 43, 44, 45, 52, 56 Закону України "Про нотаріат", відповідно до ст. 48 ч.1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) є недійсним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що первісний позов ОСОБА_1. в інтересах малолітнього ОСОБА_6, необгрунтованим і не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3. підлягає задоволенню частково, в частині визнання заповіту від 15 липня 2002 року недійсним.

У задоволенні вимог ОСОБА_3. про відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки вони в судовому засіданні позивачкою не доведені.

Відповідно до п. п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального, а саме, ст. ст. 48 ч. 1, 541 ЦК УРСР, ст. ст. 41, 43, 44, 45, 52, 56 Закону України "Про нотаріат" та процесуального права, є підставою для скасування рішення суду з постановлениям нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволенні зустрічного позову частково.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. З, 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 січня 2006 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в управлінні та охороні спадкового майна, зобов'язання передати спадкове майно та виселення     відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту від 15 липня 2002 року недійсним і відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати заповіт серія НОМЕР_1 від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, укладений 15 липня 2002 року і посвідчений державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л., зареєстрований в реєстрі нотаріальний дій за № НОМЕР_6,   недійсним.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайне, але може бути оскаржене   в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців дня його проголошення.

Справа № 22-5965\06

Головуючий у першій інстанції   Івашук B.І.

Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.