22-ц/775/375/2014(м)

264/4145/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Іванченко А.М.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 27

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Сороки Г.П., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі - Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

01 червня 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» (далі за текстом ПАТ «Родовід банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №ДО98/АК-045.08.2 від 03 квітня 2008 року в загальному розмірі 14 867,85 доларів США та 2 309 814,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 03.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (на теперішній час ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Д098/АК-045.08.2. Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 15029,70 доларів США на придбання автомобіля. Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом неодноразово порушував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка не була погашена.

В забезпечення зобов'язань позичальника перед банком за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №Д098/АК-045/2.08.2 від 03 квітня 2008 року, згідно з п.2.1 якого у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість позичальника за кредитним договором. 25.01.2013 року банком було надіслано на адресу поручителя зазначену вимогу, однак поручитель її не виконав.

Станом на 29.04.2013 року заборгованість складає 14867,85 доларів США та 2 309 814,47 грн., з яких: заборгованість за кредитом 13776,70 доларів США, заборгованість за процентами 1091,15 доларів США, комісії 499,48 грн., пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань 2 297 660,70 грн., відповідальність за порушення грошового зобов'зання становить 11 654,29 грн. Вказану заборгованість просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Родовід Банк».

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 14867,85 доларів США, та 120737,80 грн., зокрема, прострочена заборгованість за кредитом -13776,70 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 1091,15 доларів США, сплата комісії в розмірі 499,48 гривень, пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання - 120238,32 гривень. Також з відповідачів стягнуто на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 337,56 гривень, у рівних частках по 168,78 гривень з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин та фактів, які мають суттєве значення для розгляду справи, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені, подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, заперечення представника ПАТ «Родовід банк» - Колодяжної Т.О., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, отримавши на підставі договору від 03.04.2008 року кредитні кошти у розмірі 15029,70 доларів США для придбання транспортного засобу зі строком повернення до 03.07.2015 року, ОСОБА_2 свої зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та комісії шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до графіку проведення платежів належним чином не виконує. На вимогу банку позичальник ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_3 відповідно до умов договору поруки від 03.04.2008 року заборгованість не погасили. Тому суд дійшов до висновку що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 29 квітня 2013 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13776,70 доларів США, заборгованості за процентами у розмірі 1091,15 доларів США, заборгованості по комісії у розмірі 499,48грн., а також пеня з урахуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України у розмірі 120238,32грн. з урахуванням суми тіла кредиту. Підстав для стягнення суми відповідальності згідно ст.625 ЦК України у розмірі 11654,29грн. суд не встановив. У зв'язку з цим позов задовольнив частково та стягнув на користь позивача солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором на загальну суму 14867,85 доларів США та 120737,80грн., а в задоволенні решти вимог відмовив.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову позивач не оскаржує, представник ОСОБА_2 оскаржує рішення суду в частині задоволення позову. Тому, переглядаючи справу згідно вимог ст.303 ЦПК України в межах апеляційного оскарження, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду законності рішення суду в частині відмови в задоволенні позову. Також у зв'язку з відсутністю апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3 колегія суддів не перевіряє законність рішення в частині солідарного стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження, колегія суддів не може не погодитись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 03.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (на теперішній час ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Д098/АК-045.08.2, згідно якого відповідачу надано кредит на загальну суму 15029,70 доларів США з подальшим їх обов'язковим продажем через касу банку для проведення подальших розрахунків (а.с.6-8).

Відповідно до умов кредитного договору Банк взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_2 кредит на загальну суму 15 029,70 (п'ятнадцять тисяч двадцять дев'ять доларів США, 70 центів) доларів США (п.1.1. кредитного договору).

Позичальник зобов'язався повернути кредит до 03.04.2015 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 7,7% річних (п. 1.5. кредитного договору), а у випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасного та/або повноти сплати процентів і повернення кредиту, розмір процентної ставки збільшується на 0,25% річних, починаючи з розміру, встановленого п.1.5. кредитного договору (п. 1.8. кредитного договору), шляхом внесення щомісячних платежів по погашенню кредиту згідно графіку до 10-го числа кожного місяця, по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом щомісяця до 1-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також щомісячно 10-го числа (включно) вносити плату за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів у розмірі 0,25 % від суми виданого кредиту згідно п.1.5.1 кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 передав позивачу у заставу транспортний засіб згідно договору застави №Д098/АК-045/1.08.2 от 03.04.2008 року (а.с.49-51).

Також у забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед Банком по кредитному договору між позивачем і ОСОБА_3 був укладений договір поруки №Д098/АК-045/2.08.2 від 03 квітня 2008 року. У відповідності до пункту 1.1. договору поруки ОСОБА_3 зобов'язалась солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором(а.с.22-23).

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або Банку не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Банку в повному обсязі заборгованість позичальника за кредитним договором.

Зі справи вбачається, що свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав повністю та надав ОСОБА_2 відповідно до умов договору кредитні кошти, що підтверджується заявою про видачу готівки № 140_16 від 03 квітня 2008 року (а.с.10) та не оспорювалось відповідачами. Однак, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в повному обсязі платежі згідно графіка не проводив, у зв'язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість.

На вимогу позивача від 22.05.2013 року, направлену позивачем на адресу позичальника та поручителя замовною кореспонденцією (а.с.11-12), відповідачі порушення не усунули та заборгованість за кредитним договором не погасили, що в суді першої інстанції та в апеляційному суді не оспорювалось сторонами і представником відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 29 квітня 2013 року за кредитним договором від 03.04.2008 року утворилась заборгованість у сумі 14867,85 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 13776,70 доларів США, заборгованості за процентами 1091,15 доларів США, а також заборгованість по комісії - 499,48 гривень, заборгованість з пені за прострочку виконання грошових зобов'язань - 2 297660,70 гривень, у тому числі пеня за рік складає 701058,93грн. (а.с.13-15,79-80). Правильність даного розрахунку підтверджується витягом з особового рахунку позичальника, умовами кредитного договору та не спростована відповідачами і представником ОСОБА_2, тому цей розрахунок правильно прийнято судом належним та достовірним доказом при ухваленні рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів, оскільки позичальник порушив умови кредитного договору, допустив прострочку проведення платежів, тому відповідно до вимог наведених норм права та умов договору у позивача виникло право вимагати дострокового погашення кредиту та сплати інших платежів. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції з урахуванням заперечень представника відповідача ОСОБА_2 та положень ч.3 ст.551 ЦК України обґрунтовано дійшов до висновку про зменшення суми нарахованої та несплаченої пені до розміру основного боргу за договором та стягнув з відповідачів пеню в сумі 120238,32грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно не застосував строки позовної давності, перебіг яких закінчився, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1ст. 264 ЦК України).

Як вбачається зі справи кредитний договір був укладений 03.04.2008 року, строк виконання зобов'язання встановлено 03.04.2015 року.

Позов до суду пред'явлено 01.06.2013 року.

Зі справи також вбачається, що позичальником проведено останній платіж на погашення кредиту 14.11.2008 року, на погашення процентів за користування кредитом - 22.09.2009 року. Останні платежі на погашення комісії (плати за обслуговування кредиту) проведені 31.05.2010 року, 30.05.2011 року, 09.04.2013 року (а.с.16-21).

Крім того, згідно наданих апеляційному суду протоколів зустрічі від 22.06.2009 року, від 22.07.2009 року та від 14.02.2013 року між позивачем та позичальником ОСОБА_2 останній визнавав суму заборгованості за кредитним договором та зобов'язувався її погашати, у тому числі за протоколом від 14.02.2013 року - щомісяця по 300 доларів США, починаючи з березня 2013 року.

Також у зв'язку із виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором 16.03.2010 року за заявою Банку було вчинено виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення заборгованості на предмет застави, за яким було відкрито виконавче провадження Іллічівським ВДВС ММУЮ. Постановою державного виконавця від 11.05.2010 року виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса було закінчено за заявою Банку про відкликання виконавчого документа (а.с.60,61,64). Виконавчий напис до виконання повторно не пред'являвся.

З огляду на викладене та положення ст. 264 ЦК України у зв'язку з вчиненням таких дій строк позовної давності перервався, а тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення суми боргу за кредитом, процентами за користування кредитом та комісії, оскільки з урахуванням того, що позов подано до суду у червні 2013 року, строк позовної давності за зверненням до суду з вимогами позивачем не пропущено.

Що стосується стягнення пені, то підстав для застосування строку позовної давності у суду не було, оскільки до цих вимог застосовано положення ч.3 ст.551 ЦК України і визначена судом до стягнення сума пені значно менше нарахованої позивачем суми пені, в тому числі і за 1 рік (в межах строку позовної давності). Будь-яких нових обставин, які б не були враховані судом першої інстанції та давали б апеляційному суду підстави для переоцінки та зменшення розміру пені, стягнутого з відповідачів судом першої інстанції, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду не наведено та інших доказів не надано, ніж ті, що були досліджені в суді першої інстанції, тому у колегії суддів відсутні підстави для втручання в рішення суду в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_2 придбаний за кредитні кошти автомобіль, який є предметом застави, передав позивачу, видавши довіреність на відчуження транспортного засобу, тому фактично погасив заборгованість, також не спростовують правильність рішення суду.

Як вбачається зі справи, 27.04.2010 року ОСОБА_2 видав довіреність на фізичних осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на відчуження належного йому автомобіля. Строк довіреності закінчився 27.04.2013 року (а.с.52).

Згідно акту прийому-передачі заставного майна від 27.04.2010 року ОСОБА_2 передав автомобіль позивачу на збереження заставного майна. В даному акті відображені пошкодження автомобіля на момент передачі. При цьому, в акті прийому-передачі не зазначено, що позивач приймає автомобіль для відчуження (а.с.53).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що автомобіль зберігається на стоянці, вартість автомобіля при прийманні-передачі не визначалась. Відчуження автомобіля не проведено, оскільки автомобіль Банком приймався на зберігання, виконавчий напис нотаріуса відкликаний, а ОСОБА_2 довіреність на розпорядження видавав на фізичних осіб і до Банку заяву про проведення оцінки автомобіля та його відчуження на погашення заборгованості за кредитним договором не подавав. Ці обставини ОСОБА_2 та його представником не спростовані.

З огляду на наведене, виходячи з того, що предмет застави не реалізований, його вартість сторонами не визначена, підстав вважати, що за рахунок предмета застави погашена заборгованість за кредитним договором немає. Однак, це не позбавляє сторони в подальшому за спільною домовленістю вирішити питання про відчуження предмета застави та погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок вартості автомобіля.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та могли б в плинути на правильність висновків суду першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення суду, у справі не встановлено.

Таким чином, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що зроблені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права. Апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Песоцька Л.І.

Судді : Сорока Г.П.

Ткаченко Т.Б.