КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
Справа №682/2215/13-ц
Провадження №22-ц/792/461/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2014 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Карпусь С.А.
суддів : Федорової Н.О., Матковської Л.О.
при секретарі: Терлич А.В.
з участю: ОСОБА_1, представника ПАТ „Славутський солодовий завод"
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду від 18 грудня 2013 року у за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» (далі ПАТ «Славутський солодовий завод») про стягнення матеріальної та моральної шкоди, вказуючи на те, що з 04 червня 2008 року по 11 лютого 2013 року працював електромонтером з виконанням обов'язків слюсаря КВПіА 4 розряду в ПАТ «Славутський солодовий завод». В січні 2011 року адміністрація заводу встановила новий розпорядок роботи для електриків з обов'язками слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та апаратури, а саме окрім встановленого 8-годинного робочого дня при 5-денному робочому тижні було запроваджено так зване «позмінне чергування вдома», яке полягало в тому, що перебуваючи вдома, він за графіком чергування повинен був чекати виклику на роботу в будь-який час. В порушення вимог ст. 65 КЗПП України за період роботи з 10 квітня 2011 року по 19 грудня 2011 року у нього було фактичних викликів на 122 години, що вище допустимої норми надурочних, яка складає 120 годин на рік, що призвело до додаткового психоемоційного та фізіологічного навантаження. Внаслідок чого 19 грудня 2011 року його було госпіталізовано з роботи до Славутської ЦРЛ з діагнозом астено-невротичний синдром. При повному обстеженні був поставлений діагноз інфаркт міокарда в стадії рубцювання, після якого знаходився на стаціонарному та
____________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Маршал І.М. Провадження № 22-ц/792/461/14
Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 30.32
амбулаторному лікуванні в Славутській ЦРЛ та Хмельницькій обласній лікарні, 20 листопада 2012 року переніс операцію стентування ПМШГ ЛКА (1). В даний час хворіє ішемічною хворобою серця, постінфарктним кардіосклерозом, стенокардією напруги, гіпертонічною хворобою та як наслідок отримав 3 групу інвалідності загального захворювання. До зміни умов праці та введення додаткових навантажень згідно записів медичної книжки він не мав діагнозу серцево-судинних захворювань. З підстав, передбачених ст. 173 КЗпП України, просив стягнути з ПАТ «Славутський солодовий завод» на його користь 12 тис грн. матеріальної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я та 70 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з подальшим обмеженням працездатності.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 18 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач фактично визнав факт виникнення у нього хвороби під час роботи в ПАТ „Славутський солодовий завод", проте це не було виявлено під час проходження щорічних медичних обстежень. В грудні 2011 року його було госпіталізовано з робочого місця в лікарню, де виявлено серцево-судинне захворювання, проявів якого не було в період з 2008 по 2011 роки. Всупереч вимог п.4 ст. 10 ЦПК України суд не забезпечив повного та всебічного з'ясування обставин, не залучив висновку експерта з оцінкою наданих ним документів про діагноз хвороби та її лікування, а також наслідків - обмеження його фізичних можливостей для подальшого працевлаштування. В порушення норм процесуального права суд неправильно стягнув з нього судовий збір в дохід держави.
В запереченні на апеляційну скаргу ПАТ „Славутський солодовий завод", посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив її відхилити.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 4 червня 2008 року працював електромонтером з виконанням обов'язків слюсаря КВПіА 4 розряду з доплатою 4% від тарифної ставки за шкідливі умови праці та 20% за розширену зону обслуговування у ВАТ „Славутський солодовий завод", яке з 28 квітня 2011 року перейменовано на ПАТ „Славутський солодовий завод".
З 10 січня 2011 року за розпорядженням Генерального директора товариства від 28.10. 2010 року № 6 та наказу по товариству від 5.11.2010 року № 120-к електромонтерів з виконанням обов'язків слюсаря КВПіА електродільниці, в тому числі ОСОБА_1, за їх згодою переведено на однозмінний режим роботи з доплатою 8% від тарифної ставки за розширену зону обслуговування. Цим же розпорядженням встановлено, що у разі надзвичайної ситуації на заводі забезпечити можливість цілодобового екстреного зв'язку та своєчасну доставку таких працівників на завод закріпленим або черговим автомобілем. З такими розпорядженням та наказом усі працівники, в тому числі ОСОБА_1, були ознайомлені під розписку. За період з 15 лютого по 12 грудня 2011 року ОСОБА_1 неодноразово залучався до таких робіт надурочно та у вихідні дні виключно для ремонту електроустаткування, про що свідчить довідка товариства № 1478 від 25.09.2013 року та копії наказів і службових записок, погоджених з профспілковим комітетом ПАТ „Славутський солодовий завод" та самими працівниками.
Під час роботи позивач щорічно проходив медичні обстеження, допускався до роботи без будь-яких обмежень. На підставі медичного висновку від 26.12.2011 року за рішенням роботодавця ОСОБА_1 за станом здоров'я відсторонений від проведення робіт на висоті та від роботи в позаурочний час і вихідні дні відповідно з відміною доплати в розмірі 8% від тарифної ставки. З цього часу і до звільнення він не залучався до надурочних робіт, роботи у нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні.
З 19 грудня 2011 року по 31 січня 2013 року позивач неодноразово був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, про що свідчить довідка ПАТ „Славутський солодовий завод" від 23.09.2013 року № 1468, дані з епікризів. 20 листопада 2012 року в Хмельницькій обласній лікарні йому проведено стентування ПМШГ ЛКА-1 та встановлено діагноз стенокардія напруги ПФК, постінфарктний кардіосклероз, стеноз ПМШГ ЛКА, оклюзія ПКА, гіпертонічка хвороба Ш ст. 2 ступінь, ризик дуже високий.
З 11.02.2013 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін з виплатою благодійної допомоги в розмірі 20000 грн..
Під час роботи 11 жовтня 2012 року позивачу встановлена інвалідність третьої групи загального захворювання строком на 1 рік до листопада 2013 року, йому протипоказана важка праця та для відновлення працездатності рекомендовано лікування у кардіолога.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки під час розгляду справи позивач не надав суду доказів про причинний зв'язок його захворювання зі зміною істотних умов праці, яка відбулася після січня 2011 року, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважав, що захворювання серцево-судинної системи сталося внаслідок дій роботодавця, який не створив йому належні та безпечні умови праці, що надає йому право на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 12000 грн. на послідуюче оперативне втручання та моральної шкоди у розмірі 70000 грн. у відповідності зі ст. 173 КЗпП України.
Згідно зі ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп. 1 - 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII "Про охорону праці" (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року N 229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового контракту на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Спірні правовідносини не регулюються ст. 2371 КЗпП України.
Твердження в апеляційній скарзі про наявність причинного зв'язку між умовами праці позивача та його захворюванням на серцево-судинну систему, спростовуються матеріалами справи. Крім того, у відповідності з вимогами ч.4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом було роз'яснено право позивача на проведення у даній справі судово-медичної експертизи. Така була призначена за клопотанням позивача, проте не проведена по причині неоплати її останнім.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, суд першої інстанції, не врахувавши вимоги п.2 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір", помилково стягнув з позивача на користь держави судовий збір, тому з резолютивної частини рішення підлягає виключенню посилання суду про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 344 грн. 10 коп. судових витрат.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Славутського міськрайонного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін, виключивши з резолютивної частини рішення посилання суду щодо стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 344 гривні 10 копійок судових витрат.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/ Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь