ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 911/1164/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,

суддів:Акулової Н.В.,

Владимиренко С.В. - доповідач,

розглянув касаційні скарги 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд"; 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс"; 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект"; 5.ОСОБА_1

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р.

у справі№ 911/1164/13 господарського суду Київської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"

провизнання банкрутом

за участю представників:

ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат" - Протасов С.В., дов. б/н від 17.02.2014р.

ТОВ "Поліс" - Худяков А.Г., дов. б/н від 11.06.2013р.

ТОВ "Спартехнотрейд" - Радченко А.В., дов. б/н від 01.06.2013р.

ТОВ "Мітекс" - не з'явились

ТОВ "Селект" - Раілко С.В., дов.№02/09-13Д від 02.09.2013р.

ОСОБА_1- не з'явились

ПАТ "ВТБ Банк" - Супряг С.О., дов.№207/11.5.2 від 15.05.2014р.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Миколенко С.С., дов.№225/14 від 16.04.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2013р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс".

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013р. порушено провадження у справі № 911/1164/13, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича.

18.05.2013р. в газеті "Голос України" № 91 (5591) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс".

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 02.09.2013р. (суддя: Лутак Т.В.) у справі №911/1164/13 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" б/н від 22.05.2013р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект"; відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" № 015/0613-Б від 26.06.2013р. про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та ОСОБА_15; визнано грошові вимоги кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" у сумі 82 460 605,27 грн. та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" у наступному складі:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" на загальну суму 12 349 073,86 грн., з яких: 12 343 838, 86 грн. - четверта черга та 5 35грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів;

2) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на загальну суму 487 174,52 грн., з яких: 460 234,03 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника, 25 793,49 грн. - шоста черга та 1 147 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів;

3) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 8711137,65 грн., з яких: 8641170,65 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника, 68 820 грн. - четверта черга та 1147 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.;

4) Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві у розмірі 20 550,63 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів;

5) фізичної особи ОСОБА_16 на загальну суму 772304,36грн., з яких: 1147 грн. - перша черга та 771157,36 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

6) Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на загальну суму 29 606,77 грн., з яких: 19 508,77 грн. - третя черга та 10 098 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів;

7) Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" на загальну суму 8 707,89 грн., з яких: 7 560,89 грн. - четверта черга та 1 147 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів;

8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" на загальну суму 55335 602грн., з яких: 55 334 455 грн. - четверта черга та 1 147 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів;

9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" на загальну суму 4455678,07 грн., з яких: 4 454 531,07 грн. - четверта черга та 1 147 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів;

10) Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" на загальну суму 288 543,96 грн., з яких: 287 396,96 грн. - четверта черга та 1 147 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів;

11) фізичної особи ОСОБА_17 на загальну суму 1 725,56 грн., з яких: 1147 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та 578,56 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів;

повернуто Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 27грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 16542 від 31.05.2013 р.;

відхилено вимоги наступних кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" у наступному розмірі:

1) фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 135 875,94 грн.;

2) фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 2 396 000 грн.;

3) фізичної особи ОСОБА_18 у розмірі 5 727 857, 49 грн.;

4) фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 9 545 124, 03 грн.;

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" у розмірі 145 872,42 грн.

6) фізичної особи ОСОБА_16 у розмірі 270 034,25 грн.;

7) фізичної особи ОСОБА_17 у розмірі 11 743,39 грн.;

8) Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС у розмірі 192 829,02 грн.;

9) Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" у розмірі 3 836 175,85 грн.;

зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича включити до реєстру грошових вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" визнані судом кредиторські вимоги та внести окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника і відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати (компенсації за невикористану відпустку).;

встановлено, що особи, вимоги яких заявлені до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" після 18.06.2013 р. або не заявлені взагалі, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі, окрім вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника за місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду.

скликання перших загальних зборів кредиторів призначено на 23.09.2013 р.;

зобов'язано кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" створити комітет кредиторів;

призначено збори комітету кредиторів боржника на 30.09.2013 р.;

зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника про утворення і склад комітету кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятим рішенням щодо введення наступної судової процедури банкрутства, а також вирішено питання про дату, час та місце наступного засідання суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Гарник Л.Л., суддів: Копитової О.С., Сотнікова С.В.) у справі №911/1164/13 ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р. в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" та ОСОБА_1 у розмірі 2396000 грн. залишено без змін та скасовано в частині відмови у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" про визнання недійсним укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект" договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013р., визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" до боржника в сумі 55 335 602 грн., визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" в сумі 4455678,07 грн. Визнано недійсним укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект" договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013р. Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" до боржника в сумі 55335602 грн. відхилено, а також відхилено грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" на суму 4 455 678,07 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. в частині невизнання його кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" в повному обсязі та внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника.

ОСОБА_1 також вважає ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відтак, звернувшись до Вищого господарського суду України, у своїй касаційній скарзі просить вищезазначені ухвалу та постанову в частині невизнання кредиторських вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його кредиторські вимоги до боржника в повному обсязі та включити їх до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", внісши до нього відповідні зміни.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. з підстав її невідповідності вимогам норм чинного в Україні матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. в частині грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р. у цій частині.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селект" також не погодилось з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. та, звернувшись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просить зазначену постанову скасувати в частині визнання недійсним укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект" договору купівлі-продажу цінних паперів №8-1(13БВ) від 01.03.2013р. та відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю"Селект" до боржника у сумі 55335602 грн., а ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р. в цій частині - залишити без змін. В якості підстав для звернення з касаційною скаргою заявник зазначає про порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. з підстав її невідповідності вимогам норм чинного в Україні матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. в частині скасування ухвали попереднього засідання господарського суду Київської області від 02.09.2013р. про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" про визнання недійсним укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект" договору купівлі-продажу цінних паперів №8-1(13БВ) від 01.03.2013р., визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги зазначає про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2013р. вищезазначені касаційні скарги були прийняті до провадження судом касаційної інстанції.

Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект" були заявлені клопотання про забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким особам до перегляду в касаційному провадженні постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. проводити збори кредиторів (комітету кредиторів), вчиняти дії, пов'язані з визначенням кількісного складу та обранням членів комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", схваленням плану санації боржника у процедурі розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", вирішувати інші питання, пов'язані з розпорядженням майном боржника та віднесені до компетенції зборів кредиторів (комітету кредиторів).

Розглянувши зазначені клопотання у відповідності до вимог Розділу 10 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на те, що вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність їх відхилення, з огляду на непереконливість наведених сторонами підстав можливого утруднення виконання чи неможливості виконання судового акту, як це передбачено положеннями ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Слухання справи №911/1164/13 у суді касаційної інстанції неодноразово відкладались.

На підставі розпорядження Керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.04.2014р. №08.03-04/435 було проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2014р. слухання справи було призначене на 20.05.2014р.

У судовому засіданні, що відбулось 20.05.2014р., заслухавши думку представників сторін, що з'явились у судове засідання, було прийняте рішення про відхилення заявленого ОСОБА_1 клопотання про відкладення слухання справи, з підстав його необґрунтованості, а також про можливість слухання справи без участі представників сторін, що не з'явились у судове засідання, але були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши представників сторін, що з'явились у судове засідання, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" не підлягає задоволенню, натомість, підлягають задоволенню касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", а також підлягає частковому задоволенню касаційна скарга ОСОБА_1 з огляду на наведені нижче обставини.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-XII (зі змінами та доповненнями), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до приписів статті 23 цього ж Закону правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом.

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи документів, встановлено, що у визначений ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 30-денний строк від дня опублікування в газеті "Голос України" № 91 (5591) від 18.05.2013р. оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" - Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство "Мітекс" звернулось до господарського суду Київської області із заявою вих. №1 від 14.06.2013 р. про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", з урахуванням письмових пояснень просило визнати його грошові вимоги на суму 4123572, 81 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів. Господарськими судами досліджено, що грошові вимоги кредитора обґрунтовані генеральною довіреністю від 01.08.2011 р., видатковими накладними за період з 06.11.2011 р. по 22.12.2011 р., вимогою про виконання зобов'язання вих. № 170 від 03.12.2012 р., рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2013р. у справі № 6/137-12, наказом господарського суду Київської області від 04.03.2013 р. у справі № 6/137-12, рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. у справі № 911/1049/13, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. у справі № 911/1049/13 та актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2011 р. за період листопад-грудень 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс".

При цьому, з огляду на наявні у матеріалах справи зазначені вище документи, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зобов'язання, які виникли між сторонами свідчать про виникнення правовідносин поставки, правове регулювання яких міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України, частиною 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за період листопад-грудень 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" грошових коштів за м'ясопродукти більше, ніж поставлено кредитором товару, а саме - на суму 4 155 870 грн.

При цьому, господарськими судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" на наявний у матеріалах справи Акт звіряння розрахунків між сторонами, оскільки відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вірними висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність включення до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" на суму 288543,96грн., як таких, що є безспірними та підтвердженими рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. у справі № 6/137-12 та рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. у справі № 911/1049/13.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс", викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, натомість обґрунтованих тверджень про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права заявником касаційної скарги не наведено. З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду заяви скаржника та вирішення справи в частині визначення та включення його до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", господарськими судами правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс", а тому постанову суду апеляційної інстанції в цій частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи документів, встановлено, що у встановлений ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 30-денний строк від дня опублікування в газеті "Голос України" № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - фізична особа ОСОБА_1 із заявою вих. № 140613 від 14.06.2013 р. про визнання його кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", з урахуванням письмових пояснень просив визнати його грошові вимоги на суму 2396000 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Як на підставу своїх кредиторських вимог ОСОБА_1 посилається на укладені між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" договори про надання поворотної фінансової допомоги: від 07.02.2011р., від 18.07.2011р., від 26.07.2011р., від 28.07.2011р., від 29.07.2011р., від 16.08.2011р., від 18.08.2011р., від 30.08.2011р., від 31.08.2011р., від 14.09.2011р., від 19.09.2011р., від 20.09.2011р., від 26.09.2011р., від 27.09.2011р., від 29.09.2011р., від 30.09.2011р., від 30.09.2011р., від 31.10.2011р., від 11.11.2011р., від 16.11.2011р., від 25.11.2011р., від 28.11.2011р., від 29.11.2011р., від 06.12.2011р.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013р. у справі №1003/10534/12 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" на користь ОСОБА_1 борг за договорами поворотної фінансової допомоги в сумі 1844000 грн. та судові витрати в сумі 3282 грн., всього 1 847282 грн., в решті позовну відмовлено. Проте рішенням апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 р. у справі №1003/10534/12 зазначене рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було скасоване та прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

Тобто, на момент винесення оскаржуваної ухвали попереднього засідання рішення, на яке посилається заявник як на підставу для визнання його кредиторських вимог до боржника було скасоване. Проте з матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції набула законної сили ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.09.2013р. у справі №1003/10534/12, якою було скасовано зазначене вище рішення Апеляційного суду Київської області та залишено в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013р.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тобто, з аналізу зазначеної норми вбачається, що апеляційний господарський суд розглядає справу повторно і метою суду крім перевірки правильності й законності рішення суду першої інстанції, є ще й розгляд справи по суті.

За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття постанови в частині невизнання кредиторських вимог заявника касаційної скарги.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.3 ч.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції в частині невизнання кредиторських вимог ОСОБА_1 не відповідає нормам чинного законодавства, вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтовану і законну постанову у відповідності до норм процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у встановлений ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 30-денний строк від дня опублікування в газеті "Голос України" № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" із заявою вих. № 135/15 від 17.06.2013р. про визнання його кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" та просив визнати грошові вимоги на суму 4455678,07грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи документів встановлено, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" до боржника в сумі 4 455 678,07 грн. заявлено на підставі укладеного ним з ОСОБА_15 договору від 10.06.2013р. про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого заявник набув прав кредитора за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012р., укладеного ОСОБА_15 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс".

При цьому, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, дійшли висновку, що даний договір є дійсним та таким, що не порушує вимог ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" про визнання його недійсним визнані такими, що не ґрунтуються на нормах права та не підлягають задоволенню. Ухвала та постанова господарських судів у цій частині до суду касаційної інстанції не оскаржувались.

Зі змісту ухвали попереднього судового засідання господарського суду Київської області від 02.09.2013р. вбачається, що судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання вищезазначеного договору ОСОБА_15 за період з квітня 2012 року до лютого 2013 року було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліс" грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) у розмірі 4 454 531, 07 грн.

Водночас, судом також досліджено, що 10.06.2013 р. ОСОБА_15 листом звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" з проханням надати письмову згоду на передачу ним належних йому прав та обов'язків згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р. Останнє, не заперечуючи проти цього, листом вих. № 422/1 від 10.06.2013р. таку згоду надало.

Відтак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10.06.2013р. між ОСОБА_15 (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого цедент передає право вимоги цесіонарію, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р. За цим договором до цесіонарія переходять право вимагати (замість цедента) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення поворотної фінансової допомоги (позики) у загальному розмірі 4 454 531, 07 грн., строк повернення якої, відповідно до п. 3.1 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р., настав 11.03.2013 р.

Відповідно до п. 3 договору про відступлення права вимоги, який кореспондується з положеннями ст. 514 Цивільного кодексу України, до цесіонарія переходить право вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Тобто, з аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що у разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні в справі про банкрутство. Відтак, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 10.06.2013 р. ОСОБА_15 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" прийняло право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" у сумі 4 454 531, 07 грн. та відповідні документи згідно переліку, про що сторони склали акт приймання-передачі права грошової вимоги та документації від 10.06.2013 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до вимог ч. 8 ст.23, ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" на загальну суму 4 455 678, 07 грн. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Натомість, помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах права є висновок апеляційного господарського суду стосовно того, що договір про відступлення права вимоги, який почав діяти з 10.06.2013р. є новим зобов'язанням, яке виникло після порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", оскільки, як вже зазначалось вище, заміна кредитора у зобов'язанні не породжує нове правовідношення, відтак, правові підстави для зазначених вище тверджень апеляційного господарського суду відсутні.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд Київської області під час винесення ухвали від 02.09.2013р. у справі №911/1146/13 в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" повно та всебічно з'ясував обставини, які мають значення для справи та правильно застосував норми матеріального права. У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Натомість постанова суду апеляційної інстанції в частині невизнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" зазначеним вимогам не відповідає, тому підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Київської області від 02.09.2013р. - залишенню без змін.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що у встановлений ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 30-денний строк від дня опублікування в газеті "Голос України" №91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Селект" із заявою б/н від 28.05.2013 р. про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та просив визнати його грошові вимоги на суму 55334455 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Як встановлено судами, грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. та пов'язаними з ним документами. Відповідно до умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" набуває у власність цінні папери в кількості 6193 шт, загальною вартістю 55334455 грн. (пункти 1.2, 1.3, 1.4) та зобов'язується оплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Селект" вартість цінних паперів протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору (пункт 2.1).

У п.3.4 договору сторони погодили, що право власності на цінні папери у покупця виникає з моменту їх зарахування на його рахунок у цінних паперах.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язань за цим договором зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" підтверджується складеним сторонами актом прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013р. та випискою про стан рахунку у цінних паперах № 005238 станом на 01.03.2013р.

Водночас, апеляційний господарський суд, в оскаржуваній постанові зазначив, що згідно балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" станом на 31.12.2012р. кредиторська заборгованість останнього складала 35341000 грн., а вартість майна - 38703000грн. Таким чином, як зазначає суд, внаслідок прийняття боржником додаткових зобов'язань щодо оплати вартості цінних паперів, придбаних за договором купівлі-продажу № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013р. та збільшенням у цьому зв'язку кредиторської заборгованості на суму, що значно перевищує вартість майна боржника, ліквідація існуючої заборгованості буде унеможливлена. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про достатність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" про визнання договору купівлі-продажу №8-1(13БВ) недійсним та відсутність підстав для визнання у попередньому засіданні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" у сумі 55334455 грн., що ґрунтуються на цьому договорі.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вважає їх помилковими та такими, що здійснені внаслідок невірного застосування норм матеріального права з огляду на наступне.

Положеннями частини 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема з тієї підстави, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

З аналізу зазначеної статті слідує, що під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог. При цьому, правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв'язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що спори про визнання правочину (договору) недійсним в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розглядаються лише згідно зазначеної статті, тобто правочин може бути визнаний недійсним тільки з підстав прямо передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в той час як сам правочин (договір) відповідає нормам цивільного законодавства.

Проте судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України достовірно встановлено, що укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" спірного договору купівлі-продажу не стало наслідком повної або часткової неможливості боржника виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими кредиторами. Крім того, оспорюваний договір був виконаний лише зі сторони кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект"), боржник жодних дій на його виконання не вчиняв.

Водночас, як вже зазначалось вище, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним зазначеного вище договору купівлі-продажу цінних паперів та включенні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" до реєстру вимог кредиторів боржника, порушив вимоги ст.43 Господарського процесуального кодексу України та прийняв рішення про скасування ухвали господарського суду Київської області в цій частині лише на підставі копії документу про оцінку вартості основних засобів - індивідуально визначеного майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" сумнівність достовірності якого встановлена судом першої інстанції та підтверджена заявниками касаційних скарг. Жодних інших обґрунтованих підстав для визнання спірного договору недійсним судом попередньої інстанції не наведено.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що господарський суд Київської області під час винесення ухвали від 02.09.2013р. у справі №911/1146/13 в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" та відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" у задоволенні заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, повно та всебічно з'ясував обставини, які мають значення для справи та правильно застосував норми матеріального права. Натомість постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідає загаданим вище вимогам передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, а відтак, підлягає скасуванню в цій частині, а ухвала господарського суду Київської області від 02.09.2013р. - залишенню без змін.

Стосовно касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", у якій заявник просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. в частині скасування ухвали попереднього засідання господарського суду Київської області від 02.09.2013р. про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат" про визнання недійсним укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект" договору купівлі-продажу цінних паперів №8-1(13БВ) від 01.03.2013р., визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р., колегія суддів відзначає, що підстави для скасування оскаржуваної постанови аналогічні тим, що зазначені у касаційних скаргах Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд". Відтак, з огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. у справі №911/1164/13 в частині невизнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" - залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. у справі №911/1164/13 в частині невизнання кредиторських вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" скасувати, справу №911/1164/13 в цій частині направити до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. у справі №911/1164/13 в частині кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" скасувати, ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р. в цій частині залишити без змін.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. у справі №911/1164/13 в частині визнання недійсним укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селект" договору купівлі-продажу цінних паперів №8-1(13БВ) від 01.03.2013р. та відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013р. в цій частині.

Головуючий суддя:С. Шевчук

Судді: Н. Акулова

С. Владимиренко