КОПІЯ

Справа № 169/746/13-ц

Провадження № 2/169/3/14

Категорія: 26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року смт. Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Турак О.В.

при секретарі Луцик Н.М.

з участю відповідачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно та виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, що передане в іпотеку та виселення.

Свій позов мотивує тим, що 25 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (назву якого змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №VOTWGI0000003632, а 03 жовтня 2008 року - додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу - ОСОБА_1 кредит в розмірі 24705.93 доларів США терміном до 25 лютого 2028 року зі сплатою 1.17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит між банком та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 11 березня 2008 року був укладений іпотечний договір, відповідно до якого останні надали в іпотеку належний їм на праві власності житловий будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельну ділянку площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначає, що банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, але свої зобов'язання перед банком ОСОБА_1 не виконує, позичені кошти не повертає і не здійснює погашення кредиту, внаслідок чого станом 29 квітня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 64096.61 доларів США, що еквівалентна в національній валюті 512131.90 грн. У зв'язку із заборгованістю «ПриватБанк» просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а також виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України.

12 травня 2014 року представник позивача Плеханов О.М., що діє на підставі довіреності від 25 вересня 2012 року №3206-О, подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VOTWGI0000003632 від 25 лютого 2008 року, в розмірі 64096.61 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 29 квітня 2013 року складає 512131.90 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельну ділянку площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; початкову ціну продажу предмета іпотеки встановити у розмірі 167 000 грн., та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Представник позивача Плеханов О.М. в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, зустрічний позов не визнає, та просив позов Банку задовольнити і розглядати справу без участі представника Банку.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні, не оспорюючи розміру кредитної заборгованості, ствердив, що остання виникла у зв'язку з неможливістю сплачувати кредит у валюті, а додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №VOTWGI0000003632, якою кредит по договору конвертовано у валюту - долари США, підписав під примусом представників банку.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті подав зустрічну позовну заяву та заяву про зміну підстави зустрічного позову (а. с. 74-75, 158), які він підтримав в судовому засіданні, про визнання недійсним іпотечного договору, що укладений між банком та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 11 березня 2008 року, з тих підстав, що вказаний договір підписаний ним та його сестрою ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені їхньої матері ОСОБА_3 на підставі довіреності від 04 березня 2008 року, що посвідчена приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, яка є нікчемною, оскільки на час укладення іпотечного договору та посвідчення довіреності ОСОБА_3 була недієздатною, що стверджується рішенням Турійського районного суду від 16 липня 2002 року. Крім того, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 стверджує, що на момент підписання спірного договору іпотеки 11 березня 2008 року ОСОБА_2 у зв'язку з психічною хворобою не розуміла характеру своїх дій та не могла керувати ними.

Представники позивача Голярчук А.А. у заяві від 12 листопада 2013 року, Плеханов О.М. у заяві від 12 травня 2014 року просять застосувати строк позовної давності, та у зв'язку з його спливом відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було відомо про обставини, на які він посилається у зустрічній позовній заяві, ще в момент підписання іпотечного договору у 2008 році, а з позовом про визнання його недійсним він звертається лише зараз - поза межами строку позовної давності.

Заслухавши пояснення відповідачів, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов банку підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (назву якого змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №VOTWGI0000003632, а 03 жовтня 2008 року - додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу - ОСОБА_1 кредит в розмірі 24705.93 доларів США терміном до 25 лютого 2028 року зі сплатою 1.17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 24-26).

Вказаний договір та додаткова угода до нього підписані сторонами, не розірвані, в судовому порядку не оспорювалися, сторонами не подано доказів про те, що вони є недійсними.

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що додаткова угода до договору про іпотечний кредит №VOTWGI0000003632 підписана ним під примусом представників банку не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені жодними доказами.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит №VOTWGI0000003632, додатковою угодою до нього, 11 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, відповідно до якого останні надали в іпотеку належний їм на праві власності житловий будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельну ділянку площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 05 листопада 2001 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 квітня 2002 року, Державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 лютого 2008 року (а. с. 30-35).

Пунком 1.3.1 іпотечного договору вартість предмету іпотеки визначена у розмірі 167000 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором про іпотечний кредит та додатковою угодою до нього не виконує, чергових погашень частини кредиту, процентів та комісій у встановлений в графіку термін не вносить. Відповідно до розрахунку позивача, який відповідачем не оспорюється, станом на 29 квітня 2013 року заборгованість перед позивачем становить 64096.61 доларів США., з яких: 23883.80 доларів США - сума заборгованості за кредитом, 14264.43 доларів США - заборгованість за відсотками, 3233.07 доларів США - комісія, 19633.29 доларів США - пеня, 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 3050.73 доларів США - штраф (процентна складова). Однак, на думку суду, підставною є процентна складова штрафу у розмірі 2069.06 доларів США, оскільки позивачем штраф нараховано на суму боргу з урахуванням пені, тобто застосувано до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність, а саме: два різновиди (штраф і пеню) одного й того ж самого виду відповідальності (сплата неустойки) за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором), що є неприпустимим. Таким чином, підставною є сума заборгованості 63114.94 доларів США, яка відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США станом на 29 квітня 2013 року (100 доларів США - 799 грн.) еквівалентна 504288.37 грн.

Відповідно до п. 2.3.7. додаткої угоди до договору про іпотечний кредит банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої договором, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3, а саме, у випадку затримання частини кредиту або відсотків щонайменше на один календарний місяць, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, іншого істотного порушення умов даного договору.

Згідно п.2.1.5 іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцями зобов'язань задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Статтями 33, 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, надіслані вимоги про необхідність повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, що нараховані на день повернення кредиту, (а.с. 14-18), залишив без відповіді та задоволення, тому банк - іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 590 ч. 1 ЦК України передбачено, що звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до розділу 4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі цього договору, рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса. Пункт 4.3 договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право останньому звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» .

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позов в частині звернення стягнення слід задовольнити і звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

При цьому, вимоги позивача про необхідність зазначення в судовому рішенні також положень про наділення іпотекодержателя правом отримання певних документів та вчинення інших дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з ч.5 ст.38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Зустрічний позов ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним договору іпотеки до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу (далі ЦК) України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 203 цього Кодексу встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має учинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що 11 березня 2008 року між сторонами у справі укладено іпотечний договір, який підписаний зі сторони відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2.) про те, що на момент підписання спірного договору іпотеки 11 березня 2008 року ОСОБА_2 у зв'язку з психічною хворобою не розуміла характеру своїх дій та не могла керувати ними не прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Згідно ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 60 ч. 2 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі.

Відповідно до акту комплексної судово - психоголо - психіатричної експертизи №85 у ОСОБА_2 на момент укладення іпотечного договору 11 березня 2008 року та на даний час виявляються ознаки параноїчної шизофренії з епізодичним типом перебігу з деяким емоційно - вольовим ефектом. Однак, для оцінки ступеня змін зі сторони психіки, уточнення типу перебігу наявних змін зі сторони психіки підекспертна потребує тривалого динамічного спостереження та додаткового обстеження в умовах спеціалізованого психіатричного стаціонару.

Таким чином, в акті експертизи не зазначено про те, що ОСОБА_2 на момент укладення спірного договору не могла усвідомлювати характер своїх дій та керувати ними. Більше того, як видно з мотивувальної частини вказаного акту експертизи, у 2009 році підекспертна двічі проходила амбулаторну судово - психіатричну експертизу, згідно висновків якої за психічним станом в той час остання могла розуміти характер та фактичний зміст чужих та власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1, про те, що на момент підписання спірного договору іпотеки 11 березня 2008 року ОСОБА_2 у зв'язку з психічною хворобою не розуміла характеру своїх дій та не могла керувати ними, не підтверджені жодними доказами, та спростовані матеріалами справи, зокрема, вищевказаним актом експертизи №85.

Разом з тим, з оспорюваного іпотечного договору від 11 березня 2008 року слідує, що він підписаний ОСОБА_2 не лише від свого імені, а й від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_8 04 березня 2008 року.

З рішення Турійського районного суду від 16 липня 2002 року вбачається, що ОСОБА_3 визнана недієздатною внаслідок психічної хвороби (а. с. 78).

Відповідно до ч.3 ст. 41 ЦК України правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Разом з тим, оспорюваний іпотечний договір від 11 березня 2008 року від імені ОСОБА_3 підписаний ОСОБА_2, яка не є її опікуном, а діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_8 04 березня 2008 року, яка в силу ч.1 ст. 226 ЦК України є нікчемною, оскільки вчинена ОСОБА_3 - недієздатною фізичною особою.

Таким чином, ОСОБА_2, підписуючи іпотечний договір від 11 березня 2008 року від імені ОСОБА_3, не мала на те відповідного обсягу цивільної дієздатності, а тому іпотечний договір підлягав визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 216 ЦК України).

Згідно зі ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заявою від 12 листопада 2013 року представник позивача Голярчук А.А. та від 08 травня 2014 року представник позивача Плеханов О.М. просили суд застосувати при вирішенні даного спору положення Цивільного кодексу щодо спливу позовної давності вказуючи, що позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 було відомо про обставини, на які він посилається у зустрічному позові, під час укладення оспорюваного договору у березні 2008 року.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час укладення іпотечного договору 11 березня 2008 року достовірно було відомо про те, що ОСОБА_3 є недієздатною, оскільки саме за його заявою вона визнана недієздатною рішенням Турійського суду від 16 липня 2002 року, а тому останній пропустив строк позовної давності на звернення до суду із позовом про визнання іпотечного договору недійсним саме з тих підстав, що ОСОБА_2, підписуючи іпотечний договір від 11 березня 2008 року від імені ОСОБА_3, не мала на те відповідного обсягу цивільної дієздатності, а тому у задоволенні зустрічного позову, заявленого саме з цих підстав (а. с. 74-75), слід відмовити у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір по 1147 грн. з кожного (3441 грн.: 3 = 1147 грн.).

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 213, 218, ЦПК України, на підставі ст.ст. 267, 526, 530, 546, 589, 590, 1054, 1055 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про іпотеку», суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно та виселення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VOTWGI0000003632 від 25 лютого 2008 року, яка станом на 29 квітня 2013 року складає 63114.94 доларів США (в тому числі: 23883.80 доларів США - тіло кредиту, 14264.43 доларів США - проценти, 3233.07 доларів США - комісія, 19633.29 доларів США - пеня, 2100.35 доларів США - штраф) що згідно курсу НБУ станом на вказану дату еквівалентно 504288.37 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до іпотечного договору №VOTWGI0000003632 від 11 березня 2008 року, а саме, на будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельну ділянку площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Встановити початкову ціну продажу будинку загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельної ділянки площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, - 167000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по 1147 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) судових витрат з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий /підпис/

Суддя Турійського районного суду О.В. Турак