Справа № 457/1189/13 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 22-ц/783/2680/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія: 19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Тропак О.В.,
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
за участю секретаря: Іванової О.О.,
з участю:представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" про визнання договору недійсним, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО", в якому просив визнати недійсним договір № 702904 від 14.04.2013 року, укладений між позивачем та ТОВ «АВТО ПРОСТО»; стягнути з ТОВ «Авто Просто» на його користь суму в розмірі 4694, 40 грн. та моральну шкоду в сумі 4000 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.04.2013 року маючи намір придбати автомобіль Kia Rio вартістю 130400,00 грн., позивач уклав договір з ТОВ «АВТО ПРОСТО» та цього ж дня сплатив вступний внесок в систему «Авто Так» у розмірі 4694,00 грн. Незважаючи на запевнення продавця-консультанта ОСОБА_4 про те, що він гарантовано отримає свій автомобіль після внесення вступного платежу, автомобіля так і не отримано.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 02 грудня 2013 року позов задоволено частково. Договір № 702904 від 14.04.2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» визнано недійсним, стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь позивача кошти в сумі 4694, 40 грн., стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь держави судовий збір в розмірі 229, 40 грн.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ТОВ «АВТО ПРОСТО», який покликаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про необґрунтованість висновку суду про здійснення відповідачем формування пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживчих коштів за рахунок залучення інших споживачів, що суперечить ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», та про те, що договір № 702904 від 14.04.2013 року спрямований на порушення прав позивача як споживача, і тому його слід визнати недійсним. На думку апелянта, такий висновок спростовується тим, що законність та відповідність законодавству України укладеного між сторонами договору підтверджується наявністю у ТОВ «АВТО ПРОСТО» ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групах та укладенням договору у повній відповідності до ліцензійних умов. Також відповідач вказує, що ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки у них відсутні усі ознаки «пірамідальної схеми», визначені у п. 7 ч. 3 вказаної статті, і таке твердження відповідача підтверджене правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного суду України від 11.09.2013 р. у справі № 6-40цс13.
У поясненні на апеляційну скаргу представник позивача посилається на те, що строки набуття права на отримання автомобіля в договорі прописані формально і реального правового механізму та гарантій їх виконання відповідачем, немає, а тому пункти договору, в якому нібито вказується момент отримання авто є не більше ніж правовою фікцією. Позивача не було належним чином ознайомлено з умовами договору, оскільки йому було надано інформацію іншого змісту щодо умов договору, не надано часу для розмірковування над наданою пропозицією, для детального вивчення умов договору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних мотивів.
Судом першої інстанції було встановлено, що 14 квітня 2013 року між позивачем та відповідачм було укладено договір № 702904, на виконання якого позивачем було сплачено обумовлену суму в розмірі 4694,40 грн. Предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля Кіа Rіо, вартістю 130400 грн протягом 84 місяців, винагорода за послуги 4694,40 грн, періодичний платіж у %- 1,1905, відповідно до якого позивач повинен був сплачувати грошові внески, щоб у майбутньому у нього виникло право на отримання цього автомобіля.
Задовольнивши позов в частині визнання договору недійсним і стягнення з відповідача коштів, суд першої інстанції мотивував свої висновки посиланням на те, що, як вбачається з договору № 702904 від 14 квітня 2013 року, відповідачем ТОВ «АВТО ПРОСТО» здійснено формування та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачу послуг, спрямованих на придбання товарів, за сплачені кошти, виключно за рахунок залучення інших споживачів, що прямо заборонено ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів». Правочини, здійснені з використанням такої схеми, є недійсними відповідно до ч.6 статті 19 цього Кодексу. На підставі вищенаведеного, судом першої інстанції було встановлено, що вищезазначений договір спрямований на порушення прав позивача, як споживача, а тому його слід визнати недійсним, і кожна із сторін недійсного правочину зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Проте, колегія суддів вважає, що для таких висновків суду першої інстанції не було достатніх підстав.
Так, статтею 1 договору № 702904 від 14 квітня 2013 року обумовлено, що АВТО ПРОСТО забезпечує придбання автомобіля за рахунок об»єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до Внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов»язань, передбачених договором про адміністрування, а відповідно до ст.3 договору учасник групи має, зокрема право отримати автомобіль на умовах договору, якщо на момент такого одержання він належним чином виконує свої зобов»язання за договором. За системою придбання автомобіля в групі »Авто Так» позивач, як учасник групи, у випадку належного виконання зобов»язань за договором, отримує автомобіль через механізм, передбачений в договорі, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яку визначено в кількості 168 осіб ( додаток № 1 до договору - ас. 6 зворот), яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок чистого фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи ( ст.6 договору).
Отже, за схемою, яка встановлена в договорі № 702904 від 14 квітня 2013 року, передбачено щомісячну сплату учасником групи внесків за автомобіль, який передається учаснику в рамках договору, а не - за можливість одержання права на купівлю автомобіля. Учасник групи має можливість придбати товар за рахунок об»єднання коштів учасників групи, відповідно до платежів здійснених самим учасником, незалежно від платежів інших учасників, крім цього, після формування групи учасників, залучення інших учасників не передбачено, і різниця між учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов»язань. Таким чином, оскільки у оспорюваному договорі не передбачено: здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації, компенсації за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми, безтоварності, - то немає підстав кваліфікувати цей договір як «пірамідальну схему» та немає підстав для визнання його недійсним.
Посилання позивача на те, що його не було належним чином ознайомлено з умовами договору та не надано часу для розмірковування над наданою пропозицією, для детального вивчення умов договору,- не могли бути підставою для задоволення позовних вимог, зокрема, щодо стягнення 4694,40 грн , оскільки у додатку № 1 до договору передбачено, що вищезазначена сума є винагородою за послуги, пов»язані з включенням договору до системи Авто Так та формуванням групи, а не є щомісячним внеском. Крім цього статтею 3 договору передбачено право позивача (як учасника групи) односторонньо відмовитися від договору протягом чотирнадцяти днів з дати його укладення, та у відповідності до пункту 12.1 договору, у разі розірвання договору, відповідач повинен повернути учаснику тільки періодичні платежі і водночас не передбачено права учасника вимагати повернення винагороди за послуги.
Необхідно зазначити також, що відповідачем до укладення договору було отримано дозвіл на здійснення з 15.01.2013 року діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ( ас 27 ).
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ «АВТО ПРОСТО» під час укладення договору № 702904 від 14 квітня 2013 року є помилковим, не узгоджується з положеннями п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв»язку з нормами Закону України « Про фінансові послуги регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
В постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року в результаті перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання угоди недійсною, відшкодування майнової та моральної шкоди, тобто з подібних правовідносин (справа № 6-40 цс 13) зазначається, що:
Аналіз п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов»язкові ознаки: а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак. Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Проаналізувавши угоду, укладену між ОСОБА_7 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» Верховний Суд України дійшов висновку , що ураховуючи те, що ТОВ «АВТО Просто» отримало відповідний дозвіл ( ліцензію ) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах« у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний ( у тому числі закріплює відповідні права та обов»язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми», а зважаючи на те, що ОСОБА_7 отримав примірник угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ «АВТО ПРОСТО», підписання угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї, то обман не мав місця.
Зважаючи на вищенаведене, та з врахуванням позиції Верховного Суду України, висловленої у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, що відповідно до положень п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ч.3 ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО« - задовольнити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 грудня 2013 року в частині часткового задоволення позовних вимог і стягнення судового збору скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО« про визнання недійсним договору № 702904 від 14.04.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 і Товариством з обмеженою відповідальністю « АВТО ПРОСТО« та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО « на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 4694,40 грн - відмовити.
В іншій частині рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 грудня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: _______________ Тропак О.В.
Судді: ________________ Приколота Т.І.
________________ Федоришин А.В.