СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
10 січня 2007 року | Справа № 2-25/14678-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Видашенко Т.С.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Тябіна Т.С., довіреність № 1 від 05.01.2007,
Нанівська Н.В., довіреність № 2 від 05.01.2007,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Пансіонат "Дружба" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 23.10.2006 у справі №2-25/14678-2006А
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, місто Сімферополь, 95017)
до Державного підприємства Пансіонат "Дружба" (вул. Чатирдагська, 1, місто Алушта, 98500)
про стягнення 6055,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2006 (суддя Маргарітов М.В.) у справі № 2-25/14678-2006А позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства Пансіонат "Дружба" на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 6055,00 грн.
Постанова суду мотивована тим, що Державне підприємство Пансіонат "Дружба" у 2005 році не створило належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі, передбаченому статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991. Тому, на підставі статті 20 цього Закону за нестворене 1 робоче місце стягнути штрафні санкції у розмірі 6055,00 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
На думку сторони, постанову прийнято з порушенням норм матеріального права.
Так, Державним підприємством Пансіонат "Дружба" були виконані вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991, зокрема, про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач інформував відповідні органи належним чином, шляхом подачі статистичної звітності за 2005 рік. Оскільки вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів існували, підприємство не повинно було визначати суму штрафних санкцій. Обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 вищевказаного Закону.
На думку відповідача, він належним чином виконав всі обов’язки, передбачені законом по створенню робочих місць для інвалідів, але інваліди відповідними органами працевлаштування до відповідача не направлялися. Таким чином, відповідач не може нести відповідальність за непрацевлаштування інвалідів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене їм правопорушення в сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що їм вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, як вважає Державне підприємство Пансіонат "Дружба", судом невірно застосовано норму матеріального права стосовно визначення зобов’язання по сплаті штрафних санкцій за не створення нормативу робочих місць альтернативним зобов’язанням.
Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, направив клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника.
Судова колегія розглядає апеляційну скаргу за відсутністю позивача, оскільки його неприбуття у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства Пансіонат „Дружба” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6055,00 грн. за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Згідно зі статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” № 875-ХII від 21.03.1991 для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Відповідно до звіту форми №10-ПІ (а.с.5) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2005 рік в Державному підприємстві Пансіонат „Дружба” складає 56 чоловік.
Отже, норматив числа інвалідів, яких необхідно було працевлаштувати відповідачу - 2 чоловіка.
Фактично на підприємстві працював 1 інвалід.
Згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХII від 21.03.1991 підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Середньорічна заробітна плата за 2005 рік в Державному підприємстві Пансіонат „Дружба” складає 6055,00 грн.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.
Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1995 за № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктами 10-14 вказаного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органі соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” № 875-ХII від 21.03.1991 працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, лише при наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
З матеріалів справи слідує, що Державне підприємство Пансіонат „Дружба” протягом 2005 року щомісячно інформувало органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Алуштинського міського центру зайнятості від 07.07.2006 (а.с.10) та звітами за формою 3-ПН за січень-грудень 2005 року. Інваліди центром зайнятості на підприємство відповідача не направлялись.
Таким чином, порушення Державним підприємством Пансіонат „Дружба” вимог статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” № 875-ХII від 21.03.1991 сталося з вини органу працевлаштування.
Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, судова колегія вважає необхідним скасувати постанову.
При прийнятті нової постанови судова колегія відмовляє у задоволенні адміністративного позову з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 3), 202, 205 (частина 2), 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Пансіонат "Дружба" задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2006 у справі № 2-25/14678-2006А скасувати.
Прийняти нову постанову.
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Т.С. Видашенко
Л.М. Заплава