СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
10 січня 2007 року | Справа № 2-17/8938-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Видашенко Т.С.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: Сивих С.Ф., довіреність № 10 від 16.05.2006,
відповідача - Керченської митниці: Пристинська К.О., довіреність б/н від 09.01.2007,
Романченко А.М., довіреність б/н від 14.06.2006,
відповідача - Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим: Пермінова Н.О., довіреність № 23-11.0/06-32 від 09.01.2007,
третіх осіб: не з'явилися,
прокурора: Тіхонов О.М., посвідчення № 438 від 20.02.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Азовське Морське Агентство "ІНФЛОТ" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 10.10.2006 у справі №2-17/8938-2006А
за позовом Державного підприємства "Азовське Морське Агентство "ІНФЛОТ" (пр. Адм. Луніна, 77, місто Маріуполь, Донецька обл., 87510)
до Керченської митниці (вул. Фурманова, 9, місто Керч, 98312)
3 особи: Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим (вул. Р. Люксембург, 29, місто Сімферополь, 95000)
про стягнення 108933,08 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державне підприємство „Азовське Морське Агентство „ІНФЛОТ” звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Керченської митниці та Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим про повернення на поточний рахунок зайве внесених платежів з податку на додану вартість у сумі 108933,08 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою запобігання застосування штрафних санкцій за несвоєчасне вивезення плавучого крану на митну територію України підприємство вимушено сплатити суму податку на додану вартість 108933,08 грн. при оформленні вантажної митної декларації, хоча ця операція звільнена від сплати податку на додану вартість.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2006 у справі № 2-17/8938-2006А (суддя В.І. Гайворонський) у позові відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що операція повернення на митну територію України несамохідного плавучого крану, укомплектованого екіпажем, після закінчення дії договору фрахтування, є об’єктом оподаткування на підставі Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-97/ВР від 03.04.1997. Тому, сплачена сума податку на додану вартість у розмірі 108933,08 грн. не є надмірно сплаченою сумою податку та поверненню не підлягає.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду.
Доводи скарги мотивовані тим, що відповідач, як орган державної влади, відповідно до Конституції України повинен діяти у межах та на підставі Закону. Але Керченська митниця порушила Інструкцію, на підставі якої проводиться митне оформлення товарів. На думку сторони, операція повернення об’єкту оренди на митну територію України після закінчення строку договору оренди на підставі статті 206 Митного Кодексу України та Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-97/ВР від 03.04.1997 не підлягає оподаткуванню. Тому, постанову суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права. Сторона вказує, що суд не звернув увагу на зворотну дію Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-97/ВР від 03.04.1997 та неправомірно застосував ту норму права, яка не підлягає застосуванню. Сторона просить скасувати постанову та прийнятті нову, в якій задовольнити позовні вимоги. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У запереченнях на апеляційну скаргу Керченська митниця просить залишити постанову суду без змін, оскільки операція по поверненню плавучого крану на митну територію України підлягає оподаткуванню з ПДВ. Позивач самостійно вказав суму податкового зобов’язання, відобразив суму у вантажній митній декларації, тим самим самостійно узгодив суму податкового зобов’язання. Узгоджені податкові зобов’язання не підлягають судовому оскарженню.
У поясненні на скаргу Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим вважає, що підстав бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість не існує, оскільки порядок відшкодування цієї суми встановлений статтею 7 Закону „Про податок на додану вартість” № 168-97/ВР від 03.04.1997. Крім того, з посилкою на статтю 209 Митного кодексу України сторона вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим просить здійснити заміну Управління Державного казначейства в Автономній Республіці на його правонаступника - Головне Управління Державного Казначейства України в Автономній Республіці Крим. Просить зобов’язати Керченську митницю надати реквізити та копію платіжного доручення, яке підтверджує сплату цього податку до Державного бюджету України. Крім того, відповідач вказує на те, що судові витрати у разі задоволення вимог позивача покладаються на відповідний орган виконавчої влади за рахунок коштів, передбачених на утримання цих органів.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія розглядає апеляційну скаргу за відсутністю третіх осіб, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 змінено склад судової колегії, суддю Видашенко Т.С. замінено на суддю Маслову З.Д.
Судове засідання було відкладеним з 13.12.2006 на 10.01.2007.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2007 змінено склад судової колегії, суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Видашенко Т.С.
На підставі письмового клопотання Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим замінено на Головне Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим.
Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу відповідно до статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія приходить до таких висновків.
Позивач, Державне підприємство „Азовське Морське Агентство „ІНФЛОТ” на виконання договору фрахтування № 1/2002 від 01.06.2002, укладеного між резидентом України –Державним підприємством „Азовське Морське Агентство „ІНФЛОТ” та нерезидентом - фірмою „КИРГАН Холдінг С.А.”, передав для роботи в районі Керченської затоки та Азовського моря несамохідний плавучий кран Ф „Ганц -16-30” № 179/16.
04.06.2004 під контролем Керченської митниці на плавкран було оформлено вантажну митну декларацію № 600070004/4/000973 у митному режимі тимчасове вивезення з зобов’язанням зворотного ввезення на митну територію України у термін до 31.12.2005 несамохідного плавучого крану Ф „Ганц -16-30” № 179/16.
При укладенні договору фрахтування та на період оформлення вантажної митної декларації на тимчасове вивезення плавучого крану за межи території України діяла норма Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-97/ВР від 03.04.1997 підпункт 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 ( у редакції до 31.03.2005), відповідно до якої постачання майна орендодавцем у користування орендареві відповідно до умов договору оперативної оренди, а також повернення такого майна після закінчення договору оперативної оренди не було об’єктом оподаткування ПДВ. У зв’язку з цим, на орендні платежі –фрахтову ставку не нараховувався податок на додану вартість і сума договору плавучого крана формувалась без урахування податку на додану вартість.
Після закінчення дії контракту позивач при зворотному ввозі на митну територію України плавучого крану оформив вантажну митну декларацію, у якій зазначив суму податку на додану вартість у розмірі 108933,08 грн. (т.1 а.с.7). Платіжним дорученням № 1601 від 26.12.2005 Державне підприємство „Азовське Морське Агентство „ІНФЛОТ” перерахувало суму 109500,00 грн. на рахунок Керченської митниці як передплату за митне оформлення ВМД (т.1 а.с.8). У складі цієї суми 108933,08 грн. –податок на додану вартість. Платіжним дорученням № 1485 від 29.12.2005 Керченська митниця перерахувала до Державного бюджету України 121844,91 грн., до складу яких увійшли 108933,08 грн.
Судова колегія не може погоджуватись з висновком суду першої інстанції про те, що вказана операція є об’єктом оподаткування. Так, суд першої інстанції зробив такий висновок з посилкою на підпункт 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-97/ВР від 03.04.1997.
Відповідно до статті 209 Митного кодексу України звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 3.2.2. пункту 3.2. статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-97/ВР від 03.04.1997 вказано, що „не є об’єктом оподаткування операції з повернення майна із схову (відповідного зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю) крім переданого у фінансовий лізинг”.
Доказів того, що договір фрахтування є договором фінансового лізингу не надійшло.
Крім того, як зазначено у підпункті 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону (на яку посилався суд у постанові) вказана операція по поверненню об’єкта оренди чи лізингу є об’єктом оподаткування лише у разі, коли об’єкт оренди є об’єктом обміну на корпоративні права чи цінні папері.
Доказів того, що плавучий кран Ф „Ганц -16-30” № 179/16 обміняний на корпоративні права чи цінні папері матеріали справи не містять.
Таким чином, повернення плавучого крану Ф „Ганц -16-30” № 179/16 на митну територію України у вказаній ситуації не є об’єктом оподаткування ПДВ на підставі Закону. За такими обставинами, позивач помилково сплатив суму податку на додану вартість у розмірі 108933,08 грн.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з суттєвим порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
При прийнятті нової постанови судова колегія задовольняє позовні вимоги на підставі такого.
Відповідно до Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України від 30 червня 2000 року № 368/149, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.07.2000 за № 429/4650, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, суми надмірно стягнених податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів підлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на його вимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення.
Матеріали справи вказують на те, що позивач звертався до митного органу із заявою про звільнення від сплати податку на додану вартість при зворотному ввезенні на митну територію України несамохідного плавучого крану та повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість.
Але Державною митною службою України листом № 15/158 від 31.01.2006 відмовлено позивачу у задоволенні його вимог про звільнення від сплати податку на додану вартість при зворотному ввезенні на митну територію України несамохідного плавучого крану.
Відповідно до вказаної Інструкції повернення здійснюється митними органами за рахунок поточних платежів, які належать перерахуванню до державного бюджету, шляхом зменшення належних перерахувань до державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації на суму коштів, потрібних для повернення.
Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.
Відповідно до пункту 1 статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством операцій з коштами державного бюджету.
Таким чином, обов’язок про повернення помилково сплачених платежів покладається на Головне Державне казначейство України в Автономній Республіці Крим.
Доводи представників Керченської митниці не приймаються до уваги, оскільки при вирішення питання про оподаткування операцій повернення об’єкту оренди, було порушено вимоги чинного податкового законодавства.
Доводи третьої особи, а саме Державної податкової служби, також не приймаються до уваги, оскільки предметом позову не є бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість на підставі статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-97/ВР від 03.04.1997, а повернення помилково сплачених сум податку на додану вартість.
Ті обставини, що позивач звернувся за захистом порушеного права не на підставі вимог, визначених статтею 7 Закону України № 168/97-ВР не є підставою для відмови у задоволенні його вимог, оскільки факт надмірно сплачених сум податку на додану вартість встановлено судом, суму податку на додану вартість зараховано до державного бюджету. Незалежно від способу захисту порушеного права, який обрав позивач, порушене право з боку Держави повинно бути захищеним.
Доводи Державного казначейства у частині стягнення судових витрат суперечать частині 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 3), 202 (пункт 4), 205 (частина 2), 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Азовське Морське Агентство „ІНФЛОТ” задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2006 у справі № 2-17/8938-2006А скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити
Зобов’язати Головне Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим повернути з Державного бюджету України суму 108933,08 грн. помилково сплачених митних платежів на підставі платіжного доручення № 161 від 26.12.2005 та судові витрати у сумі 1794,50 грн., перерахувати їх на поточний рахунок Державного підприємства „Азовське Морське Агентство „ІНФЛОТ” № 26000301718294/980 в Філії Жовтневе відділення Промінвестбанку в місті Маріуполь Донецької області, МФО 334475, код ОКПО 0180553.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Т.С. Видашенко
Л.М. Заплава