КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
Справа №673/127/14-ц
Провадження №22-ц/792/1127/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2014 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Карпусь С.А.
суддів: Матковської Л.О., Федорової Н.О.
при секретарі Терлич А.В.
з участю: сторін та третьої особи
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства "Пошук" на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2014 року за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Пошук" до відділу державної виконавчої служби Деражнянського районного управління юстиції про оплату послуг зі збереження майна.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В січні 2014 року приватне сільськогосподарське підприємство "Пошук" (далі ПСГП «Пошук») в особі директора ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Деражнянського районного управління юстиції про оплату послуг зі збереження майна. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 08.08.2008 року під час виконання виконавчого листа №2-586 від 17.01.2007 року, виданого Деражнянським райсудом, згідно акту опису та арешту майна серії АА № 577911 з додатками, директору ПСГП «Пошук» ОСОБА_1 передано на відповідальне зберігання майно ОСОБА_2, загальною вартістю 1795 грн.. Майно поміщено в одному із приміщень підприємства, яке не використовується на даний час. На неодноразові звернення до відділу ДВС Деражнянського РУЮ з проханням вилучити дане майно з приміщення підприємства останній не реагує, посилаючись на те, що виконавче провадження закінчено на підставі постанови від 08.08.2008 року та знищено. Вважає, що такі дії державного виконавця є незаконними, оскільки не було вирішено питання щодо
_________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Коваль Ф.І. Провадження № 22-ц/792/1127/14
Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 57
арештованого і описаного майна та оплати послуг за його зберігання. Посилаючись на те, що зберігання чужого майна у належному йому приміщенні унеможливлює використання приміщення за призначенням, порушено його право як зберігача майна на винагороду, тому з підстав, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, просив зобов'язати відповідача вилучити в установленому порядку належне ОСОБА_2 майно з приміщення ПСГП «Пошук» та оплатити йому послуги за збереження та охорону майна в розмірі 5% від його вартості в сумі 5 833,75 грн., починаючи з серпня 2008 року до моменту вилучення майна.
Ухвалою Деражнянського районного суду від 24 січня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2014 року в задоволенні позову ПСГП «Пошук» відмовлено.
В апеляційній скарзі ПСГП «Пошук» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність його висновків обставинам справи. Вирішуючи даний спір, суд неповно з'ясував обставини справи та не врахував, що 08.08.2008 року між директором ПСГП «Пошук» та представником відділу ДВС Деражнянського РУЮ був укладений договір зберігання майна в усній формі. Укладений договір не є одностороннім, тому передаючи майно на відповідальне зберігання відділ ДВС погоджувався оплатити вартість вказаного зберігання. Посилаючись на те, що директору ПСГП «Пошук» при укладенні вказаного договору зберігання не було роз'яснено необхідність укладення такого договору в письмовій формі, вважав достатнім передачу майна на зберігання за Актом від 08.08.2008 року. Оскільки у підприємства відсутні будь-які правовідносини з ОСОБА_2 щодо вказаного майна, вважає, що позов пред'явлений до належного відповідача з яким укладався договір зберігання. В порушення вимог ст. 50 ЗУ „Про виконавче провадження" закриваючи виконавче провадження, державний виконавець не вирішив питання щодо описаного та арештованого майна.
В запереченні на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_2, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив відхилити її доводи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відповідності зі ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві. Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.
Пунктом 5.8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, передбачено, що зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, має право на одержання за зберігання майна винагороду або прибуток від зберігання майна, розмір яких установлюється за угодою зберігача з державним виконавцем, укладеною відповідно до вимог глави 66 Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (правочини між юридичними особами).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що між ПСГП „Пошук" в особі директора підприємства ОСОБА_1 та відділом державної виконавчої служби Деражнянського районного управління юстиції договір зберігання описаного та арештованого майна в письмовій формі не укладався, домовленості між ними щодо розміру винагороди за зберігання майна не було досягнуто, за відсутності такого договору у визначеній законом формі розмір винагороди зберігачу майна визначити неможливо, а тому відсутні правові підстави для стягнення, визначеної п. 5.8.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, винагороди зберігачу майна. Акт опису та арешту майна не скасований органом, яким він складений, відповідно відсутні підстави зобов'язувати відповідача вилучити майно зі зберігання ПСГП „Пошук".
Такі висновки суду відповідають закону та підтверджуються матеріалами справи, зокрема копією акту опису та арешту майна, складеного 08.08.2008 року державним виконавцем Шваєнко С.С., згідно з яким належне ОСОБА_2 майно в процесі виконання рішення суду описане державним виконавцем та передано на відповідальне зберігання стягувачу ПСГП "Пошук" в особі його керівника ОСОБА_1. В даному акті зазначено про заборону вчиняти будь-які дії з описаним майном та відсутні письмові застереження щодо розміру винагороди за зберігання майна.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деражнянського РУЮ від 08.08.2008 року виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-586/06 від 17.01.2007 року виданого Деражнянським районним судом закінчено у зв'язку з виконанням на підставі п. 8 ст. 37 ЗУ „Про виконавче провадження", питання щодо описаного та арештованого майна за правилами ст.ст. 37,38 цього Закону не вирішено, тобто акт опису та арешту майна є чинним ( а.с. 188 у справі за позовом ПСГП „Пошук" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні свердловиною).
До спірних правовідносин судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що передача майна на відповідальне зберігання передбачає винагороду зберігачу майна, не заслуговують уваги. Самого по собі акту опису та арешту майна, яким державний виконавець передав арештоване майно на відповідальне зберігання ПСГП „Пошук" в особі його керівника, недостатньо для стягнення з державної виконавчої служби винагороди за його зберігання, оскільки наведеними вище нормами законодавства встановлено, що домовленість про розмір винагороди визначається сторонами в письмовому договорі, якого між сторонами не було укладено. Позивач стверджував про те, що домовленість про розмір винагороди була досягнута усно. Представник відповідача ці обставни заперечував. Інших доказів на підтвердження досягнення угоди щодо сплати винагороди за зберігання майна та її розміру позивач до суду першої інстанції не надав і про такі не зазначив в апеляційній скарзі.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Пошук" відхилити.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/ Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь