ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 р. Справа № 9104/80036/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 29.08.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про стягнення заборгованості, -

встановив:

26.07.2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача про нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат.

Позивач посилався на те, що він є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, дана допомога в 2011 р. виплачувалась не у повному розмірі. Просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із урахуванням виплачених сум.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Апелянт звертає увагу на те, що стягнення коштів з управління є неможливим, оскільки застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомоги на оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим Законом, крім Закону про Державний бюджет України. Спірна допомога була отримана стороною позивача в 2011 році в розмірі встановленому постановою КМУ від 12.07.2005 року №562. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою МСЕК (а.с. 9,10).

Відповідно до довідки виданої відповідачем позивач в 2011 році отримав 120,00 грн., щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції зі змінами відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007) щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат.

Згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Оскільки зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) то відповідно до цього діє редакція Закону, яка діяла до внесення змін до нього, а саме редакція від 09.07.2007 року відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат.

Однак всупереч вимог даної статті відповідач в 2011 році щорічну допомогу на оздоровлення виплачував в розмірах встановлених постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562, яка істотно зменшує розмір даної допомоги.

Колегія суддів вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у 2011 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області залишити без задоволення, а постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 29.08.2011 року у справі № 2-а/0312/3182/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В. Глушко

Судді: О.О. Большакова

В.Я. Макарик