ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 9104/25290/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Глушка І.В.,

суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26.07.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, -

встановив :

11.07.2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача про зобов'язання здійснити нарахування та виплачувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 05.01.2011 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому як непрацюючому пенсіонеру, потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеного до 4 категорії, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсія повинна виплачуватись з підвищенням на одну мінімальну заробітну плату.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вважаючи, що відповідач в порушення норм закону нараховував та виплачував пенсію у меншому розмірі, позивач звернувся до суду.

Оскаржуваною постановою позов задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 4 в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11.01.2011 року до припинення права особи на отримання пенсійного забезпечення.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з врахуванням нарахованих та виплачених сум відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11.01.2011 року до припинення права особи на отримання пенсійного забезпечення.

Постанову звернено до негайного виконання.

Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводить непоширення на дані правовідносини ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесений до 4 категорії, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.6).

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсія повинна виплачуватись з підвищенням на одну мінімальну заробітну плату.

З матеріалів справи вбачається, що на реалізацію положень ст. 39 Закону України № 796-ХІІ відповідач по справі виплачував пенсію позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячно в розмірі 5,20 грн.

Згідно ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи слідує, що на реалізацію положень ст.51 Закону України № 796-ХІІ відповідач по справі виплачував позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 5 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Із урахуванням позовних вимог та передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячного строку на звернення до суду за захистом своїх прав позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ починаючи з 11.01.2011 року, то такі підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» вносились зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якими обмежено дію ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до цього в 2011 році ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяла в редакції відповідно до якої пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірі на одну мінімальну заробітну плату, а ст. 51 цього закону діяла в редакції відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, застосуванню підлягають статті 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Варто також врахувати, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи питання: яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

З огляду на викладене, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 11.01.2011 року і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин .

Попри викладене, відповідно до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанови суду у справах зазначених у п. 2 ч.1 ст. 183-2 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але із помилковим застосування норм процесуального права, то у відповідності до ст. 201 КАС України, оскаржувану постанову слід змінити.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області - задовольнити частково, а постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26.07.2011 року у справі № 2а-5680/11/1905 в частині негайного виконання - змінити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик