Справа № 569/1658/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Рівненський міський суд

Рівненської області в особі судді - Кучиної Н.Г.

при секретарі - Цимбалюк А.І.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності, -

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності. В обґрунтування позову посилається на те, що 17 березня 1989 року він уклав шлюб з ОСОБА_2

11 жовтня 1999 року шлюб між ними було розірвано. Під час шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі- продажу, що був оформлений на ім»я ОСОБА_2 Після розлучення жодного спору щодо поділу майна не було, проте умовою його відмови від 1\2 частини квартири було зобов»язання подарувати її синові ОСОБА_6

У 2014 році син- ОСОБА_6 запропонував йому подарувати частку квартири АДРЕСА_1 однак він не може виконати своє зобов»язання, оскільки частки у праві спільної сумісної власності у нього та ОСОБА_2 не визначені.

Просить суд визначити його частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 1\2 частини.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково суду пояснила, що строк позовної давності її довірителем не пропущений, оскільки перебіг трирічного строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Порушенням свого права позивач вважає намір, як йому стало відомо зі слів їх спільного сина, ОСОБА_2 продати цілу квартиру.

Крім того, додатково пояснила, що у даному випадку не стоїть спір про поділ майна, а позивач хоче лише визначити розмір частки, що є у праві спільної сумісної власності, а отже строки позовної давності не минули.

Просить суд, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволити, визначити частку ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1\2 частини.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали. Суду пояснили, що жодних доказів, що ОСОБА_2 має намір продати квартиру не має. Крім того, зазначили, що на момент розірвання шлюбу, в рішенні Рівненського міського суду зазначено, що позивач ОСОБА_4 спору стосовно спільно набутого майна немає, а отже на момент подання вказаного позову минули строки давності звернення до суду.

Зазначили, що квартира АДРЕСА_1 придбана виключно на кошти, які належали особисто ОСОБА_2 З 1996 року позивач ОСОБА_4 проживав з іншою жінкою, спільного господарства не вів, а отже спірна квартира, в силу ст. 28 КпШС є власністю ОСОБА_2 Зазначили, що син позивача - ОСОБА_6, якому має намір подарувати свою частку ОСОБА_4 не зможе раціонально володіти, користуватись та розпорядитись вказаним майном, а тому просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому відділом ЗАГС м.Рівне 17 березня 1989 року шлюбі.( а.с. 8)

Рішенням Рівненського міського суду від 11 жовтня 1999 року шлюб між ними розірвано ( а.с.9), про що видано свідоцтво НОМЕР_1 від 23.11.1999 року ( а.с.10)

З оглянутого в судовому засіданні договору купівлі продажу від 14.03.1997 року вбачається, що ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвала право власності на вказану квартиру.( а.с. 51)

За таких підстав, в судовому засіданні належними та допустимими доказами підтверджено ту обставину, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час перебування їх у шлюбі.

У відповідності до п.1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України, цей кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним Кодексом України.

Відповідно до п.1.4. Прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, цей кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб і сім"ю України ( 1969 року) ( далі по тексту КпШС України ) чинного на момент набуття права власності на квартиру в АДРЕСА_1 майно нажите подружжям за час шлюбу, є його сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

За таких підстав, в судовому засіданні встановлено і дана обставина не спростована належними та допустимими доказами, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Доводи представника відповідача та ОСОБА_2, що позивач ОСОБА_4 з 1996 року проживав окремо від ОСОБА_2, з іншою жінкою, тобто було фактично припинено шлюб, а отже в силу ст. 28 КпШС квартира АДРЕСА_1 є лише власністю ОСОБА_2 в судовому засіданні належними та допустимими доказами не підтверджено, а з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі до 11 жовтня 1999 року, а отже квартира була придбана під час шлюбу.

Суд не приймає до уваги і доводи відповідача ОСОБА_2, що квартира АДРЕСА_1 була придбана виключно на кошти, які належали особисто їй, оскільки такі обставини в судовому засіданні відповідачем в силу ст. 60 ЦПК України не доведені належними та допустимими доказами.

Крім того, у відповідності до ст.28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таким чином, виходячи з вимог чинного, на момент набуття права власності, законодавства, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належало по 1\2 частини квартири АДРЕСА_1

Щодо доводів представника відповідача - ОСОБА_3, що позивачем пропущений строк позовної давності, то суд їх відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.71, 76 ЦК України ( 1963 року, який був чинним на час розірвання шлюбу в 1999 році) перебіг трирічного строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Про порушення свого права ОСОБА_4 дізнався в 2014 році, оскільки ОСОБА_2 має намір продати квартиру.

Так, в судовому засіданні позивач ОСОБА_4, будучи допитаний як свідок у справі, дав показання, що у 2014 році зі слів сина ОСОБА_6 йому стало відомо про намір ОСОБА_2 продати квартиру АДРЕСА_1, а оскільки, згідно розписки від 22 вересня 1999 року він зобов»язувався подарувати 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 своєму синові ОСОБА_6, тому вважає, що суд має визначити частки у праві спільної сумісної власності.

Допитаний судом свідок ОСОБА_6, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, ствердив, що його мати ОСОБА_2 має намір продати квартиру АДРЕСА_1, неодноразово до них телефонували покупці також мати казала йому прибрати в кімнаті, оскільки прийдуть люди дивитись квартиру.

В судовому засіданні встановлено і дана обставина відповідачем не заперечується, що на розгляді у суді перебуває справа не про поділ спільного майна подружжя, а про визначення частки у праві спільної сумісної власності, а отже трирічний строк звернення до суду позивач ОСОБА_4 не пропустив, оскільки про порушення свого права дізнався лише у 2014 році.

З оглянутої в судовому засіданні розписки ОСОБА_4 від 22 вересня 1999 року вбачається, що останній відмовився від поділу майна, набутого під час шлюбу, в тому числі 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 і зобов»язався подарувати вказану частку своєму синові ОСОБА_6 Дану розписку отримала ОСОБА_2 ( а.с.47)

За таких підстав в судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_4 має зобов»язання щодо дарування своєї частки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 і що відповідач ОСОБА_2 на час написання розписки не заперечувала, що ОСОБА_4 належить 1\2 частина квартири АДРЕСА_1, а також, що з метою виконання вказаного зобов»язання ОСОБА_4 необхідно визначити частку у праві спільної сумісної власності.

Право спільної сумісної власності на момент розгляду справи у суді не припинено.

Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Позивач як співвласник квартири АДРЕСА_1 не має можливості оформити договір дарування своєї частки на сина ОСОБА_6 без виділення або визначення цієї частки, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та доведеними у судовому засіданні, а тому, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,88, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності - задоволити повністю.

Визначити ОСОБА_4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, в розмірі 1\2 частки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя Рівненського міського суду Н.Г.Кучина